Що таке С-300? Хто стріляє з цієї зброї Україна чи росія? Чому навіть деякі українці вірять російській пропаганді, яка стверджує, що українці стріляють самі по своїх будинках? Чому в прифронтових містах часто не відбивають ракетний наступ? Чому буває так, що ракета вже влучила у ціль, а тільки після цього включилась тривога? Чому військові попереджають про рух С-300, тобто вони бачать ракетні установки, але не знищують їх? Спробуємо розібратися.
Що таке С-300?
С-300 — це зенітно-ракетна система (ЗРС), що була розроблена ще в радянському союзі. Розробки почалися в 1969 році. А на озброєння система вийшла наприкінці 70-х років. Комплекси мали бути розроблені для ППО (С-300П), для сухопутних військ (С-300В) та для кораблів ВМС (С-300Ф). Розробником мали стати ЦКБ «Алмаз» в кооперації з КБ «Факел». Але оскільки вони не змогли виконати уніфіковані ракети для всіх видів комплексів розробка була передана НВО «Антей», а ЗУР (тобто самі ракети) до нього КБ заводу ім. Калініна. Всі ці підприємства розташовані на території росії й об’єднані в концерн ОАО ПВО «Алмаз-Антей». Вони досі працюють, хоча перебувають під санкціями ЄС, США, України та низки інших країн.
Головне призначення С-300 — противоповітряна оборона, вона мала б знищувати ворожі літаки, балістичні і аеродінамічні ракети. Як ППО її використовують у всіх країнах, що входили в СРСР, і в деяких країнах Європи. Також росія експортувала модифіковані С-400 в Індію, Туреччину та Китай.
По Індії договір ще не закінчився, але росія відклала поставки. Можливо, санкції все ж вплинули на виробництво, а, може, причина в побажаннях Китаю не озброювати противника. Бо саме Китай допомогає обійти санкції і поставляє росії елементи для радіолокаційних станцій, що входять у склад С-400. Щодо Туреччини договір на поставки підписано в 2017 році, але російська сторона стверджує, що були замовлення і після цього. Туреччина це заперечує, бо якщо це правда — були б проблеми з НАТО.
С-300 в Україні
В Україні до повномасштабного наступу нараховувалося понад 250 систем С-300, за даними лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS). До того ж, за останній рік ще передавались установки С-300 від східноєвропейських країн у межах військової допомоги.
С-300 використовується не тільки для оборони!
Установка здатна влучати на відстань до 75 км, або до 100 км і до 200 км залежно від типу елементів родини С-300. Якщо говорити про С-400, то максимальна здатність вражати ціль сягає 400 км, а максимум модифікованої версії ЗРС С-500 — навіть 600 км. Ціна останнього $600 млн, крім того їх не було поставлено на масовий потік. Тому вірогідність їхнього використання росією на території України маловірогідна.
По факту влучати в ціль «земля-земля» С-300 може на відстань близько 40 км. Що, власне, росіяни постійно і роблять. Тому під удар зазвичай потрапляють Харків, Запоріжжя, Херсон та інші прифронтові міста. Ракети С-300 не такі дорогі, як наприклад, балістичні. Їх багато залишилось ще з радянських часів (за різними даними, від 5 до 8 тисяч). Тож, замість дорогого обслуговування для росії — це така собі утилізація.
І найголовніше вони такі самі, як ППО ЗСУ. Світлина ППО ЗСУ плюс фото уламків ракети, що влучила в житловий будинок, дуже легко переконують навіть українців, що їх обстрілюють свої ж. Але тут виникає питання: «Навіщо українцям руйнувати свою економіку і власні помешкання?». Щоб скинути провину на росіян? Тоді що вони роблять на чужій території? Чому «захищають» руйнуючи і грабуючи все навколо? Чому більшість росіян в соцмережах радіють, коли бачать зруйновані будинки цивільних у той час, як українці з жахом співчувають.
Чому ЗСУ не відбиває атаки С-300?
Навіть відстань в 250 км С-400 долає всього за 2 хвилини. С-300 трохи повільніше, але оскільки відстань удару «земля-земля» зазвичай всього 40 км, ракета летить буквально за хвилину і занадто низько, щоб на неї відреагували локатори зенітно-ракетних комплексів України. Тому тривога часто вмикається вже після вибуху. Крім того С-300 при ударі «земля-земля» летить по траєкторії дуги, ще й може маневрувати в повітрі, тобто змінювати траєкторію польоту. На жаль, наші сили ППО не можуть збити аналогічну ракету.
