Україна продовжує захлинатися кров’ю. 14 січня. Свято Василя. Субота. Дніпро. Мирні українці по домівках з найріднішими: хтось з «нуля» приїхав нарешті побачити сім’ю, хтось залишився вдома приготувати діткам смаколики, хтось готувався до сесії, дехто планував нову волонтерську вилазку в прифронтові міста. Попри війну українці навчилися продовжувати жити під звуки сирен. Цей сигнал повітряної тривоги став останнім для майже пів сотні людей. Одна рашистська ракета — сотні покалічених і знедолених українців. Люта ненависть.
14 січня близько 15:40 під час масованої ракетної атаки на Україну у Дніпрі стався вибух. російська ракета Х-22 зруйнувала частину житлового будинку. За 11 місяців повномасштабної війни це найбільша атака на Дніпро. Очевидці трагедії розповідали, що весь час здавалося, ніби з-під завалів хтось кричить, це було дуже складно зрозуміти в цьому хаосі через звуки техніки, машин і всіх, хто там був — усе змішувалися в один сильний шум.
«О 13:00 17 січня пошуково-рятувальні роботи у м. Дніпро на місці ракетного удару завершено, — відзвітувалися в ДСНС. — Врятовано 39 осіб, з них 6 дітей, загинуло 44 особи, з них 5 дітей, травмовано 79 осіб, з них 16 дітей».
Крім того, повідомляється, що було отримано 47 повідомлень про безвісно зниклих осіб, з яких 18 осіб встановлено загиблими, 4 особи знайдені живими у родичів, в лікарнях. 20 людей наразі розшукуються, додали надзвичайники.
14 січня, коли війська рф завдали по Україні чергового масованого удару, в Дніпрі російська ракета влучила у житловий будинок. Саме в ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК. Про це трішки згодом. Військові кажуть, що це була крилата ракета Х-22, випущена з бомбардувальника Ту-22 з Курської області ерефії. Влада припускає, що російські військові цілилися у Наддніпрянську ТЕС, а влучили у будинок.
Одним із моїх професійних хобі є дослідження російської пропаганди, її висміювання та спростовування. Але цього разу гніву та болю було занадто багато, щоб оцінювати щось з холодним розумом. Утім, експерти з Центрупротидії дезінформації розгледіли росіянську пропаганду, зокрема версії трагедії для світу, щоб виправдати свій нелюдський тероризм:
• російська ракета, яка влучила у багатоповерхівку, була збита силами ППО України, що викликало в будинку «вторинну детонацію» побутового газу;
• підрив будинку є провокацією українських спецслужб для створення «красивої картинки» та мотивування збільшення військової допомоги країн Заходу;
Також пропаганда згадала конкурс «Міс Всесвіт», що відбувався у США, пов’язавши підрив із популяризацією учасниці від України.
«Насправді, як повідомив речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат, Дніпро зазнав удару російської ракети типу Х-22, яку ЗСУ не мають можливості збивати. Маса бойової частини сягає 950 кг, що і спричинило руйнування майже цілого під’їзду!» — підсумували аналітики.
Водночас у понеділок «представник мо рф» генерал конашенков у своєму тижневому «фронтовому зведенні» сухо повідомив, що «протягом минулих вихідних були уражені системи військового управління України та пов’язані з нею об’єкти енергетики». Традиційно приплів фейкові знищення низки літаків, танків тощо. Жодного слова про смерть мирних людей і невинних дітей у Дніпрі.
Якісь неузгоджені з головною лінією брехні факти на росії підтирають і забивають фейками. Версії різні, про них зазначалося вище. Водночас цей різноманітний потік фантазій прокремлівських медіа щодо цієї жахливої події може свідчити про те, що путін ще сам не вигадав жодного «правильного варіанту», як саме треба брехатипро це. Тож в етерах пропагандистський експромт.
Гаразд. Те, що російська дезінформаційна кампанія спрямована на виправдання обстрілів мирного населення України й пробивання дна все глибше, нам із вами давно зрозуміло. Але як щодо людей, чиї звуки з рота цитували як офіційні заяви Офісу президента? Так, ми дісталися до малоросійського позаштатного ексрадника ОП Алєксєя Арестовича. Хоча про нього та його «зашквари» можна написати десятки сторінок, зосередимося на найголовнішому, про що я хочу сказати.
