Іде весна і щастя всім дарує,
Та землю вже пробуджує від сну.
Красою всі людські серця чарує
І вносить в серце радість чарівну.
Лиш придивись!
Ну, ось вже перші квіти,
А в небі голубінь і дивина!
З тобою поруч — найрідніші діти!
Все щастям наливається, сповна...
Бо поруч діти — це найбільше диво!
Як й дивні квіти — усмішка Землі!
Тож треба, щоб жили вони щасливо
Й летіли в світ на радіснім крилі.
А ви лише подивіться в ясне і блакитне, та неймовірно чисте небо! Яка там краса! Там така синява, що очей не відведеш! І сонечко випливає в ньому, як чарівний, казковий корабель у безмежному синьому морі... Як же несказанно гарно, просто казково! Та це ж весна! Вона вже прийшла у наш край першими квітами-про-лісками, усміхнулася жовтим очком мати-й-мачухи, принесла аромат первоцвіту, веселкові кольори примули і м’який та ніжний дотик вербових котиків. Яка ж вона трепетна, красива і чарівна ця весна щороку, бо завжди приходить до людей по-своєму, радісно і щасливо, бентежно і неповторно... А скільки тепла несе до кожного з нас, скільки краси, любові і щастя! А згодом повітря наповниться неповторними ароматами зелені і квітів, чарівністю і розмаїттям життя! Чи ж не диво, що така красива планета Земля! Це і є справдешній рай, який ми чомусь шукаємо десь далеко у своїх потаємних мріях, у чарівних казках, десь на інших невідомих зірках та планетах... А рай тут, поруч з нами, на відстані витягнутої руки, лише розплющ очі і пильно придивись до нашого світу і ти відкриєш для себе цей неймовірно чарівний і казковий рай! Бо він повсюди! У перших ніжних і таких тендітних та стійких до випробувань квіточках, у тоненьких сходах рослинок, у щойно народжених жучках і метеликах, у чарівних звуках природи... В усьому оточенні... І це той рай, який нам подарувала сама Земля, треба лише пильно придивитись до навколишньої краси, розглянути і побачити, душею відчути цю тендітність, ніжність і красу у квіточці і в листочку, у гілочці і травинці і щиро замилуватись цими дивовижними витворами природи... І тоді серце відгукнеться на неї любов’ю і ніжністю... А зовсім скоро прилетять у рідний край співучі пташки, вони заповнять тишу милозвучними піснями і дивовижними трелями і весь світ заспіває, зазвучить, прокинеться від тихого сну і завирує на повну життя в усіх своїх формах, кольорах, звуках, ароматах і різних проявах і все наповниться щастям жити! Чарівна пора року, просто казкова! Бо лише вчора земля чорніла ґрунтом, а сьогодні тут безліч неймовірних квітів, рослинок, від яких не можна відірвати погляду! Це народжується життя у твоєму рідному краї, воно дивує, манить, заворожує, чарує. І це твій отчий край, твоя земля... І це вже весна! Вона прийшла безповоротно, вона ось тут на цій стежинці, по якій ти зараз ступаєш, вона у кожному скверику, в парку, в лісі, в полі... Вона дарує тобі своє тепло і ніжність; зачаровує дивним квітом, синявою небес; тішить розмаїтими і чарівними звуками, приємними і живими ароматами... А, головне, наповнює серце любов’ю до життя. Тому не сиди за комп’ютером, залиш телефони, планшети і все інше в кімнаті, хай заряджається від електрики, а ти йди у двір, щоб вволю помилуватися, натішитися красою навколишнього світу, ввібрати в себе його красу та енергію, наповнити свою душу життєдайним теплом і кольором, живою природою, зарядитися енергією любові, доброти, світла і щастя від життєдайної природи. Це так важливо і в цьому є найбільше диво! Весна кличе, вона дивує, додає сили та енергії, змінює на краще думки, народжує нові бажання і мрії, викликає інші прагнення і робить душу багатшою і дивовижно світлою... Тому треба йти в природу і зустрічати свою весну... І треба брати в цю казкову подорож своїх дітей, щоб збагатити їхні душі весняним теплом і радістю, наповнити їх фарбами, формами, звуками, ароматами і рухом цього дивовижного світу, адже дітям це просто необхідно! І жодного дня не пропускайте, адже кожен день — неповторний!
