Останнім часом президент України В. Зеленський у щоденних вечірніх зверненнях до українців акцентує увагу на тому, що сьогодні є лише дві лінії поведінки: «Або ти на фронті – б’єшся за Україну, або ж у тилу – допомагаєш фронту». Я з цим погоджуюся, що у цей важкий час третього не може бути. Але ті, хто це розуміють, то ось уже протягом півтора року тільки цим і займаються. А інші?
Чому президент зовсім не згадує зрадників, корупціонерів, розкрадання та розтранжирювання чиновниками державних коштів на другорядні цілі? Тому саме до цього «прошарку» має бути направлене це звернення. Адже усі правоохоронні органи зосереджені в руках президента, то тут потрібні не лише слова, а й конкретні дії... То чому немає цих дій?
А щодо мотивації тих, хто на передовій, і тих, хто їм допомагає із тилу, то тут чим далі затягується війна, тим більше питань.
Нещодавно слухав розмову військового експерта Романа Світана із одним ведучим, де ведучий захоплювався тим, що Зеленський звільнив усіх воєнкомів, на що Роман Світан відповів, що заміна воєнкомів мало що змінить. Тому що потрібно змінювати систему призову в армію, це по-перше, а найголовніше, що у військових різко знижується мотивація для захисту.
Для військових є дві форми мотивації – воювати за свою Землю або ж воювати за гроші. Тому все частіше і частіше постає питання: «за що воюємо?» Тобто, якщо раніше щодо цього не було питань і військовий йшов на фронт, щоб захищати свою Землю, то зараз після ухвалення (уночі!) злочинного закону про продаж української Землі, та і загалом України, постає питання: чию землю захищаємо?
Тому ось ця мотивація зникає, а залишається лише єдине – гроші за службу в армії, і чим ближче до фронту, тим мають бути більші гроші, як сказав Світан.
Як на мене, це дуже серйозний симптом, але він був передбачуваний, і я про це не раз писав та попереджував. І ось зараз ми до цього підходимо. Коли у військового виникає питання: що я захищаю? Статки Ахметова, Фірташа інших олігархів?.. Газові родовища, землю, електростанції, підстанції, заводи, пароплави і т. д... Чиє воно?
Державного, тобто народного, уже майже нічого не залишилося, а те, що ще є, то вже завтра буде продане...
І з кожним днем цих питань ставатиме все більше, а мотивація Захищати свою Батьківщину зменшуватиметься. Адже, Батьківщина – це не лише твої близькі і люди, які живуть з тобою поруч, а й те, що тебе оточує. А якщо все те, що тебе оточує, вже продано чи має бути продано, і його власником є не твій народ, не твої діти й онуки, а якісь грошовиті мішки та чиновники, які на них працюють, то як тоді?..
*****
Зустрів інформацію, що Польща запустила у виробництво випуск нових бронеавтомобілів. На запитання: Чому в нас нічого не робиться в оборонній промисловості? – Відповідь: «немає коштів».
На питання: Так от же подивіться на місцеві бюджети, там же багато грошей, за які, щоб їх витратити, уже втретє за літо перекладають тротуарну плитку? – Відповідь: То місцеві бюджети, і згідно із законом, ми до них нічого не маємо. Тими грішми розпоряджається місцева влада...
Тобто в країні війна, щоденно гинуть люди, розкрадається бюджет, а у владі лише «законники», які чітко дотримуються закону і не хочуть змінити його на користь перемоги, або запустити хоча б виробництво дронів?
Тепер поглянемо на місцеві органи. Графік дня роботи успішного мера:
-вранці виступ на ТБ і розповідь про нічні прильоти та кількість загиблих і нанесені пошкодження;
-робота в офісі й підписання тендерів на озеленення, ремонт тротуарів, стадіонів;
-присутність на похоронах бійців, які загинули на фронті. Слізна жалоба і промова...
І так майже щоденно…
Наверху у владі розводять руками, бо немає коштів на запуск виробництва зброї, а на місцях – не знають, куди витрачати кошти...
І ось це в одній країні, на одній території, під однією владою, де інтернет дає можливість за долі секунди не тільки почути одне одного, а й побачити та все вирішити.
Кажуть, що у ВР голосують за закон про легалізацію порнографії... А от за Закон про направлення коштів на потреби перемоги немає кому голосувати.
То що їх більше турбує: перемога України у цій війні чи легалізація канабісу і порнографії? Ось так і живемо: всі в одній країні, але з різними намірами... То коли ж закінчиться така війна, і скільки ще потрібно жертв, щоб влада і народ стали одним цілим?
Українці мають зрозуміти, що коли всі, а насамперед українська влада, об’єднаються і будуть працювати на перемогу, то лише тоді Україна зможе перемогти у цій війні!
*****
«У Мінфіні вважають, що зараз в Україні спостерігається найнижчий за останні 20 років рівень корупції», – про це повідомив міністр фінансів України Сергій Марченко в інтерв’ю «Радіо Свобода». Як бачу, що ці слова викликають бурю незадоволення.
І дійсно, чому всі представники влади говорять про те, що в Україні або ж зменшилася корупція, або ж зовсім відсутня? А насправді народ бачить все навпаки, ми бачимо, як корупція збільшується і росте геометрично, уже крадуть не тисячами, а мільйонами і мільярдами.
Чого тільки варті ціни у МО, чи те, що там десь перерахували 38 мільярдів, і ні зброї ні грошей, або ж барабани у бомбосховища і т. д.? І тут я починаю прозрівати. А чи правильно народ і влада розуміє, що таке корупція?
Якщо народ вважає, що корупція це коли крадуть із державних і народних грошей, а чиновник вважає, що корупція, це коли вкравши не поділилися із вищим керівництвом?..
Тоді справді, у такої влади корупції немає. Головне вкрав і не «крисятнічай», зразу ж поділися із тим, хто тебе призначив, і тоді ти ніколи не потрапиш у списки корупціонерів, і до тебе не прийдуть правоохоронні органи.
Тож, якщо це покласти в основу визначення української корупції, то тоді, мабуть, дійсно в Україні корупція зменшилася. А корупціонерами почали називати лише тих, хто не ділиться і все прихапує собі.
Тому вони і не можуть зрозуміти, чому від них вимагають ще боротися із корупцією. Вони вже корупцію серед своїх побороли: усі діляться. Ніхто у своїх ніщо не краде. «Прибуток» ділять пропорційно... Що ще не так?