Відразу після трагедії в Дніпрі Арестович заявив, що вважає, ніби російська ракета влучила у житловий будинок унаслідок збиття українськими силами ППО. Таку заяву він зробив у розмові з російським правозахисником Марком Фейгіним. Таку заяву він зробив попри те, що речник Повітряних сил України Юрій Ігнат офіційно заявив, що росіяни випустили ракету по будинку. Така ж ракета влучила наприкінці червня по торговельному центру в Кременчуку.
Очевидно, що російські стерв’ятники тієї ж миті підхопили такі висловлювання аж цілого РАДНИКА ОП України! Те, що соловйов щось там кукурікав про «жертву рєжима», «заборону говорити правду» і т. п. — це смішно насправді. Але турбує інше, наскільки Арестович став корисним нарцисом (читай — «ідіотом») для «рускава міра». Зокрема «говорящі уси путіна» — його прессекретар пєсков — звернув увагу на слова Арестовича, виправдовуючи терористичний акт:
«Ви самі бачили висновки деяких представників [української] сторони, де йшлося про те, що ця трагедія стала наслідком дії контрракет протиповітряної оборони». Не оминула гучне «зізнання» від Арестовича й представниця російського мзс марія захарова. Хоча й обурилася, що його намагаються назвати агентом кремля.
А скільки шкоди завдали слова Арестовича іміджу сил ППО та ПРО? А скільки болю й без того згорьованим українцям? Думаю, не варто пояснювати, що з огляду на його посаду поза штатом в ОП, ані Арестович не має жодного права коментувати події такого масштабу в країні, що воює, ані журналісти не мають права тиражувати такі висловлювання, представляючи їх суспільству як голос, якому можна й треба вірити. Через значний суспільний резонанс ці висловлювання навіть довелося спростовувати командувачу Повітряних Сил генерал-лейтенанту Миколі Олещуку.
Згодом Арестович прокоментував свою скандальну заяву про збиття російської ракети у Дніпрі. Спочатку самолюб не заперечив, що справді казав в етері з Фейгіним про падіння ракети на багатоповерхівку у Дніпрі, унаслідок збиття українськими силами ППО. Проте зазначив, що ніхто не звинуватить Україну в підриві будинку, адже «світ все зрозуміє правильно». До того ж він згадав падіння української ракети ППО у Польщі, унаслідок чого загинули двоє польських громадян. Такий приклад він навів, щоб підкреслити віру у невинуватість України. Потім заявив, що був втомлений, коли це казав. А що далі? Далі він забрав свої слова назад. Але їх не пробачило суспільство. 17 січня Арестович демонстративно написав заяву на звільнення, а Офіс президента швиденько прийняв її. Знову ж таки: якби не поцілунки на камеру «найкращих друзів» Арестовича та Подоляка — першого щонайменше мала би перевірити СБУ, де навіть могло йтися про держзраду. Утім, сподіватися, що Арестович зникне з інформаційного поля не варто. Варто лише «скасувати», як кажуть на Заході. Поставмо собі одне просте питання: чи могла людина, яка настільки довго працює в інформаційному полі й уміло маніпулює свідомістю людей, «випадково» внести такий меседж в маси?
Є об’єктивний момент, що на початку повномасштабного російського вторгнення тембр Арестовича в тотальній паніці заспокоював багато людей. Що занадто — то не здраво. Передозування заспокійливим викликає психоз. Зокрема, у соцмережах люди почали пригадувати, яку насправді роль відіграло «заспокійливе» від Арестовича на початку вторгнення. Херсонці думали, що через 2-3 тижні їх звільнять, тому навіть не переховувалися від окупантів. А хто вже пам’ятає, що через свої нефільтровані ротові пориви Арестович вже звільнявся з ОПУ? Минулої зими, після низки одіозних висловлювань, зокрема про те, що наші захисники на Сході — «як на курорті, а не на війні».
Але надворі — не початок 2022 року, а січень наступного, коли про кількість пережитого годі й говорити. Суспільство зле. І це правда. Приклад Арестовича — це малоймовірно приклад російської пропаганди. Це приклад небезпечної самозакоханості та самовпевненості, поєднаний з любов’ю до «пламбірнава дєтства», переконанні у своїй безкарності та «криші» в ОП.
А за Дніпро, Кременчук, Бахмут, Краматорськ, Сєвєродонецьк, Маріуполь і решту наших рідних міст росіян чекає пекло — якщо не за життя, то після смерті.