Ще з епохи Просвітництва в суспільстві побутувала думка, що основною проблемою є доступ до інформації. І оскільки цей доступ дуже обмежений, то, відповідно, і стан людей є таким.
У цьому контексті цікавим є той факт, що предки сучасних українців були більш освіченими від тих же французів. Анна Ярославна приїхала до свого нареченого — короля Франції Генріха І, привезла із собою книги, яких у Франції тоді практично не було, вміла писати, на відміну від чоловіка, який ставив «хрестик» під документами, навчила короля та його двір елементарним правилам гігієни — наприклад, миттю рук перед їжею. Тогочасний Париж був меншим ніж населенням найбільших міст Русі — Києва, Галича, Чернігова, Новгорода.
У середині XVII століття француз Гійóм Левассéр де Боплáн — військовий інженер-фортифікатор, картограф, архітектор, письменник, який прожив тривалий час на території України, у своєму творі про Україну під назвою «Description d’Ukrainie» також відзначає дуже високий рівень освіченості та чистоти наших предків. А також велику кількість людей «аристократичного походження».
Це свідчить про певне генетичне тяжіння українців до науки й освіти, підтверджене історичним досвідом. І навіть якщо ми розглянемо освітні процеси в Україні, окупованій срср — ми підтверджували цю генетичну схильність. І навіть після розвалу срср, коли нам активно руйнували всі сфери нашого життя та економіки, рівень освіченості українців залишався дуже високим. Проте неминуча деградація наступила, особливо із «рихвормами» після 2000-х, антиціннісною «гендеризацією» освіти, фінансуванням освіти та просвіти за залишковим принципом. Кланово-олігархічній системі не потрібне розумне населення, бо хто ж тоді буде голосувати за їхні бізнес-проєкти у вигляді теперішніх партій?
Власне в цьому місці ми й підходимо до ключового питання цієї статті. Сучасна деградація відбувається дуже швидкими темпами, попри те, що більшість населення має фактично необмежений доступ до інформації через той же інтернет. Логічно припустити, що проблема не у відсутності доступу до інформації, а в чомусь іншому?
Більшовики приділяли особливу увагу науці та просвіті, «заточуючи» ці інструменти виключно під свої потреби. До прикладу, психопатичний сифілітик Лєнін, проявляючи диявольську геніальність в питаннях психології мас та народів, навіть в найважчі роки залишав фінансування для інститутів, що займались вивченням культур різних народів та їхніх етнопсихологій. Так, кожен народ має свої ментальні та психологічні особливості, які чітко проявляються. Це нам спеціально брехливо вкладають в голови думки про «загальну рівність», розмиваючи взагалі поняття національності. Лєнін дуже добре розумів ці відмінності, із демонічною майстерністю використовував їх — згадайте тойже НЕП, яким одурили величезні народні маси, щоб ті не чинили опору. А потім, через кілька років все згорнули, та розпочались небачені світом знищення мільйонів людей. Підкупили НЕПом, щоб вбити Голодомором — наймасштабнішим злочином проти людяності в нашій цивілізації.
Водночас той же Лєнін практично відразу викинув із системи освіти два предмети — Логіку та Риторику. Спеціально пишу з великої літери, щоб підкреслити їхню важливість. Логіка вчить базовим законам та механізмам мислення, створює передумови для аналізу та синтезу, формування власної думки. Риторика — ще більше поглиблює попередньо вказані знання, вміння та навички. Оратор, виходячи до людей та логічно розмірковуючи над темою, яку повинен висвітлити, тезами, які планує розкрити, своєю аргументацією, контраргументацією опонентів тощо — ще більше опановує свій предмет, розвиває думки, доносить їх до широкої публіки.
