Закінчення 2022-го та початок 2023 року відзначилось в українському інформаційному полі потужним буянням нових «корабельних сосен»-«робочих баб». Нехай читачі пробачать дану вульгарність — змушений її зберегти, адже саме так в червні 2020 року голова президентської парламентської фракції «Слуг Народу» Давид Арахамія та його заступник Олександр Корнієнко говорили про свою колегу по фракції — депутата Верховної Ради — Ірину Алахвердієву.
Із початком повномасштабної війни «чомусь» в інформаційному полі всі політичні хламідії почали вважатись «дуже патріотичними». Принаймні так їх змальовують для одуреного електорату, готуючись до можливих майбутніх виборів в кінці 2023 року.
На зміну законотворцю-«корабельній сосні», прости Господи, прийшли сексолог-послиця в Болгарії — Олеся Ілащук, колишня подружка Андрія Єрмака, в офісі якого президентом працює Володимир Зеленський.
Не встигли вщухнути суперечки щодо сексуальної допомоги болгарам, як з’явилась інформація про речницю командира південного управління Державної прикордонної служби України — Іванну Плантовську. І, як наслідок, — заговорили про її керівника — генерал-майора прикордонної служби Сергія Мула, у якого Державне бюро розслідувань рік тому знайшло величезні суми грошей та паспорт громадянина Колумбії. Детальніше про цю історію ви зможете прочитати на сторінках цього випуску нашої газети в статті заступниці головного редактора Діани Царук. Я ж поведу мову про трохи інше.
Отримавши інформацію про якийнебудь черговий скандал з такого розряду, українці все ніяк не можуть зрозуміти, що йдеться не про випадковості, а про абсолютно системні закономірності. При чому локомотивом просування таких закономірностей є саме Володимир Зеленський. «Риба гниєз голови» — народна мудрість. Для широких мас створили ілюзію, що для державного управління не є потрібною компетентність та знання. «Всі мають право на помилку», — сказав актор медичного серіалу, беручи в руки скальпель та схиляючись над пацієнтом, анестезією для якого служать провідні ЗМІ…
І в цьому місці я хочу перейти до більш болючих для українців прикладів, яким зараз приділяють мало уваги.
Зміст підмінили інформаційною формою. Людям за допомогою єдиного телемарафону формують уявлення про тих чи інших «професіоналів». Чим частіше людина з’являється в «Єдиному ефірі» — тим більше її електорат сприйматиме як учасника захисту України! Раз є в інформаційному просторі — значить щось же робить! І є у нас «герої» — Арестович, Подоляк, Кім, Поворознюк, Вілкул, Терехов та інше антиукраїнське сміття.
І є у нас професіонали з розряду колишнього прем’єр-міністра Олексія Гончарука, який в особистих спілкуваннях розповідає про те, що сам не розуміється на економіці, а Зеленський — «взагалі профан». Чи Галина Третьякова — голова комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів — член партії все тих же «зелених слуг неукраїнського народу». Вона відзначилась висловлюваннями про «неякісних дітей» у багатодітних сім’ях», за що потім вибачилась, але в кінці 2022 року подала документи на реєстрацію торгової марки «Неякісні діти».