Самі подумайте! От вчора на дереві були лише бруньки, а сьогодні вже брунька розпустилася і зацвіла чарівна легка квіточка або визирнув у світ малесенький липкий листочок. А завтра буде щось інше таке ж цікаве і неповторне. А наступного дня раптом зацвіте якесь дерево і на цвіт злетяться різні комашки, бджоли і метелики... То раптом заспіває нова пташечка, якої вчора ще не було чути, а сьогодні вона радісно співає і славить цей світ своєю гарною пісенькою... Світ чарівний і він несе людям щастя і радість, тому не пропустіть цей момент, а щодня, в будь-яку погоду ідіть у природу і ведіть в неї своїх дітей, показуйте їм усе навколо, збагачуйте їхній розум, серця і душі дивиною цього світу, щоб вони стали багатшими, розумнішими, мудрішими і щасливими. Вчіть своїх дітей бути щасливими без комп’ютерних ігор, без перегляду мультиків, а в живому спілкуванні з природою. Адже це не віртуальний, а справжній, правдивий світ, у якому всім нам випало щастя жити і діти повинні його прийняти і зрозуміти... Адже прийде пора і кожній дитині доведеться самостійно жити в цьому світі, без підказок, без придуманої віртуальності, а в реальному суспільстві, в реальному часі зі звичайними людьми, де існують свої норми поведінки, де є добро і зло, легкість і біль, розчарування і щастя, словом, усе, що тільки може бути... Тому в дитячі роки наповніть дитячу душу реальністю, цим світом, у який вони прийшли жити. Розказуйте дітям, що ламати рослинку не можна, бо це знищує її життя, що шкодити і вбивати тваринок не можна, бо їм боляче так само, як і людині, що не можна руйнувати пташиних гніздечок, бо це їхній дім, в якому вони живуть і вирощують своїх пташеняток, не можна нищити природу, бо природа — це і наш дім, дім людей, в якому ми всі живемо і без якого ми не зможемо вижити... Бо і ми самі теж частинка живої природи, без якої ми не зможемо прожити і миті... Це природа дає всьому живому все для життя: повітря, воду, рослини, які ми вживаємо в їжу, корисні копалини, які ми використовуємо, щоб добре жити, і все інше... Прищепіть своїм дітям любов до свого краю, до світу, в якому вони живуть, вчіть їх спостерігати і милуватися, насолоджуватися красою Землі і розуміти її. І тоді вони будуть виростати чутливими і ніжними, добрими і турботливими, щирими і люблячими. Головне — весь час розмовляйте зі своїми дітьми про все на світі, звертайте на все їхню увагу, ставте питання, відповідайте на їхні питання повним речення, розмовляйте! Адже це ваші діти! І від того, як будете ви вести себе з ними, так вони і до вас будуть ставитись... Якщо ви їх виховаєте чутливими, турботливими, добрими, люблячими, то потім і діти до вас будуть ставитись з турботою і ласкою, з любов’ю і теплом, і навпаки. Іншого не дано!
А зараз у світ прийшла весна! Поведіть своїх дітей у їхню весну, створюйте їм свято і казку, заведіть у найчарівніші куточки природи, захопіть їх розповідями, дивом навколишнього світу, зачаруйте їх мелодією весняного співу, навчіть їх дивитись і бачити, слухати і чути, пізнавати і захоплюватись... А ще спостерігати, придивлятись, прислухатись, чаруватись і любити це все! Адже наш світ — це насправді рай, справжній і водночас казковий, чарівний, непізнаний рай... І тому дуже важливо прищепити дітям з раннього віку любов до цього земного раю, допитливість, вміння спостерігати, вчитися пізнавати і захоплюватись дивовижною красою природи. У кожному куточку нашої землі є щось дивовижне і чарівне, тому що люди селилися у красивих місцях, де є ще крім краси, обов’язково джерело життя. А це повинна була бути річка, озеро, струмочок чи джерела, бо вода необхідна для життя; а ще родючі ґрунти, ліси... Адже в таких місцях було завжди чисте повітря, багатий рослинний і тваринний світ... Для людини завжди було важливо це все для життя: вода, повітря, ґрунти, ліси і краса! Якщо все перераховане потрібне було для виживання, то краса необхідна була для душі, для насолоди і щастя! А це теж дуже важливо у житті кожної людини. Тож і сьогодні так само, як і в усі віки... Щось потрібно для здоров’я, підкріплення і захисту людського тіла, а от краса необхідна для душі. Адже краса живить людську душу, наповнює її енергією, добротою