«Один у другого питаєм:
Нащо нас мати привела?
Чи для добра? Чи то для зла?
Нащо живем? Чого бажаєм?
І, не дознавшись, умираєм,
А покидаємо діла…»
Тарас Шевченко
Для чого живе людина? Є у неї якесь призначення? Чи живемо один раз і «після нас хоч потоп»? Добре їсти, спати, заможно жити? Які ще речі потрібні?
У наш час, наскрізь отруєний споживацьким способом мислення, навіть саме формулювання питання про Місію здається якимось дивним. Хоча, на мою думку, саме сприйняття життя та його розуміння мало б починатись із формулювання цього питання та пошуку відповіді.
Ми живемо у світі, де все тісно переплетено. Коріння багатьох явищ потрібно шукати за кілька століть, а інколи й тисячоліть тому. Фундаментальне викривлення, яке певні сили породили, полягає в тому, як Матерію поставили на перше місце. Дух — первинний, Матерія — вторинна. Так вважалось до того, і в теорії релігійних традицій так вважається і зараз. Проте свідомість широких мас людей та народів зараз вже досить далека від релігійних традицій, зокрема і завдяки виродженості сучасних релігійних інститутів. Джерелом цієї виродженості є підпорядкованість певним політико-економічним силам. Щоб не бути голослівним, наведу приклад — порівняйте у своїй свідомості постаті Івана Павла ІІ чи теперішнього Франциска, який фактично став рупором глобалістів і пішов проти ціннісної основи католицизму. Чи повертаючись до України — Андрея Шептицького зі Святославом Шевчуком, Патріархів Мстислава та Володимира із Епіфанієм. Наші сучасники в критичний час колосальних загроз для українства як явища просто промовчали в питанні викрадення землі та надр — основи національного багатства, прорекламували і фактично підтримали свавільне порушення прав людини при добровільно-примусовій вакцинації (яка медично є зовсім невиправданою, про що зараз вже пише величезна кількість науковців Заходу).
Починаючи з другої половини XVIII ст., нам Матерію поставили на перше місце. Дух перестав бути первинним, пріоритет отримала Матерія. Звідти і пішла ціла маса викривлень і світоглядних отрут у вигляді матеріалізму, атеїзму, споживацтва. Сам Дух і похідна від нього Духовність є основою моралі, системи цінностей та принципів людини. Коли зникає ця складова, тоді відбувається деморалізація, що досягає феноменально великих розмірів у наш час.
Водночас люди втрачають сенс життя. І навіть не шукають його — цього нема в порядку денному більшості сучасних ЗМІ, систем освіти, «модерній» культурі. Цікавою і страшною ілюстрацією наслідків таких явищ є країни Скандинавії — Швеція та Норвегія. Вони посідають перші місця в світових рейтингах за рівнем економічного добробуту, а також за так званим «індексом щастя». Водночас вони мають один із найвищих у світі показників кількості самогубств на душу населення. Ситість в умовах споживацтва та бездуховності породжує світоглядні кризи, депресії, суїциди.
Для чого ми народились? Для добра чи зла? Чи взагалі ні для чого? Для чого живемо? Чого бажаємо? А що намрозповіли, що ми маємо бажати? Чи питаємо ми зараз про це «один у другого»? Чи шукаємо відповіді у мислителів, письменників чи у Вчителів Людства — Рами, Заратустри, Будди, Ісуса? Складається враження, що більшість зараз не шукає, але при цьому у мене є впевненість, що сама потреба пошуку цих відповідей уже закладена в нас. Закладена, разом із тією Божою Іскрою — Духом — яка власне нас і відрізняє від «купки структурованої органіки». А щось же таки відрізняє, чи не так?
Микола Руденко, український мислитель, письменник, дисидент та перший голова Української Гельсінської Спілки, писав, що людство на порозі третього тисячоліття здаватиме свій екзамен на виживання. І те, як воно його здасть, залежить насамперед від того, як його здасть Україна.
Прикладіть ці слова до сучасності, хоча озвучені ці думки кілька десятиліть тому. І як?
Український Героїзм, поряд із вродженою генетично військовою майстерністю допоміг нам зупинити московську армію. Попри те, що всі аналітики, окрім британських, прогнозували нам швидку поразку та окупацію Києва. А ми вистояли. Як природна сила, як трава, що пробивається крізь штучні асфальт та бетон. Пробивається, бо щось таке у нас закладено. Щось тонко-матеріальне.
Українці не вірять в Бога, українці відчувають Бога. Це суттєво інше. І попри виродженість політичних релігійних інститутів, ми це відчуття зберегли. Принаймні значна частина нас,українців. І не просто так поряд із християнською метафізичною традицією ми зберегли ще як мінімум 3: відьмацтво, мольфарство та характерництво. І не просто всі без винятку польоти людства пов’язані з українцями — і планетарні, і космічні. Щоправда про останнє набагато краще знають за кордоном в тих же США — там Юрію Кондратюку встановлений пам’ятник на мисі Канаверал, а в Києві — немає. Найкрутіша американська ракета Trident, що в перекладі означає «Тризуб». Випадковість? Така сама, як і те, що директором NASA був тернополянин Стів Дутчак.
Таких випадковостей багато, їх можна було б перераховувати довго. Всі вони вказують на певні духовні особливості українців.
Війна проти московії через призму метафізики може сприйматись і як війна духовності проти споживацтва. Саме Вольовий Акт Духу лежить в основі того, що ми їх зупинили. І саме він є основою того, що Україна переможе!
Приземляючись від метафізики до геополітики, ми зараз можемо констатувати, що саме Україна є ключовим елементом до формування нового геополітичного розкладу сил у світі. Без жодних перебільшень, просто голий аналіз. Відбувається перерозподіл впливу в світі, зокрема у Європі. ЄС —розвалюється. Подальша конфігурація політичних впливів в Європі залежить саме від України.
Московська імперія в її теперішньому вигляді також розвалюється, попри силу сучасної диктатури путіна. Хто буде ключовим гравцем у перерозподілі впливу на її руїнах? Джохар Дудаєв казав, що вона розвалиться, коли зійде Українське Сонце.
Від процесів того перерозподілу залежатиме і вплив Китаю, і позиція Туреччини як геополітичного центру з її ідеологією «пантюркізму».
Мабуть, не просто так при заснуванні науки геополітики сучасну територію України назвали Heartland — «серце землі». Чи «пуп землі», якщо хочете.
Хто контролює Хартленд, той контролює світ. І це насправді не залежить від нашої волі, це просто факт. Тільки от ми, українці, про ці всі речі не знаємо. Натомість перебуваємо чужими на своїй землі, під управлінням інородців, із поступовим викраденням нашої Землі і Надр політико-економічними методами. Тільки от чи погодяться українці, що обороняють Україну на всіх фронтах, із таким станом речей після перемоги над московією?
«Географія — це доля», — казав колись Наполеон. На формування українців впливає два ключових фактори — кров, тобто генетика, — з одного боку; Українська Земля — з іншого. І українську кров, і вкоріненість в нашу Землю я вважаю головними причинами феноменальних здібностей українців. Про які власне і написав вище. І саме виходячи з усього вищезазначеного потрібно і говорити про Місію Українців.