Галина Третьякова
Мабуть, для підтвердження щирості своїх вибачень. Проте повернемось до її професійності — Третьякову всюди піарять як фахівця з економіки, а Вікіпедія, «джерело мудрості нашого часу», вказує «українська політична діячка та фінансистка». Під час карантинних обмежень, в процесі обговорення допоміжних виплат для ФОПів (фізичних осіб-підприємців) «якісна» фінансистка Третьякова сказала, що «хоче подивитись на ФОПа, який сплатив податків на 8 тисяч». Перш ніж пояснити в чому тут дурість, я зазначу, що головою комітету Третьякова стала як колишня голова «Інституту громадських свобод», експерт відомого «Реанімаційного пакету реформ». Тобто очільниця дуже розкручених громадських грантожерських структур, яких нам малюють великими активістами-експертами. А тепер до суті помилки «якісної» фінансистки — кожен ФОП є підприємцем, який сплачує два види податків — ЄСВ (єдиний соціальний внесок) та відсоток від доходу, який залежить від групи до якої належить ФОП. До прикладу, я кілька років був ФОПом і сплачував щомісячне ЄСВ та 5% від доходу. ЄСВ у 2019 р. складав 918 грн. 06 коп. Тобто ФОП, який пропрацював рік, сплатив сукупно одного тільки ЄСВ 11 016 грн. 72 коп. А ще до цього — єдиний податок, залежно від групи. На момент, коли Третьякова говорила цю фразу, сам лише ЄСВ вже складав 1 100 гривень. Пані Третьяковій, коли вона «хотіла побачити ФОПа, що сплатив 8 000 податків», достатньо було глянути на будь-якого ФОПа, що сплачував податки відповідно до законодавства…
Ідеться не про якусь дрібну помилку. Для того, щоб по-справжньому оцінити масштаб, треба мати цілісний світогляд та дійсно розуміти базові речі в державотворенні. Порівняти таку професійність Третьякової можна з вчителем математики у школі, який сам не знає таблички множення, хірургом в лікарні, який не знає анатомії, проте «лізе» вирізати апендикс.
Насправді — це реальна катастрофа, яка непомітна широкій масі людей, адже вони самі доведені до стану тотальної некомпетентності і просто не здатні цього оцінити.
Але коли такі помилки стосуються людей, задіяних у військовій сфері, то це вже повний абсурд. Абсурд, що несе за собою українську кров та смерть.
На фоні прийняття Верховною Радою закону 8271 про збільшення відповідальності військовослужбовців, протилежним наслідком стала поява великої кількості інформації щодо некомпетентних командирів та їхніх наказів, наслідками виконання яких стали б поранення та смерті українських воїнів. Така інформація вже почала з’являтись і її кількість тільки зростатиме, це буде однією із природних реакцій добровольців у відповідь на скандальний закон 8271, який покликаний насамперед задавити увесь добровольчий рух. Думаю, що ситуація навколо 8271 та його наслідків стане предметом ще не однієї статті, проте повернемось до професійності.
Олексій Резніков є міністром оборони України в час війни. 30 грудня в інтерв’ю виданню «Лівий берег» він сказав кілька дуже «цікавих» тез, зокрема і таку: «не ідеалізуймо «мавіки». У мене в закупці «мавіків» немає, щоб ви розуміли. Військові не сприймають, наші генерали їх називають «весільні дрони». Бо цими дронами знімають весілля. Те, що наші унікальні хлопці-креативники їх використовують для ведення, скажімо так, маленької окопної боротьби і знищення в тому числі ворогів, цьому — нашому креативу і винахідливості — аплодують.
Олексій Резніков
«Мавік» живе добу-дві максимум, якщо його серйозно використовують. Але давайте без ілюзій: цей дрон не змінить ситуацію на полі бою. Нам потрібен дрон, який несе на собі навантаження не 300 грамів, а 30 кілограмів. Ну хоча б три [кілограми], розумієте? Який літає не на 5 кілометрів, а на 50 хоча б».
Я свідомо подав цитату в широкому вигляді і трохи згодом поясню чому. Величезна кількість фахівців із питань аеророзвідки критично відреагували на інтерв’ю Резнікова, подали свої переконливі контраргументи.
Наведу слова військового Олексія Чарея: «Скажу чесно, моя перша реакція після прочитання цієї статті була вражаючою. Я відчув, ніби пропустив потужний джеб на рингу. Причому такий джеб, що прилетів не від супротивника, а від директора моєї команди, який з якоюсь метою заліз на ринг під час бою. Але потім я сів, трохи вгамував тремтіння рук і зрозумів, що зараз просто необхідно спокійно і зважено висловити позицію з боку військової аеророзвідки.
Я не бачу сенсу пояснювати очевидне, а саме те, що сьогоднішня війна — це війна дронів і артилерії. Про це не писав тільки лінивий представник світової преси, резюмуючи інтерв’ю з топовими військовими експертами. На сьогодні той, хто може піднятись в небо, знайти техніку супротивника та передати дані для ураження артою, буде перемагати. І тут не стільки важливий сам інструмент, як своєчасність його використання.
