В житті у цьому мішури багато,
Безладних рухів і бездушних слів.
Лиш часом, переважно в свято,
Згадаєш, що сказати ти хотів
Значиме, головне, важливе
Для рідних і близьких своїх,
Але буває неможливо,
Бо з нами вже немає їх.
То ж поки серце у матусі б’ється
Кажіть найкращі їй слова.
І хай любов невпинно ллється
Допоки ваша матінка жива.
Мама, матуся, ненька, матінка, мамочка... Так називає дитина свою матір змалечку, так вона про неї думає все своє життя, адже мати — це головна людина в житті кожного з нас, тому що вона дала нам найбільше — життя. Вона нас вигодувала і поставила на ноги, виховала і дала все, що сама уміла і могла, а тому кожна людина любить свою матір і завжди думає про неї. І це чудово, що у світі є таке свято — День матері! Це найголовніше свято для людства, бо в кожного була своя мама, своя найдорожча та найсвітліша людина, яка подарувала кожному з нас життя, привела у цей дивовижний і такий чарівний гомінкий світ і вже від нас самих залежить, яке життя ми собі створимо, які пріоритети поставимо в ньому, як поведемося і що будемо робити... А на першому місці завжди є мама, це вона викохала нас,дала нам першооснову, навчила всьому, показала цей чарівний світ і навчила у ньому жити. І от тому всі ми повинні бути вдячним матері за наше життя, за щастя бачити білий світ і жити в ньому, творити, сміятися і радіти, відчувати правду і кривду, любов і ненависть, бачити красу, чути звуки, відчувати аромати, а головне — любити цей світ і жити в ньому людиною. Ну, хіба ж не диво, що кожен з нас з’явився з мікроскопічної часточки, розвинувся у материнському лоні, народився, побачив цей неймовірний світ і відчув себе розумною людиною! Хіба ж не диво?
А скільки щастя відчувала мама, поки виношувала своє дитя, скільки думок пролітало у неї про того, хто вже жив у ній, дивував її своєю поведінкою. А скільки мрій проносилось в її голові про цю крихітну дитинку, яку вона вже любила всім серцем... Тільки вона може про це розповісти, тільки мати знає ці відчуття, ці думи і мрії, ті переживання, що тривожили її кожного дня. І от дитятко народилося — це щастя для матері, яке неможливо передати словами! Це радість, яка піднімала до небес, це мрії, які вели і матір і дитинку по життю, це те невимовне щастя і та важка, щодення робота, постійні думи і тривоги, турбота і переживання, які залишаються з матір’ю на все подальше життя. Бо скільки б не було вам літ, а про вас постійно думає і турбується матуся, переживає за вас, радіє вашим успіхам і сумує, коли трапляються непередбачувані обставини чи якась біда.
З народженням дитини у матері народжується ще й постійна тривога і турбота, яка поглинає все інше. Бо, як би мати не жила, що б вона не робила, а думками вона завжди зі своїми доньками і синами, думками вона лине до них зі своїми порадами і попередженнями, зі своїми переживаннями, словами допомоги та застереження... Мати — це вічний оберіг для своїх дітей, бо за них вона молиться, звертається до Бога і просить Всевишнього, щоб застеріг її дитину від злих помислів, від чорних думок, за те, щоб він вивів її дітей на правильну дорогу, дав їм довгі роки щасливого життя. І все це робить мати на інстинктивному, первозданному рівні, бо так влаштована її материнська душа, її щире і світле серце. Кожен з нас пам’ятає свою матінку, її любов і прихильність, її всеосяжну турботу, її повчальні та мудрі слова, жести і рухи, міміку й усмішку, її розповіді та казки, чарівні пісні й народну мудрість, яку вона несла до своїх дітей. А як же багато ми взяли від неї, саме від неї, бо вона була до нас найближче впродовж усього нашого дитинства і юності... Материнська любов — безмежна і мудра, бо мати не тільки щиро та віддано любить свою дитину, не лише обіймає та цілує своє дитя, не тільки оберігає від всього поганого, але й вчить, застерігає, попереджає, іноді наказує, щоб дитина ставала розумнішою і мудрішою.
В українській народній мудрості є дуже багато прислів’їв про материнську любов, про найдорожчу і найріднішу неньку. «Нема того краму, щоб купити маму», бо «Дитина плаче, а матері боляче»... «У дитини заболить пальчик, а в матері — серце», «Доти ягнятка скачуть, доки матір бачать» і сотні інших. Усі вони свідчать про велику материнську любов і турботу, піклування матері про своїх дітей. І ця любов і турбота не зникає ніколи, навіть з плином часу, вона завжди існує, навіть коли її діти мають своїх дітей та внуків... А любов живе... Так, це правда! Та всеосяжна і безмежна любов живе навіть тоді, коли мама уже відійшла у засвіти, коли закінчився її земний шлях, а любов живе і захищає її дітей від біди. Бо любов мами залишилася в тих чарівних вишитих рушниках, які вона вишивала для доньки чи сина, в тих вишиванках, які вона прикрашала з великою любов’ю, вона залишилася у словах і в думках, які мати доносила до своїх дітей, у тих звичках і поглядах, які вона вклала у серця своїх синів і доньок.