Яке ППО врятує від С-300?
Відбити атаку С-300 можуть комплекси Patriot і SAMP-T. Щодо комплексу Patriot варто сказати, що ціна однієї батареї близько мільярда доларів. 2-3 мільйона доларів коштує кожна ракета комплексу. Система складна, на навчання користуватися нею може піти рік. Тому (а, можливо, ще з якихось причин) європейські країни не дуже поспішали «закривати українське небо». Рішення передати системи Patriot було узгоджено лише тоді, як після чергового ракетного нападу росіянами України одна з ракет впала на територію Польщі. Офіційною версією було оголошено, що уламки тієї ракети належать українській ППО, але оскільки ППО невдало відбивало російську атаку, ЄС провину визнало саме за країною-агресором. Перші системи Patriot дісталися України лише в квітні 2023 року.
SAMP-T — цей комплекс обіцяний Францією і Італією. Італійські ЗМІ повідомили, що наші військові вже в березні пройшли підготовку по SAMP-T. Посилити ефективність цієї системи має радар Thales GM200. Його Україна придбала за фінансову допомогу від Франції. Сам комплекс заряджається ракетами Aster-300. Навчання по цьому комплексу будуть проходити значно швидше ніж у Patriot. І вартість його також менша — $500 млн за батарею і $2 млн за ракету. SAMP-T буде передано Україні не раніше червня 2023 року.
Чи можуть ЗСУ знищувати установку С-300?
Існує чимало телеграм-каналів, що ведуть безпосередньо військові. Зазвичай вони попереджають про рух С-300 на окупованій території України заздалегідь, щоб люди розуміли, що наближається небезпека. Але чому С-300 солдати бачать та не знищують? По-перше, комплекс С-300 майже постійно в русі, а по об’єкту, що рухається, дуже складно влучити. Ускладнює ситуацію те, що С-300 зазвичай ховається між жилих кварталів. До того ж його прикриває система «Панцир-С1». Час розгортання і згортання системи теж дуже короткий, щоб відреагувати військовим — всього 5 хвилин. Удари з С-300 відбуваються переважно вночі, тому відстежити установки в режимі онлайн важко (працюють ворожі РЕБ, ППО, а знімки з супутників обробляються протягом годин).
Небезпека прильотів з територією Білорусі і росії — це окрема тема. Військовий експерт Олег Жданов стверджує, що Україна не стріляє у відповідь на прохання партнерів. Білий дім запевняє, що заборона стосується лише пострілів з HIMARS, щоб не провокувати війну з НАТО. Тобто реально складно сказати, від кого саме іде ініціатива заборони пострілів по території росії та Білорусії від української влади чи від НАТО, але факт заборони, який зв'язує руки військовим таки є. Найімовірніше це робиться, щоб не провокувати Білорусь на наступ, а росію на використання ядерної зброї.
Вірогідність ударів С-400
14 січня росія вдарила по Києву ракетами С-400 з Брянської області рф. Тобто вірогідність ударів С-400 все ж таки є, але таких масових обстрілів, як з С-300 не буде. Причини того, що росіяни зазвичай не використовують С-400 такі:
• запасів ракет С-400, таких як С-300 у росіян не має. Хоча С-400 досі стоять на виробництві.
• вартість цих ЗУР значно вища, ніж С-300.
• росія потребує С-400 і для власної оборони.
• навіть у С-300, коли вона летить по балістичній траєкторії (тобто «земля-земля») дуже велика погрішність — 300-500 м. А у С-400 при більш дальній можливості польоту погрішність ще вище. Таким чином, С-300 скоріше використовується для того, щоб тримати міста в стресі. Бо навіть, якщо ракета не влучить в стратегічний об’єкт, попаде в житловий будинок. Це, за задумом російського військового керівництва, мало б призвести до паніки, щоб більше людей схилялися до переговорів «аби не стріляли». По факту, ми бачимо, що ефект здебільшого зворотній. Люди тільки сильніше ненавидять росіян. Більш дорогу С-400, яку ще можна використати в якості власного ППО, використовувати просто для психологічних залякувань населення навряд чи будуть. Принаймні не так масово, як С-300.
І на останок: за даними Forbes, на 30.03.2023 у росії ще залишається бли-зько 6 500 ракет С-300, тож не варто сподіватись, що через 2-3 тижні їм не буде чим стріляти. Бережіть себе!