Власна думка, мислення, вміння аргументувати цю думку, вести публічний дискурс тощо — становлять загрозу для нелюдських вироджених владних режимів. До яких належать і комуністичний, і кремлівський, і кланово-олігархічний, і глобалістичний. Проте виродженість останніх двох менш помітна, адже методи обробки масової свідомості стали дуже просунутими, мімікрія брехні та хуцпи, використання маніпуляцій різного штибу та ґатунку досягли небачених висот. Водночас рівень освіченості людей свідомо та спеціально понизили, щоб лише відносно невелика кількість українців здатні були розпізнавати брехню та маніпуляції.
Одна із найефективніших форм контролю паразита над своїм хазяїном полягає в контролі того, що хазяїн інформаційно споживає, на чому базується розвиток та освіта хазяїна, які фільми він дивиться, що читає і т. д.
Ця проблема має планетарний характер, загальнолюдський. Паразити по суті і породили споживацький спосіб мислення та відповідний дегенеративний світогляд. Завданням сучасного інформаційного потоку є формування керованих людей, які «мислять» тільки в певному діапазоні і, що дуже важливо, не бачать основних справжніх ворогів. А вся сукупність інформаційного потоку — і через освіту, і через ЗМІ, і через соцмережі, і через нікчемний політичний дискурс — фактично «перенасичує» непідготовлений незміцнілий розум середньостатистичного українця. Додайте сюди ще постійну потребу боротьби за своє економічне виживання — і, як наслідок, відсутність часу та брак життєвих сил на саморозвиток, отримання реальних знань, протидію та боротьбу із паразитами.
Довірливість, наївність, ідеалістичність та відсутність прагматизму — ментальні слабкості українців, якими дуже вдало, підло та ефективно користуються наші вороги.
Є ще досить багато речей, які можна та потрібно було б сказати в цьому контексті. Проте тоді текст міг би стати певною «дисертацією», а не газетною статтею. А вищевказаного цілком достатньо для загального опису ситуації та підведення людей до відповіді на питання «що робити?», щоб протидіяти паразитам, перебуваючи в умовах діяльності їхньої фарисейської політики, людина повинна усвідомити певні речі та мати активну позицію.
1. Саморозвиток та навчання протягом всього життя — так зване «Lifelong Learning». Проте це навчання повинно бути фундаментальним, торкатись самих основ, доходити до чіткого знання та розуміння самих принципів процесів, явищ та формування знань. Основна частина сучасних освітніх курсів та систем, які використовують термін «навчання протягом всього життя» насправді не торкаються потрібних глибин.
2. Власна думка. Сформована на основі критичного системного мислення відповідно до законів логіки та здорового глузду. Останнє уточнення є дуже важливим. Адже «пан» Шаріков із «Собачого серця» Булгакова також про щось там «думав».
3. Критичне системне мислен-ня на противагу фрагментарному. Людей призвичаїли до поверхового фрагментарного мислення, всі сучасні ЗМІ та соцмережі «заточені» саме під це. Наприклад, найпопулярнішими алгоритми ютубу, тік-току, фейсбуку роблять короткий відеоконтент «ні про що», який проте вдало відволікає, розважає, каналізує найцінніший ресурс людини — її життєвий час, унеможливлює формування глибоких знань та цілісної картини світобачення.
4. Цілісний світогляд.
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані Раю.
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»
Чи маємо ми відповідь на це далеко не риторичне питання Тараса Шевченка? Що таке Людина? Набір органіки, основне завдання якого забезпечувати свою життєдіяльність — їсти, спати, справляти життєву нужду, розмножуватись тощо?
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
Чи є у нас чіткі відповіді на ці здавалося б прості запитання Пророка? Чи, можливо, вони нам не потрібні, бо все, що потрібно нам, покажуть та розкажуть у соцмережах та ЗМІ?
Формування цілісного світогляду на основі постійного навчання, саморозвитку, справжньої власної думки, базованої на критичному мисленні. Ось такий вигляд має коротке формулювання потрібного «рецепту успіху». Задля досягнення якого ми продовжуватимемо старатись наповнювати потрібними матеріалами сторінки нашої газети «Сурма»!