Таємні домовленості Байдена -путіна та погрози Зеленському
Поведінка президента США Джо Байдена як на початку московського повномасштабного нападу, так і на нинішньому етапі війни, стає все зрозумілішою.
Журнал Newsweek опублікував надзвичайно важливо статтю «Exclusive: The CIA’s Blind Spot about the Ukraine War» щодо війни та ролі ЦРУ у формуванні таємних закулісних домовленостей між Білим Домом та кремлем.
Фактично йдеться про те, що роль ЦРУ на чолі із Вільямом Бернсом в питаннях україно-московської війни є надзвичайною! І між Байденом та путіним досягнуто певних домовленостей щодо допустимих дій «сторін»!
Директору ЦРУ доводиться виконувати функції прямого секретного зв’язкового між Байденом та керівниками інших країн. Зокрема, і з кремлівським вбивцею. Фактично видання стверджує, що Україна стала розмінною монетою. Проте ніби й «не до кінця». Тому що відмовитись від своїх інтересів ані Держдеп США, ані глобалісти за спиною Байдена не можуть. Відбувся свого роду розподіл за інтересами.
Власне тому ми в лютому 2022 року і спостерігали вичікувальну поведінку Байдена, на противагу якому прем’єр Великої Британії Борис Джонсон розпочав чітко діяти ще з перших годин вторгнення!
Пояснює ця стаття також і відсутність ленд-лізу, затягування процесу із наданням танків, навчання пілотів та передачі літаків F-16, надання далекобійних ракет тощо. Про наявність таких домовленостей ми неодноразово припускали і от зараз з’явилось підтвердження.
А евакуація посольств із Києва? Евакуація, здійснена гарантами нашої безпеки, ключовий із яких США, відповідно до Будапештського меморандуму? Це хіба не показник брехливості та цинічності глобалістичної політики?
Проте не спішіть у всьому звинувачувати президента США Джо Байдена. Тим більше, що допомога США для нас є життєво необхідною та найбільшою за масштабами.
Насправді головна проблема в тому, що українці перебувають в абсолютно викривленому інформаційному полі, в якому всім суб’єктам та об’єктам приписують неправдиві та/або невластиві їм ознаки і прагнення. Джо Байден, якого щедро проплачені ґрантами глобалістичні ЗМІ змальовували страшним ворогом путіна, в цьому не є винятком. Він захищає інтереси глобалістів. І проблема та навіть біда українців у тому, що ми дозволили нас одурити і повірили, що наші інтереси збігаються. Це не так.
І подібно до всіх суб’єктів політики, зокрема і президента Байдена, українці повинні навчитись захищати свої інтереси. Жорстко, чітко, безапеляційно. А не так, як зараз, – спокійно спостерігати за діями внутрішнього ворога, за свідомим провалом підготовки до війни, бездіяльністю, саботажем та розкраданням під час війни, повільною повзучою ліквідацією України через антиконституційний розпродаж землі, надр, залишків промисловості, навіть Укроборонпрому.
У 1990-х українці мовчки спостерігали, як нас колективно роззброюють. І зараз ми вже не здатні себе самостійно захистити, а велика кількість ракет, переданих під час роззброєння московії, зараз повертається назад на територію України. Тільки вже після свого бойового запуску.
Якщо щось ми і повинні винести, зокрема і з факту наявності закулісних домовленостей, так це те, що в своїй Хаті навести лад, очиститись від внутрішніх ворогів та стати сильними ми можемо тільки діючи власноруч.
Детальніше – читайте у самій статті журналу Newsweek, а також в аналізі Олександра Савченка на сторінках нашої газети. Завжди старайтесь сформувати власну думку.
Погрози Зеленському?
Відзначилось на цьому тижні і видання Politico, опублікувавши статтю «План України, якщо росія вб’є Зеленського». М’яко кажучи, це було неочікувано, неетично (при всіх моїх обґрунтованих звинуваченнях у бік Зеленського) і точно невипадково.
Politico традиційно пов’язують із транснаціоналами, досить часто видання виступає в ролі рупора Білого Дому. І тому до самого факту появи такої статті та його змісту потрібно ставитись дуже уважно.
Роздуми над тим, що буде, якщо росія вб’є Зеленського, чи є план у влади, хто прийде на зміну – ключові моменти. Згідно із Конституцією, виконувачем обов’язків президента України має стати Руслан Стефанчук – голова Верховної Ради. Проте видання стверджує, що Стефанчук не має такого високого рейтингу, і водночас оцінює рівень підтримки українцями Стефанчука в 40%! До цієї тези повернемось трохи згодом.
Окрім Стефанчука, в Україні є вже ціла група лідерів, які складуть таку собі «керівну команду». «До керівної ради, швидше за все, увійдуть Стефанчук як фігурант, а також Андрій Єрмак, колишній кінопродюсер і юрист, голова Офісу президента, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба та міністр оборони Олексій Резніков. Валерій Залужний залишиться на посаді головного генерала країни», – пише Politico.
