На жаль, є люди, які продовжують робити вигляд, що ця війна є чужою для них і жодним чином їх не стосується. На їхню думку, війна з росіянами є штучно створеною представниками «богообраного народу», які перебувають при владі в Україні, росії та в багатьох європейських державах. На моє запитання, а що ж повинні робити українці у ситуації, коли російські загарбники прийшли на нашу землю, щоб поневолити та знищити нас, ці люди починають розповідати, що ми засліплені, перебуваємо у глибокому сні та не розуміємо, що нас і росіян натравили одне на одного з метою взаємного тотального знищення, що нам потрібно жити свідомо з любов’ю у серці до людей, природи і Всесвіту, випромінюючи лише позитив.
І це все розповідають мені у ситуації, коли московити перебувають на нашій землі і вже принесли чимало бід нашому народу. Вони є нашими історичними ворогами, які завжди намагалися знищити нас та захопити нашу землю. Напад на нас був лише питанням часу. Всю свою історію вони жорстоко вирізали цілі народи, поглинаючи їхні території. І тепер вони прийшли на нашу землю без дозволу і запрошення, знищуючи інфраструктуру наших міст і сіл, чим змусили мільйони українців покинути свої населені пункти, регіони і навіть територію України. Багато наших співвітчизників так і не повернуться на свою Батьківщину і за її межами поповнять лави української діаспори. Росіяни прийшли нас грабувати, ґвалтувати наших жінок і вбивати наших чоловіків та дітей.І ми маємо за цим просто спостерігати та мислити позитивно?
Можливо, дійсно причини цієї війни є набагато глибшими, ніж нам здається, і чиїсь хитрі писки, яких не видно за кулісами, вже давно систематично намагаються вичавити нас із землі, яка споконвіків була нашою і завжди вабила багатьох наших сусідів. Але саме українці поки що є найбільшою етнічною групою в Україні. І поки ми тут є, ми будемо господарями на своїй землі. Лише потрібно пильно стежити за діями наших ворогів не тільки зовнішніх, а й внутрішніх, яких чимало в Україні.
Фото: Facebook/Роман Кожушко
Мені дуже сумно, коли нарешті московити зняли свої маски з обличчя, і все-таки знайшлися люди, які їх не засуджують, тим самим даючи мовчазну згоду на їхнє вторгнення зі всіма його руйнівними наслідками для нашої держави і нації. Ці люди, які позиціонували себе високорозвинутими та духовними патріотами, з початком війни своєюбайдужою позицією «моя хата скраю», прикриваючись розповідями про «високі матерії», показали свою боягузливу сутність. Тому що, засуджуючи московитів, їм би довелося відповісти на одне незручне запитання: «А чому ж ти не береш участі у боротьбі з окупантом?». Але вони не бажають виходити зі своєї зони комфорту. Їх все влаштовує. Вони живуть у своїй реальності, у якій нема війни, а якщо вона і є, то воюватимуть та допомагатимуть українській армії інші. Хоча ці люди прекрасно розуміють, що відбувається, але через свої страхи вдають, що все гаразд. Або ж дехто з них є просто російськими консервами...Тому вони не можуть відповісти на мої запитання:
1) «Що робити з росіянами, які з мечем прийшли на нашу землю: взяти зброю в руки і боротися чи зустріти їх з хлібом, сіллю та водою і жити в окупації?»
2) «Якщо воювати, то хто повинен це робити?»
Я обрав шлях боротьби, бо прекрасно усвідомлюю, що в цій ситуації проблему з російськими окупантами можливо вирішити лише у військовий спосіб, знищивши всіх російських солдат, які свідомо прийшли зі зброєю в руках на нашу землю. Тільки так можна захистити свою землю, свої домівки та свої сім’ї...