і ласкою, ніжністю і любов’ю, а як же без цього? Тому треба вчитись дивитись і бачити, чути, відчувати красу природи в усіх її проявах, насолоджуватись нею і купатися в ній, як в океані любові, тому що вона, саме вона дає нам найкращі відчуття, викликає високі почуття і піднімає над буденністю. Тому і дітей своїх треба привчати до сприйняття краси як високого і щедрого дарунку природи. Тому так важливо сьогодні, у цей нелегкий для людей час, вести своїх дітей в природу, спостерігати за рухом життя, за дивовижними квітами і травами, за неймовірними комахами, пташками і звірками, великими і маленькими, і дивуватися, насолоджуватися разом з ними красою і неповторністю та важливістю життя для кожного у цьому мальовничому світі. Тому ідіть з дітьми в природу і наповніть свої душі красою, добрістю, любов’ю і ласкою, закохайтеся в синяву неба і в біленьку, легку і казкову хмаринку, яка весь час змінює свої форми і стає схожою то на ведмедика, то на зайчика чи на собачку або котика... Надивіться і зачаруйтеся малесенькими липкими і такими смішними та дрібними листочками на дереві. Погляньте, як над квітами кружляє бджілка і сідає, щоб скуштувати солодкий нектар... Як літає над квітами джміль, як хоче присісти на малу квіточку і падає разом з нею від ваги свого тільця... Як нізвідки з’являється жовтий-жовтий метелик і теж летить до квітів, щоб підживитися... А всюди розливається від сонечка таке приємне і ніжне тепло і це приносить неймовірне щастя, а сонячні промінці торкаються твоїх щік, рук, і ти підносиш руки і лице до сонця, щоб воно торкалося тебе своїм теплом і ніжністю, своєю ласкою і добротою... Це справді дивовижне відчуття! Жоден комп’ютер і телефон не зможе подарувати людині таких відчуттів, якими збагачує тебе природа. А тому треба йди з хати щоразу, як випадає нагода, і тішитись приходом весни, чаруватись її красою і неповторністю, дивуватись її ніжністю і добротою, теплом і щастям жити. А ще, коли поруч ваші діти, то це дає неабияку перевагу, насолоду і радість. Тому набудьтеся зі своїми дітьми у цій неповторній і радісній красі, відчуйте щастя від перебування з ними в цьому земному раю. Відчуйте це всім єством і порадійте, наповніть свої душі щастям!
Рай — це Земля
Не знали ми, що рай — це є Земля...
Тож рай далеко в небесах шукали...
А рай – це гори, ліс, річки, поля
І ті волошки, що в житах збирали...
Це шум діброви, квіти чарівні,
Веселий вітер, що в гіллі шмигає...
Це вечори і ранки осяйні,
І пташечка, що навесні співає..
А рай — це сонце і земна краса,
Уся природа, що життя дарує!
Спокійне озеро, блакитні небеса,
Душевна пісня, що усіх чарує...
А рай — це мир і спокій, дивина,
Що нас оточує і навкруги вирує.
Зима казкова і п’янка весна,
І щедра осінь, що серця дивує...
І літечко барвисте, чарівне,
І все довкілля, у якім живемо...
Й повітря чисте, свіже, запашне,
В’юнка стежинка, по якій ідемо...
І добрі люди, діти і сім’я,
Любов і радість, щастя і натхнення...
І неповторна пісня солов’я,
Вся божа благодать, й благословення...
Квіти надії
Сіре небо вгорі бовваніє,
Все до болю буденне й просте.
Край окопу щось чисто біліє...
Це підсніжник біленький цвіте!
Ні! Такого ще бути не може,
Ще ж зима та морози, війна...
Це скоріше на казочку схоже...
Чи ввірвалась в окопи весна?
Так, весна підійшла і присіла,
Та розсипала квіти рясні...
А любов у серцях заясніла
Й полетіла назустріч весні.
І не можуть її зупинити
Ні ракети, ні танки страшні...
Бо приходить у світ все, щоб жити
І любити всі ночі і дні...
Ні! Не можна любов зупинити,
Як не можна спинити весну...
Ми прийшли в світ чарівний, щоб жити!
Тому ми переможем війну.
Весна чарує
А весна кожне серце чарує,
Аромат нам чудовий несе
І любов неповторну дарує,
В серце шле найпрекрасніше все:
Сонце, ніжність і радісну казку,
Щастя, світло і миле тепло.
І красу небувалу, та ласку,
Щоб на серці чарівно було.
Наші очі квітками милує,
Кличе в сині, ясні небеса.
І промінчиком ніжно цілує,
Роздає нам свої чудеса.
Вітерцем часом ніжно пригорне
І метеликом в душу зайде.
Є в весні щось таке неповторне,
Що не знайдеш ніколи й ніде.
Автор: Надія Григорівна Красоткіна — письменниця, знавець та практик із питань освіти та народної педагогіки.