Ще не стихає дискусія про якийсь пост, де пропонувалося обмежити виїзд чоловікам із України на три роки після закінчення війни. Я дуже хочу, щоб скоріше закінчилася ця клята війна і закінчилася лише нашою перемогою.
Але дивлюся, що все буде йти до «заморозки», і тут значною причиною буде й те, що українська влада і сама, щоправда не афішуючи цього, прагнутиме цього.
Отже, після закінчення війни, думаю, що кордони будуть відкриті самою ж владою, щоб найактивніші замість організації якихось «майданів» краще виїхали, залишивши тут лише немічних пенсіонерів та інвалідів. Які за кусок хліба та стакан води проголосують за будь-кого.
Адже залишаючи в Україні активних громадян, влада б мала їх забезпечити робочими місцями та створити умови для нормального проживання. А цього, як я розумію, вони не мають намірів робити. Та і там зовсім інші плани, і взагалі, я не впевнений, чи є там у тих планах збереження України як держави? У якій би після перемоги зрадники і корупціонери постали перед судом? Чи ви ще вірите, що вони хочуть саме такої розв’язки? Адже для того, щоб люди не тікали з України, їм потрібно щось запропонувати.
Наприклад, найпростіше, те, що дасть швидку віддачу, а це – фермерство із повною переробкою вирощеної продукції. Ось приходить людина і говорить, що в неї є знання, досвід, і вона хоче взяти в держави в оренду 10 чи 100, 200, 1000 гектарів с/г землі, щоб організувати виробництво, дати ще роботу своїм односельцям і т. д. Держава з радістю дає цю землю, чи допомагає взяти, потім дає пільгові кредити на багато років під закупку техніки, обладнання, держава допомагає у підведенні електроенергії та інше. І ось засіяні поля, а через пів року уже збирають урожай і отримують прибутки…
Або ж хтось хоче організувати якесь виробництво. Він бере в оренду чи купує якесь приміщення, держава допомагає із підведенням електроліній, води, дає на перші роки зниження податків... І підприємство запрацювало, випускаючи якусь продукцію і створюючи нові робочі місця…
Це ж реально? Я скажу, що це реально!
Я розумію, що зараз багато набіжать і почнуть говорити, що в нашій країні це нереально. Тоді поставмо питання ширше: а чому, якщо це логічно для розвиненої країни, то нереально у нас?
Але я не буду продовжувати далі цю дискусію. Той, хто розуміє – то розуміє, а той хто не розуміє, то уже й не зрозуміє, а «ботів» я не беру до уваги.
А якщо вже говорити відверто, то все зміниться з 1 січня 2024 року. Ви чому думаєте, що ось так затягують з поставками зброї, ведуться якісь десь перемовини, чогось очікує путін і т. д.?
Та усі чекають часу «Ч», який для України наступить з 1 січня наступного року, коли повністю будуть відкинуті всі обмеження і на повну потужність запрацює ринок землі.
А як ви знаєте, с/г земля у нас займає більше 70% території, а якщо із продажем лісів і водойм, то в деяких областях це займе до 90%.
І ось тоді, коли у цього населення від держави залишаться лише тротуари і холодні квартири, то питання «тікати чи не тікати» за кордон розв’яжеться само собою.
І ось тоді заморожувати чи продовжити війну будуть вирішувати уже нові власники територій. Я думаю, що путіну в якості «презента» залишать те, що він відхватив. А іншу землю «чесно» скуплять через банки та підставних осіб ті, хто вже давно вклав у це гроші.
А механізмів, як змусити українців продати свою землю, та і зрадників – у них достатньо. А гроші вирішать усе.
Тільки от я ніяк не розумію депутатів і прихильників партії «ЄС», «Голос», які радяться під патріотів, а тоді уночі, під час карантину, порушуючи всі закони і «Конституцію», разом зі «СН» проголосували за повний розпродаж України. Ви хто? Ну а про депутатів та прихильників «СН» я взагалі промовчу.
Часто запитують: «то що ж робити?». Насамперед, я не знаю як, але мають десь знайтися сили, щоб ухвалити закон та зняти із торгів Україну і припинити цей розпродаж. І це має відбутися негайно! І тоді, коли ми оголосимо, що ми нічого не продаємо і не продаємося, що ми залишаємося назавжди цілісною державою, то тоді і до питань війни чи миру буде інше ставлення у світу, та і на нас почнуть дивитися інакше. І зрозуміють, що ми дійсно будемо захищати свою Землю, тому що вона наша і ми її нікому не продамо! І ми її захищаємо не для того, щоб потім продати, а для того, щоб залишити своїм дітям, як це роблять у цивілізованих країнах!
А зараз ми для них товар, де кожний із них уже облюбував для себе якийсь шматок і готовий його купити. Якщо ж ці «торги» не припинити, то усі оті смерті українців за роки війни й увесь той героїзм на фронті буде даремний.
Україну якщо не переможуть, то розкуплять. І це зроблять згідно з тими законами, які наухвалювала влада. А після того, як розкуплять Україну, ніхто не дасть нам проводити ніякі революції. На захист уже нових власників української території стануть усі гроші та закони світової «демократії» про приватну власність.
***
Другий рік війна, а з фронту багато нарікань на неякісні турнікети, медичні аптечки... Багато новин про корупцію у цій сфері. З кого ж за це взяти?
Ось трапилася мені на очі інформація зі сторінки Мар’яни Безуглої, де вона описує результати засідання комітету ВР щодо медичного забезпечення ЗСУ. Тут же вона ставить питання: хто відповідальний? І дає на нього відповідь:
«1. За всю ситуацію з напрямком медицини в ЗСУ – міністр оборони О. Резніков, профільний заступник Г. Маляр, яка відповідальна не тільки за медіа, а й за медицину згідно з розподілом обов’язків серед заступників...»
І ось тут я відкриваю для себе, що Ганна Маляр – це не лише ведуча по новинах від МО, а й заступник міністра, який персонально відповідає та має організовувати і контролювати усі питання медицини для ЗСУ.
Тобто ми маємо зрозуміти, що ось ця жіночка, яка щоденно з’являється в ефірі й розказує, які там на фронті новини, є відповідальною за цей медичний безлад в ЗСУ.
Я розумію, що її, можливо, і не допускають до медичного постачання для ЗСУ, а лише надають мікрофон для періодичної появи на екранах... Але тоді варто вийти на той екран, і якщо ти патріотка, то сказати прямо, що «в мене недостатньо досвіду для цієї роботи…», чи «мене не допускають до виконання моїх прямих обов’язків як заступника міністра по медицині, я звільняюся».
І це буде чесно. Можливо, тоді на це місце прийде людина, яка почне дійсно щось робити, щоб змінити все на краще та зменшить смертність серед поранених! А можливо, ось така позиція заступника міністра і стане рушійною силою змін у МО?
Але ж не можна так, розказуючи щодня про події на фронті, підміняючи цим штатних ведучих, залишати на когось виконання своїх прямих обов’язків по медичному забезпеченню ЗСУ.