Насправді материнська любов — безмежна і цілюща, бо завжди допомагає, підтримує, зцілює, бо це материнська світла любов. Тому матір для кожної людини — це свята і найдорожча людина. І свято матері — це найчарівніше свято для кожної людини на Землі. І хоч щодня ми згадуємо свою неньку, щодня стараємось про неї потурбуватися, але у це свято хочеться особливо пригорнути свою матусю до грудей, принести їй найчарівніші квіти, подарувати найщиріші і найважливіші слова та висловити свою любов! Тому, доки ваша мама ще жива, то летіть до своєї матінки, ідіть, їдьте, поспішайте пригорнути її, обніміть, поцілуйте та скажіть, як ви її любите, як цінуєте. Хай вона усміхнеться і згадає найкращі дні свого життя. І думаєте про що вона згадає?Ну, скажіть, про що? Та про вас, як вона вас народила, які ви були малесенькі й безпомічні... Вона обов’язково згадає, про вашу першу усмішку, ваш перший зубчик, перше слово і перший крок... Про вас... Бо ви стали суттю її життя, всі її думки, все життя зосереджені на своїх дітях. Бо це — МАТИ! Тому, мабуть, і придумали люди свято, щоб у цей день нагадати всім найважливіші речі, щоб люди хоч на мить забули про свої буденні справи і згадали про тих, хто їм подарував життя, про ту щиру і світлу любов, яку мати завжди несе своїм дітям, про те що життя таке нетривале, швидкоплинне і що все в житті минає, а лишається тільки любов і світло, яке своїм дітям несе МАМА... Тож недарма День матері ми відзначаємо навесні, бо весна і мати дуже схожі...
Весна і мати. Що в них спільне є,
Що жінку ми порівнюєм з весною?
Бо кожна з них у світ — життя дає.
Весна — Землі, а мама — нам з тобою.
Весна приходить, будить все од сну,
Несе тепло, дає життя рослині.
А жінка-мати — зірочку ясну
З життям дарує крихітці дитині.
Весна і мати. Що в них рідне є,
Що так одвічно їх обох єднає?
Бо кожна з них тепло й любов дає,
Нічого навзамін не вимагає.
Весна і мати! Радість йде від них.
Добро і щедрість, ласка наймиліша.
Пташиний спів, дітей веселий сміх
І ніжна пісня щира, наймиліша.
Весна і мати — вічне джерело
Усього сущого, що в світі процвітає.
Від них обох іде живе тепло.
І це весну і матінку єднає.
Вірші про маму
Дитя і мати
Хіба щось є прекрасніше у світі,
Як молодая матір і дитя!
Відразу й сонце яскравіше світить,
І зміст такий високий у життя!
Вона маленьке тільце притискає,
В очах вогонь любові аж іскрить!
Із немовлям так ніжно розмовляє,
Із ним не розлучається й на мить.
Дитя і мати — таїна одвічна!
Саме життя — як Небо і Земля!
І доброта, й краса, і радість вічна,
Тривога й щастя — Матір і Дитя!
День матері
Свою матусю кожен привітає
І вклониться доземно їй, до ніг.
А в когось мами вже давно немає,
Нема куди вернутися з доріг.
Бо поки мама є, то є й родина.
Є місце рідне, ласка і тепло.
Й на рушнику чекає там хлібина,
А в росах сяють квіти і зело…
Той усміх, наче сонечко повсюди,
І радість первозданна, і любов…
І щастя просто розпирає груди,
Бо там багато ласки й молитов,
Що мама промовляє щохвилини,
Щоб діточки здоровими росли.
І прихиляє небо до дитини,
Щоб всі вони щасливими були.
Спасибі вам, матусю, рідна нене,
За щастя жити на святій Землі.
Ви, мамочко, були свята для мене,
Бо ми росли в любові і в теплі.
Ви все найкраще дітям віддавали,
Вели за руку в нелегке життя.
І добротою серце наповняли…
А всюди колосилися жита
І час летів швиденько і невпинно,
По всіх дорогах розлетілись ми.
Приходить спогад в серденько дитинно…
Матусю, дякую! Ми виросли людьми.
Мама
Від тебе, мамо, в світ ідуть дороги
І з тебе починається життя.
Усі стежки від рідного порогу
Ведуть твоїх дітей у майбуття.
Матусю мила, найрідніша в світі,
Ти наше сонце щире і ясне.
Ти дбаєш, щоб завжди були ми ситі,
Твоя любов дитину не мине.
Ти вчиш дітей, виховуєш щоднини,
У світ ведеш і думаєш про всіх.
Найбільше щастя — мати для дитини!
Її любов і ласка, щирий сміх.
Ти наше сонце лагідне, привітне.
Від тебе ласка, щедрість і тепло.
Нехай сьогодні усмішкою квітне
Твоє лице, щоб радісно було.
День Матері і день весни ясної.
Квітує травень, бджілкою дзвенить.
День Матері — Мадонни пресвятої!
Для тебе пісня хай у світ летить!
Мамин рушничок
До ніг моїх лягли круті дороги.
Я йду по них, іду у дивний світ.
А мамин рушничок мені під ноги
Все стелеться увесь з барвистих квіт.
Життя складне од самого світанку,
Все менше шлю додому я вістей.
Але дарунок мамин — вишиванку,
Все дужче пригортаю до грудей.
Чекаєш, знаю, думаєш про сина —
Спішу я через простір і роки,
Щоб пригорнуть тебе, моя єдина,
Цілунком доторкнутися руки.
Моя матусю, я лечу до тебе,
Щоб очі усміхнулися ясні.
Тривожитись, журитися не треба,
Бо оберіг твій завжди при мені.
І він мене в житті оберігає.
А деколи в скрутний, тривожний час
Я простелю рушник — тебе згадаю,
І серцю стане легко, добре враз!
Автор: Надія Григорівна Красоткіна — письменниця, знавець та практик із питань освіти та народної педагогіки.