За цим разом вони вирішили нас втопити. Реально. У воді. Підірвавши греблю Каховської ГЕС. Керуючись нелюдською злістю, що не вдається втопити нас у сльозах – катуючи, ґвалтуючи, вбиваючи, руйнуючи, відбираючи дітей, позбавляючи права на нормальне життя… Бо ми сльози витираємо й чинимо опір. І всі їхні плани летять шкереберть. От і вигадують нові способи знищення України й українців. Для чого? Вони й самі не знають. «Просто така держава як Україна не повинна існувати!» – репетують у телеефірах їхні недоумкуваті політики і пропагандисти. Чому?! «Патамучто!»… Не повинна – і все!!!
І не збагнути їм з їхнім обмеженим розумом, що ми були і ми будемо. Бо в нас є сила битись за своє. Бо про таких, як наші нинішні захисники, ще майже сто років тому написав український поет Олесь Бабій у своєму вірші «Зродились ми великої години», який потім затвердили як гімн ОУН, – «тверді, міцні, незламні, мов граніт».
Саме на такі роздуми наштовхнула нещодавня зустріч, яка відбулася в Українському інституті модерного мистецтва. Слово до присутніх мав Арсеній Федосюк. Один із твердих, міцних і незламних. Гуманітарій за фахом. Воїн за способом життя. Власне, життя і змусило його стати воїном, бо смертельна небезпека нависла над рідною землею. Змусило його і десятки, сотні таких, як він. Бо то про них ота відома фраза: хто, якщо не ми?!
Арсеній Федосюк розповів про свою участь у Революції гідності, про участь у боях за Іловайськ в ході російсько-української війни, хоч тоді, у 2014-му, ми ще не називали те, що відбувається, війною. Аж поки рашисти не зважилися на повномасштабне вторгнення на Україну. Його долею, його вибором став полк «Азов». У 2022-ому саме «Азов» тримав оборону міста Маріуполь, а комбінат «Азовсталь» був останнім форпостом спротиву українських захисників. На заводі перебували сотні цивільних громадян, жінок, літніх людей та сімей захисників Маріуполя – усі ховалися в підвалах та бомбосховищах поряд з військовими, які продовжували боронити місто. Спротив тривав 82 дні. «Азовці» вважали своєю місією стояти до кінця. Але бомбардування посилювалося. Й, готові до самопожертви, аби зберегти життя бойових товаришів, захисники «Азовсталі» стали заручниками російського полону.
Нелюдські умови утримання, тортури, невідомість завтрашнього дня і загроза взагалі бути позбавленим життя – здається, слухаєш про якийсь фільм військових жахів. Але він, як і багато його побратимів, через це перейшов. І належить до тих, кого обміном визволили з полону. Хтось там залишається і досі. Ось чому для Арсенія Федосюка важливо, аби й надалі привертати увагу світової спільноти до долі наших полонених.
Разом із ним – його дружина Юлія та Катерина Прокопенко – дружина командира «Азову» Дениса Прокопенка, який хоч і звільнений з полону внаслідок обміну, однак інтернований до Туреччини, де повинен перебувати до кінця війни.
«Ми часто чуємо таке поняття, як сімейні цінності, – говорив на зустрічі у Чикаго Арсеній Федосюк. – Наші дружини якраз і довели своєю боротьбою, що таке справжні сімейні цінності, адже від імені створеної Асоціації родин захисників «Азовсталі» лобіюють питання українських військовополонених на міжнародному рівні. Зустріч у Ватикані із Папою Римським Франциском, виступи в Конгресі США, Стенфордському університеті, ізраїльському Кнесеті та на багатьох інших публічних майданчиках – скрізь лунали заклики і прохання допомогти повернути українських захисників із полону. І лунатимуть до тих пір, поки всі вони не будуть на волі».
А війна триває. І триває відчайдушна оборона рідної землі нашими захисниками, які повсякчас потребують підтримки і допомоги. Ось чому практично жоден захід, жодна зустріч не обходяться сьогодні без благодійної складової. Зібрано 13 тисяч 120 доларів (аукціон та продаж сувенірної продукції) і на згаданій зустрічі. Прапор із підписом головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного придбав за 5 200 доларів Данило Терлецький, а книгу «Очі Маріуполя» придбала за 3 500 Зоряна Сможаник. Кошти спрямують на закупівлю необхідного обладнання для полку «Азов».
Організувала зустріч з героєм-азовцем Арсенієм Федосюком благодійна організація Help Heroes of Ukraine. До слова, в межах національного конкурсу «Благодійна Україна», підсумки якого оголошувалися у Києві 8 червня, організація посіла 1 місце у номінації «Допомога з-за кордону». Директор асоціації «Самопоміч» Роман Яцківський передав грошову допомогу Андрію Насаді та Олегу Івахнюку – пораненим українським воїнам, які перебувають в Чикаго на лікуванні та реабілітації.
Ось так крок за кроком і йдемо вперед. Домагаючись повернення полонених. Підтримуючи поранених. Жертвуючи на армію. Допомагаючи цивільним. Ідемо до перемоги. Важким шляхом – наче пробиваємося через терни до зірок. І ми проб’ємося. Чуєш, лютий враже? Бо іншого нам не дано.
Фото Тетяни Дрожжиної.