По-перше, Україну можна примушувати лише до капітуляції, до миру можна примушувати агресора. Україна – за мир, бо мир – це співіснування націй за правилами, визначеними міжнародним правом. Тобто за кордонами, з якими Україна є членом добровільної всесвітньої спілки держав – ООН, і які додатково – аби нікому нічого ніде не кортіло – закріпленими за згодою народів 1975 року в Гельсінкі документом, що має назву «Заключний акт наради з безпеки й співробітництва в Європі». Рф офіційно вважає себе правонаступником СРСР, залишила за собою місце СРСР у РБ ООН, тож підпис тодішнього керівництва москви є елементом національного й міжнародного права й для теперішнього.
Іншими словами, примушувати до миру – це примушувати виконувати закони й принципи мирного співіснування й повагу до кордонів інших. Отже, примушувати до миру можна й треба агресора, а не жертву агресії. Кожен суб’єкт міжнародних відносин (кожна держава чи міжнародна організація), у разі, якщо чинитиме дії з ознаками політичного, економічного або іншого тиску на жертву агресії Україну з метою примусити її виконати вимоги агресора, може і повинен бути визначений як порушник міжнародного права й союзник агресора. Я б на місці деяких світових політиків, урядовців і просто іноземних громадян обережніше висловлювався б про «мир» як задоволення агресора коштом жертви у контексті російсько-української війни. Урешті-решт це може бути визнано як співучасть у агресії.
Пацифікація жертви агресії (примус її до припинення опору агресору й виконання вимог агресора), якщо така відбудеться, матиме для міжнародного права й безпеки народів світу найфатальніші наслідки, оскільки затвердить доктрину військової сили і фактору ядерної зброї як способу права, вищого за міжнародне, який означатиме безпокарне право більшого й озброєнішого народу ігнорувати міжнародне право й знищувати інші народи у власних інтересах. Щось жахливіше важко уявити. У будь-якому разі, спроби деяких іноземних політиків чи просто громадян чинити тиск на Україну з метою спонукати її поступитися ультиматумам агресора означатиме не лише припинення дії міжнародного права, а й – гарантовано – початок тривалої епохи війн «усіх з усіма». Звісно з використанням усіх видів зброї, які є в розпорядженні сучасних держав. Навпаки, допомога Україні означає допомогу світу й може запобігти поверненню людства в Кам’яний вік.
Контррозвідки в країнах світу мають чудову нагоду «вирахувати» зараз усіх агентів впливу рф не лише серед журналістів чи експертів, але й серед політиків і чиновників.
По-друге, не примусять.
«Подготовка к большой войне, которой уже попахивает»
Відповідно до «усе йде по плану», в рф набирає обертів мобілізаційний маховик. Російське населення, яке спершу переважно позитивно поставилося до війни з Україною й окупації її території, тепер буде невблаганно перемелюватися Молохом війни. Ситуація стає дедалі схожою на події в нацистській Німеччині 40-х років минулого століття, коли спершу щасливе горде мирне населення агресора раділо успіхам на фронті й закидало членів родин, що воювали, довгими нескромними списками, чого «треба привезти», а потім саме́, когорта за когортою, ішло на вірну смерть або в полон і тривалі примусові роботи, а ті, хто залишився, зазнали бомбардувань, насилля і такого ж грабунку, про який самі мріяли. Після радості від грабунку і вбивств у домівки окупантів приходить смерть і бідність. Власне, росія стрімко падає тим же шляхом.
Кремль, для якого «СВО» перетворилося на фатальний наріжний камінь, готується до нових хвиль мобілізації, які, так чи інак, переростуть у справжню загальну, і це завершить період безтурботного життя й радісних очікувань «перемоги» тамтешнього мирного населення. Що то – замінити реальну історію вигаданою.
Одне слово, росіяни лише на порозі цікавих подій, які їм дуже не сподобаються. А в кремлі «ще й не починали». Президентом рф підписано указ про військові збори для всіх чоловіків росії (навіть для тих, хто ніколи в армії не служив), що, насправді, є гібридною формою загальної (тотальної) мобілізації. Виклик на збори є закамуфльованою формою мобілізації і кожного, кого викличуть, можна буде безстроково використовувати у війні з Україною, і не лише з Україною.
Громадянам рф, які можуть бути мобілізовані, заборонять виїжджати за межі країни. Одночасно призивний вік, не піднімаючи нижньої планки у 18 років до 21, як було обіцяно, з 1 січня буде піднято до 30 років.
Підвищено граничний вік перебування на військовому обліку в запасі та у мобрезерві. Наприклад, для молодших офіцерів – 60 років, для старших – 65. Решті категорій обліку – «службу» теж підвищено на 5 років. Це типова норма для країн пострадянського простору, яка запроваджується під час чинності правового режиму воєнного стану.
Розуміючи непопулярність такого рішення, москва нарощує жорстокість покарання для тих, хто вболіває за перемогу з позицій на канапі і не хоче покласти за ту перемогу власне життя.
Так, із 1 жовтня:
• штраф до 30 тисяч рублів (т. р.) за неявку у військкомат. Причім, повістка вважається врученою з миті, коли вона з’являється в реєстрі. Чи бачив її призовник, не має значення;
• штраф до 25 т. р. за відмову проходити медкомісію;
• штраф до 25 т. р. за пошкодження або втрату документів військового обліку;
• штраф до 20 т. р. за те, що не поставлено до відома військкомат про зміну сімейного становища, місця проживання «и прочих сведений» (!);
• штраф 500 т. р. юридичній особі за ненадання у військкомат списків громадян для первинної постановки на облік.
І на завершення – вишенька. Аби зробити російський «плебс» ще безправнішим, держдума змінила закон про військову службу, де заборонила юристам надавати правову допомогу призовникам і мобілізованим, якщо ті намагатимуться оскаржувати дії військкоматів.
За аналогією з Ведмедем і бджолами з «Вінні Пуха», мабуть, у кремлі почали підозрювати, що російське населення про щось почало здогадуватись.
https://t.me/Vasyl_Laptiichuk