Окрім наївно-хитрого опису Єрмака як «юриста і колишнього кінопродюсера», а не регента із реальною владою, нашої уваги заслуговує також факт згадки Сергія Притули – як волонтера, який користується підтримкою народу. Який стосунок має Притула до можливого конституційного правонаступництва після смерті Зеленського? Жодного. Але видання його згадує. І це не випадково.
Глобалісти чітко вказують на одного із своїх ставлеників. Якщо сумніваєтесь – запитайте у Притули та його прихильників щодо розпродажу землі і надр, залишків промисловості, підтримки лгбт та інших вироджених явищ. Люди, що здобували політичну владу через допомогу ЗСУ, вже неодноразово демонстрували потім своє справжнє обличчя. Згадайте, до прикладу, «великого волонтера» Арахамію. Проте Притула, на відміну від голови президентської фракції у ВР, є справжнім волонтером зі складною системою політичних та родинних зв’язків.
Стефанчук, Кулеба, Резніков – люди керовані Єрмаком. Залужний – залишиться головним генералом – «війною займайся, а до наших справ не лізь».
40 відсотків міфічної підтримки Стефанчука, що «становить половину підтримки Зеленського» я особисто сприймаю як прямий натяк президенту Зеленському – або виконуй щось і йди на вибори, де тебе чекатиме перемога, або…
Питання в тому, хто є замовником такої статті в популярному світовому виданні? А які варіанти? Глобалісти або путін, або обоє разом. Інших варіантів не існує. А детальніше ми навряд чи зможемо дізнатись.
Монако як центр української політики
Князівство Монако вчергове привертає увагу українського обивателя. Проте вже не наявністю «батальйону» втікачів-ухилянтів від війни з числа українських політиків, бізнесменів, членів їхніх сімей та інших «достойників». Цього разу все цікавіше.
Під егідою благодійної акції на допомогу дітям України «Champions for children», князь Альбер зібрав у себе впливових людей із різних куточків світу – представників західноєвропейської політичної та бізнесової еліт, олігархів з України та загальновідомих медіаперсон.
Були присутні експрезидент України Віктор Ющенко, Андрій Шевченко, Віталій Кличко, Сергій Бубка, Ігор Суркіс, Віктор Пінчук, Роман Абрамович, Сергій Льовочкін, Микола Злочевський, Віталій Хомутинник, Вадим Столар та ще чимало інших впливових персон.
Окрім непублічних спілкувань та домовленостей, подія відзначилась певною «родзинкою». Олександр Усик зробив гучну заяву, що планує стати абсолютним чемпіоном, а потім – балотуватися на вибори президента.
Злі, але добре поінформовані язики, стверджують, що виборна кампанія «Усик 2024» стартувала в Монако. В серпні Усик проведе переможний бій проти британця Дюбуа, а в березні – проти Тайсона Ф’юрі. Здобувши перемогу, ставши абсолютним чемпіоном світу, піднявши український прапор, Усик тріумфально піде на вибори – на противагу Зеленському. Як вам такий сценарій?
І коли хтось скаже про неможливість, то згадайте вибори 2019 року та перемогу Зеленського. Втомившись від брехні олігарха-міністра уряду Януковича, українці проголосували за «голограму Голобородька», майстерно підсунуту колективом сценаристів-ляльководів. Серед яких фігура Коломойського не була ключовим акціонером…
«Послідовність» Стефанчука
Чоловік сказав – чоловік зробив. Просто в українському політикумі, в якому за випадковим збігом обставин практично відсутні етнічні українці, це прислів’я трактується з «маленьким» уточненням – йтися може про двох різних чоловіків.
Або ще є інше – «я хазяїн свого слова, – захотів дав, а захотів – забрав». Власне друге є дуже близьким для Руслана Стефанчука.
19 червня 2023 року голова Верховної Ради каже, що «вибори під час війни розірвуть країну».
Проте вже 31 липня, тобто через 44 дні, Стефанчук заявляє, що Конституція не забороняє проводити вибори під час воєнного стану. І не важливим є те, що зелені слуги неукраїнського народу розтоптали Конституцію страшніше від обох своїх попередників разом взятих. Важливим є інше, про що я говорив у статтях газети «Сурма» та ефірах на радіо «UA-Chicago» – для проведення виборів достатньо внести зміни в закон. А для цього потрібно «аж» 226 депутатів. Тобто, як тільки Зермак дасть команду своїм хламідіям-арахаміям у Верховній Раді, зміни будуть внесені і майбутні вибори будуть призначені. Про що 3 серпня 2023 року вже відкрито сказав Руслан Стефанчук.