По перше, казати, що ми маємо на увазі тільки Мавік 3, це дуже серйозна неточність. Мавік 3 — один із мультикоптерів, які ми використовуємо для військових цілей. Але, є ще Матриси, Аутели, Перроти, Юнці та інші. Просто, Мавік 3 є найкращим в балансі характеристик і є найбільш зручним для нашої армії».
«Але давайте без ілюзій, цей дрон не змінить ситуацію на полі бою», — сказав Резніков.
«Вас погано консультують, пане міністр. Ці дрони вже давно змінили ситуацію на полі бою. Абсолютно всі успішні операції нашої армії робились з підтримкою цих дронів», — відповідь Олексія Чарея.
І отут ми підходимо до найцікавішого моменту. «Нам потрібен дрон, який несе на собі навантаження не 300 грамів, а 30 кілограмів. Ну хоча б три [кілограми], розумієте?» — сказав пан міністр. І всі експерти досить м’яко відповіли, що потрібно розрізняти дрони-розвідувальники від дронівбомбардувальників. І така м’яка відповідь підходить для експерта-аеророзвідника. Проте вона категорично не підходить, якщо дивитись із точки зору оборони України та державотворення!
Функціональні обов’язки Міністерства оборони України зараз пов’язані виключно із забезпеченням ЗСУ всім необхідним. Безпосереднє керівництво українською армією, планування та здійснення військових операцій виконується Генеральним Штабом. Саме тому посада Валерія Залужного звучить як «Головнокомандувач Збройних сил України». Головним завданням міністра оборони в теперішніх умовах є правильна організація всього забезпечення ЗСУ. Міністр оборони України Олексій Резніков станом на 11-й місяць повномасштабної війни чітко показав, що він не відрізняє розвідувального дрона від бомбардувальника!
Розвідувальні дрони — «очі» для Української Армії. І вони відіграють вирішальне значення, адже дають можливість виявити позиції противника, чітко вирахувати координати та передати їх нашим воїнам й артилерії.
Анатолій Матіос — головний військовий прокурор, з серпня 2014 до вересня 2019 року відзначився відкриттям більше ніж 30 тисяч кримінальних проваджень проти українських добровольців. Цей «професіонал», будучи головним військовим прокурором, відзначився також і тим, що не знав зовсім принципів роботи тепловізора, проте задля піару робив фото із цим пристроєм…
Кирило Буданов, керівник Головного управління розвідки МОУ, проживав разом із Олександром Гогілашвілі — громадянином росії, якому його громадянство не стало на заваді для того, щоб стати заступником міністра внутрішніх справ Україна. Хіба міг «головний розвідник» дізнатись деталі щодо свого «друга», якого знав всього лиш 2,5 роки? Марія Левченко — дружина громадянина росії Олександра Гогілашвілі, в той час була помічницею президента Володимира Зеленського. І попри відсутність доступу до державної таємниці, була присутня на важливих зустрічах Володимира Олександровича. А Кирило Буданов гарно та часто роздає інтерв’ю, в той час, як героїчні українські розвідники проливають свою кров…
Але повертаючись до Олексія Резнікова. Помилка із мавіками може бути прийнятною для людини мало пов’язаної із війною. Проте, якщо ти міністр оборони і вже 11-й місяць йде повномасштабна війна — знати такі ази ти просто зобов’язаний. Якщо ти відповідаєш двом критеріям: перший — професійність; другий — робота на перемогу України. В таких питаннях нема права на помилку — кожна помилка з такого розряду має еквівалент в об’ємах крові та кількостях життів українських воїнів! Між цими речами існує прямий причинно-наслідковий зв’язок. Такий самий, як між розмінованим Чонгаром, окупацією Херсону та подальшою блокадою Маріуполя і всіма супроводжуючими московськими звірствами.
Рівень компетентності та професійності влади не міг змінитись в кращу сторону із початком повномасштабної війни. Люди залишились ті самі, рівень знань, вмінь — також. Змінилась просто інформаційна картинка, яку вкладають в масову свідомість українців. Брехливість тієї картинки становить величезну загрозу для самого існування України…