Ярослав Мудрий (при хрещенні — Георгій) (нар. близько 980 р., пом. 20 лютого 1054 р. у Вишгороді) — великий князь київський (з 1019 р.), за правління якого Русь досягла найвищого розквіту. Він був сином Володимира Великого та полоцької княгині Рогніди. В офіційній історіографії прізвисько Ярослава Мудрого було виправлене лише наприкінці ХІХ століття, і за життя він так не називався.
Князювання Ярослава вважається вершиною величі Києва, який був одним із найбільших міст тогочасної Європи і згадувався в літописах як «столиця Русі». Князь Ярослав правив найбільшою державою Європи 35 років, але жодна давньоруська держава не мала такої влади ні до того, ні після.
Полководець: успішно воював з поляками, розгромив печенігів, розширив територію країни на північному сході та північному заході.
Дипломат: з братом Мстиславом тривалий час правив без найменших конфліктів. Підтримував добрі стосунки з більшістю королівських домів Європи і суттєво вплинув на політику багатьох країн.
Політик: за нього на Русі остаточно утвердилася владна ієрархія, навіть завершився процес соціальної організації суспільства.
Законодавець: за його правління створено перший зафіксований збірник законів — «Руська правда».
Адміністратор: ділить свою необмежену державну землю між численними синами та погоджує систему спадкоємства.
Будівничий: будував цілі міста — Ярославль, Юр’їв. У Києві розпочато будівництво Софійського собору, збудував багато інших церков по всій губернії, систему оборонних споруд на кордоні зі степами Дніпра.
Просвітитель: при ньому почали виникати перші школи і монастирі, започатковано літописання, організовано перші бібліотеки.
Етапи правління Ярослава Мудрого
Новгородське князювання і боротьба за Київ
Ярославу довелося боротися за київський престол. Спочатку батько призначив його княжити в Ростові, а потім в Новгороді. У 1014 р. Ярослав розлютив свого батька, відмовившись платити данину Києву. До речі, це була перша ознака сепаратизму серед Рюриковичів. Лише раптова смерть завадила Володимиру Святославовичу почати похід на Новгород. Невдовзі після смерті Володимира київський престол узурпував зведений брат Ярослава, туровський князь Святополк І Окаянний, який наказав убити ростовського князя Бориса, Гліба Муромського та Святослава Древлянського. Про небезпеку Ярослава Володимировича попередила сестра Предслава. У грудні 1015 року за підтримки новгородців розбив Святополка в битві під Любечем і захопив Київ. У цьому бою він виявився хорошим тактиком і здійснив вдалий удаваний відступ, поставивши киян у майже безвихідне становище і загнавши їх у річку. Проте Святополк не зрікся. У 1018 році разом зі своїм тестем Болеславом, хоробрим польським королем, він розбив Ярослава в битві на Бузі й повернув собі Київ. Ярослав Мудрий утік до Новгорода, звідки мав намір переправитися до Скандинавії, де хотів сховатися назавжди. Але новгородці відрізали княжий човен і змусили Ярослава продовжувати боротьбу. Вони збирали гроші, щоб знайти нову дружину в Скандинавії. У 1019 році він здобув остаточну перемогу над Святополком у битві при Арті. До цього часу бідолаха втратив підтримку свого польського тестя, з яким безрозсудно посварився, просив печенігів захистити його, але це йому не допомогло. Ярослав Володимирович оселився в столиці, але на цьому руський конфлікт не закінчився. У 1021 році Ярослав розгромив іншого претендента на київський престол, свого двоюрідного брата Брячислава Ізяславича Полоцького. У 1024 р. у нього з’явився новий і значно грізніший противник — Мстислав Тмутараканський, який захопив Чернігів. Ярослав зазнав поразки в битві під Ліственом, але брати зуміли поділити між собою батьківську спадщину. Двовладдя на Русі зберігалося до смерті Мстислава в 1035 році, після чого Ярослав став всесильним правителем Русі.
Головне значення Ярослава Мудрого як верховного правителя
Продовжив зміцнення зовнішніх кордонів Русі. Удосконалив східну оборонну межу на степовому кордоні. В основному вона включає 13 міст і фортець, розташованих на лівому березі Дніпра. У 1036-1037 рр. за наказом Яро-слава на південь від річки Рось були споруджені потужні укріплення, з’єднані між собою глибокими земляними стінами.
Він також активно працює в будівельній галузі. Як і його батько, князь Яро-слав розбудовував столицю, за час його правління територія Києва збільшилася в сім разів порівняно з часами Володимира Великого. Князь також засновував нові міста, особливо у віддалених районах своєї країни, наприклад, у Ярославлі.
Він змінив закони. З іменем мудреця Ярослава пов’язують створення першого писаного законника Русі «Руської правди». Він створений на основі давньослов’янських традиційних законів, але водночас має деякі нові й передові моменти. Окрім суто гуманітарних аспектів, ці реформи дозволили значно поповнити державну скарбницю. Слід зазначити, що за давньоруським кодексом, до переліку найтяжчих злочинів належали конокрадство та підпал. «Руська правда» узаконила феодальні відносини на Русі.
Продовження політики християнізації. Було побудовано багато церков і з’явилися перші монастирі. Близько 1050 року Ярослав Мудрий вперше без консультації з Константинополем посадив у Києві свого митрополита. Ним став Іларіон, автор «Слова про закон і благодать».
Всебічно розвивав культуру. У Києві Золоті ворота з церквою Благовіщення Діви Марії були споруджені саме при ньому. Було побудовано 13-купо-льний собор Святої Софії, а в 1051 році закладено основи Києво-Печерського монастиря, пізніше названого Лаврою.
Князю належав переклад давньоруською мовою багатьох грецьких книг, які лягли в основу створеної ним бібліотеки в церкві св. Софії в Києві. За його правління були написані перші давньоруські літописи.
Він проводив адміністративні реформи. Князь поділив землю між своїми синами і встановив систему успадкування престолу за принципом сеньйорату. Іншими словами, престол повинен успадкувати старший брат глави родини. Таким чином утворилася так звана горизонтальна система, яка дозволяла передавати владу від старших братів до молодших.
Використовував дипломатію як головний інструмент зовнішньої політики. Князь Ярослав активно використовував так звану подружню дипломатію. Тобто він одружував своїх дітей з дітьми інших європейських монархів. Тому його навіть називають «Тестем Європи». Ярослав, як його родич, часто втручався у внутрішні справи багатьох держав. Слава Русі в цей період досягла навіть найвіддаленіших країн. Діти Яро-слава були пов’язані родинними зв’язками з представниками правлячих династій Центральної та Західної Європи: Франції, Норвегії, Данії, Угорщини, Візантії. Сам князь одружився з донькою шведського короля.
Також Ярослав Мудрий усунув загрозу з боку печенігів. У 1036 році війська Русі вщент розгромили печенігів під Києвом.
Вів війни з Польщею. Польща захопила Червенські міста в Західній Україні (сучасна Галичина), щоб підтримати претензії на київський престол його брата Святополка Окаянного, головного суперника Ярослава Мудрого. Ярославу вдалося відвоювати міста Перемишль, Червень і Белз.
Ярослав помер 20 лютого 1054 р. Перед смертю він заповів київський престол новгородському князеві Ізяславу, інші князівства залишив іншим своїм синам і наказав усім жити мирно.