Конфлікт з поляками
Набуває шаленого медійного розголосу словесна перепалка між представниками братньої Польщі та України. Ніколи такого не було і ось знову. Не встигли припинити звучання слова Бена Воллеса, міністра оборони Британії, про те, що Зеленський має бути більш вдячний за допомогу, що надається. Аналогічні тези почали звучати з уст різних польських урядовців. На щастя, поки не найвищого рівня.
Польська влада впродовж десятиліть плекала та вирощувала у себе в Польщі клас малих сімейних фермерів. І показала результати: близько 2 мільйонів фермерів із багатьма кооперативними системами переробки продукції – створенням високої доданої вартості, робочих місць, сплати податків в загальний та місцевий бюджети та іншими позитивними державницько-економічними наслідками.
Абсолютно очевидним є той факт, що, захищаючи польські національні інтереси, офіційна Варшава змушена вдатись до обмежень та заборон щодо продукції, вирощеної в Україні.
На продажі чи точніше перепродажі українських зернових за кордон, заробляють зернотрейдери, транснаціональні корпорації та аграрні латифундисти, які, зокрема, скуповують вирощену продукцію в малих та середніх фермерів. Для фермерів сукупність всіх економічних обставин не дає можливості самостійного збуту за кордон чи очікування кращої ціни – задля виживання вони змушені все продавати дешевше.
До речі, уряд України на чолі зі Шмигалем так і не сказав, скільки грошей отримав український бюджет від продажі понад 33 мільйонів тонн сільськогосподарської продукції! Слідкуйте за грошима і ви побачите вигодонабувачів, що паразитують на тілі українців та українській землі.
Українські високопосадовці не знайшли нічого кращого, ніж критикувати Польщу за захист своїх національних інтересів! Назвали заборону на імпорт зернових і «недружнім кроком», і «популізмом», і «економічно непотрібним». І це не просто «хтось»: і прем’єр Шмигаль, і профільний міністр Сольський, і заступник міністра, професійний ґрантожер Качка та інші дрібніші персони. Бачите, як болить душа в названих чиновників за українське фермерство.
Тільки гроші мають отримувати не українські фермери та держбюджет, а олігархи-латифундисти, корпорації та трейдери. Проте останні, на відміну фермерів, які ледве виживають, здатні поділитись зі своїми «благородними захисниками» з Кабміну.
І на підставі отаких шкурних інтересів команда Зеленського свариться з нашими найближчими партнерами, щиру допомогу яких неможливо переоцінити!
Зеленському і ко варто повчитись тому, як польські націоналісти побудували в себе земельні відносини, зберегли всю землю у власності поляків, створили мільйони робочих місць, зберегли сільські території, наповнюють бюджети різних рівнів тощо. Тоді як «наші» Зеленський, Порошенко та Вакарчук виставили землю і надра на розпродаж. Святу Українську землю, за яку продовжує литись Українська Кров.
Вбивство Ігоря Гуменюка
Ігор Гуменюк, який влаштував вибух у Шевченківському райсуді Києва, готувався до втечі. Колишній боєць батальйону «Січ» два роки збирав вибухівку – так стверджують представники правопохоронної системи.
«Підозрюваний, коли перебував у Київському СІЗО, протягом двох років, по крапельці, невеликими порціями отримував у вигляді ліків речовини, що стали основою для вибухівки, з якою, власне, він і потрапив до Шевченківського суду», – розповіла прессекретар ДБР Тетяни Сап’ян в ефірі телемарафону.
Водночас вона зазначила, що Гуменюк довго готувався до втечі і зміг виготовити так званий «пояс шахіда», а також і кілька саморобних вибухівок.
«Він планував їх, як припускає слідство, підірвати в приміщенні суду і сховатися, використовуючи паніку. Але втекти йому не вдалося», – підсумувала представниця ДБР.
Тобто впродовж 2 років український націоналіст, який просився на фронт і перебував у СІЗО вже 8 років без вироку суду, готувався до втечі. І впродовж 2 років по крупинках збирав вибухівку. І майстерно її приховував від тюремників, поліцейського конвою, охоронців суду тощо. В таку дурницю може повірити лише той, хто взагалі не уявляє, як відбувається доставка людей із СІЗО на судові засідання, що відбувається в самому СІЗО тощо.
Герой України Степан Хмара так прокоментував ці блюзнірські дії ДБР: «Подвійна фальсифікація! ДБР замість об’єктивного розслідування зухвалого вбивства Ігоря Гуменюка злочинцями з держорганів, намагаються повішати цей злочин на потерпілого, а тепер вже вбитого Гуменюка. Ганебні покидьки і злочинці!»
Мітинг під стінами Верховної Ради відбувався проти імплементації зрадливих мінських угод до Конституції України. Ракова пухлина так званого спеціального статусу «лнр/днр» в Конституції, за задумом путіна, повинна була вбити Україну з середини. Українці мусять пам’ятати і вшановувати тих, хто діяв, щоб зупинити цей злочин. Із ворогами треба поводитись, як з ворогами.