Чи знали ті, хто змінювали світ,
Що стануть Лідером, Провідником, Героєм?
Повір у власні сили й свій політ,
Твори, борись, живи Ідеєю й Метою.
Юрій Руф «Останній Бастіон»
В останньому дописі ми говорили про необхідність синівського «кроку»: відповідального, усвідомленого і вдячного за дар. Теж ми говорили про древню християнську езіхастичну практику та її елементи: Предстояння та Споглядання. Вони є дієвими, якщо мати особистий стосунок до Того, чиїми СПАДКОємцями ми всі є. Всім зрозуміло, що для реалізації любої Ідеї є потрібне бачення, що виникає в наслідок Споглядання (про це була минула стаття).
На останній зустрічі читклубу «Книга Вогнів» (підсумки якого є в загальному доступі) йшлося про паралель між усвідомленим духовним спадком, даним нам Отцем, й успадкованим природним багатством, даним нам Тим же ж Отцем, але через наших батьків та прабатьків. Перше, про що би хотів сьогодні зміни — це відношення до «державної власності», прописаного в наших «ментальних узорах» совітською ідеологією і провести паралель між нею та духовним спадком кожного християнина.
100 років нас привчали, що державний «природній чи викопний ресурс» є нічийним, а отже належатиме тому, хто швидше його «прихватизує» або вкраде (і не буде спійманим). Замість плекати поняття спільної власности, про яку треба дбати, яку слід розвивати і прибуток з якої слід передавати з покоління в покоління — совіти «прихватизували все», переконавши нас, що ТО ВСЕ не наше... І якщо ми запитаємо себе, а до чого тут духовність — то владика Андрей Шептицький дає на це дуже послідовну відповідь, пояснюючи, як з відношення до праці і до майна християнин переходить до реалізації двох заповідей Любови. Бо як ти проявиш «дари милосердя», якщо в тебе нічого немає? Я завантажував на свій канал коротенькі ролики з його праці «Про соціальні питання», запис яких люб’язно надав мені пан Зиновій Бокійчук. Пропоную їх кожному, хто хоче зміцнити свій фундамент соціальної християнської мудрости з практичної сторони. Переслухати послання «О квестії соціальній» можна на YouTube каналі «Святослав Ігорович». Заохочую вас пере-постити його своїм друзям, практикуючим християнам, бо вірю, що це допоможе якісному усвідомленому здвигу українського народу в соціальній площині. Адже головним механізмом побудови України Майбутнього, що уможливлює реалізацію будь-яких, навіть найбільш амбітних цілей, є співпраця свідомих СИНІВ свого народу, а владика Андрей довів, що був таким не лише мудрістю творів, але і як політик, і як бізнесмен, і як благодійник.
Повертаючись до основної думки, як на мене, совіти своєю тоталітарністю повністю віддзеркалили поведінку величезної кількости українців, які до свого духовного спадку ставились так само, як совіти до людського. Так, я часто чув, що пошук мудрости — то все філософія, а в нас є багато загальніших проблем. Треба гроші заробляти, а культура, мова, духовність — то все буде потім. Саму ж духовність завжди відкладали до кращих часів або й на старість. І скільки таких моїх знайомих «заробітчан» опинились на сьогодні і без заробітків, і без майна. Багато хто змушений був покинути й свою рідну державу... Кількість завжди переходить в якість — в цьому суть процесу трансмутацій. Не дарма з перших своїх дописів я пропоную широкому загалу читачів внутрішні загальнодоступні особисті духовні практики, щоб наголосити на можливості та й необхідності особистого входження в енергообмін з Творцем КОЖНОГО: усвідомлено, щиро, щоденно, по-синівськи! І зовсім неважливо, де ви зараз територіально перебуваєте, важливим є чи ви готові докласти всіх зусиль вашого духу на роботу з трансформації себе та світу, на «щоденну, клопітку працю» як колись писав владика.
Тільки в такому форматі роботи в нас з’явиться надлишок енергії, щоб реалізувати всі чотири пункти ПЕРШОЇ ЗАПОВІДІ, даної всім християнам та актуальної представнику кожній релігії світу. Цей заклик стосується засобів, що їх до нас закликає сам Христос використовувати, коли ми говоримо про любов до Отця. РОЗУМІННЯ та СИЛА є дуже ВАЖЛИВІ. Зауважте — заповідь любові стосується кожного з нас особисто і в жодному разі не дозволяє перекидати відповідальність на будь-кого іншого, зокрема на духовенство. Невіглас в головному — невіглас у всьому.
Якщо ти не користаєш із «джерела Життя» в собі і не наповнюєш свою душу силою Духа Божого (усією СИЛОЮ і всім РОЗУМІННЯМ) — то ти занедбуєш саму потужну енергію ВсеСвіту, а тим самим не користаєш із головного спадку, що є тобі даний Творцем. Тоді по-резонансу й у фізичному світі ти не відчуваєш практичної відповідальности за кожен Богом даний наділ, а делегуєш його якійсь касті людей... з яких з часом виникають різні сектантські угрупування.
Негативні наслідки перекладання відповідальности на церковнослужителів ми побачили минулого місяця на прикладі проблем із Лаврою. Наше з вами «санопочитання» і призводить до появи таких сектантських рухів, що прикриваються «канонами чи синодами», а суті ХРИСТиянствА ніколи і не розуміли. Колись апостол писав, що таких християн, «що мають сповид побожности, а сили її зреклися». Бо що би мало стояти за правильним та щирим поклоніння Богу посередництвом релігійних обрядів? Так, особиста зустріч з Ним в тайні свого серця, а потім, як наслідок, — любов до свого народу й особиста відповідальність за середовище та людей, що нас оточують. Зауважте: не лише жертвування грошей «на тацю», а практична допомога у всіх середовищах, де можна задіяти наш дар, талант й уміння.
Нещодавно, почавши досліджувати працю владики Андрея, вирішив піти до першоджерел і побачив, як тогочасні очільники католицької церкви в своїх листах дають чіткі настанови для кожного християнина. Католицизм у своїй основі завжди був дуже соціально орієнтованим, тому хочу спертись на декілька праць його визначних мужів, що цитуватиму в наступних дописах.
Щоб перевести наш рівень духовного самоусвідомлення в соціальну площину, пропоную кожному не просто оператися на пророче звернення владики Андрея Шептицького, а зробити хоча би один практичний крок в сторону соціального прояву нашого дбання про ближніх. В якомусь конкретному проекті! Інакше теза «віра без діл мертва» стосуватиметься кожного з нас.
Послідовна, усвідомлена праця жертовної людини поєднана із самодисципліною спроможна творити великі справи! Погляньмо довкола і почнімо із застосування «загального глузду» в тих справах, що потребують відповідального дбання
Але як на рівні збору інформації ми побачимо, що є потреба в точних знаннях — вивчаймо і ставаймо спеціалістами з того, що треба змінити. Не підходьмо до соціальної реалізації за принципом «дарованому коневі в зуби не заглядають» але робімо все «як для самого себе».
З повагою Святослав син Ігоря.