ВІДПОВІДЬ
Підбігає до собачки
Малесенький Вовочка.
Скільки добра в очах, ласки
У Вовочки-кнопочки!
Він за хвостика хапає,
Гладить його, грається,
А матуся його лає:
— Собачка кусається!
Відійди! — своєї мати.
Вова відзивається:
— З цього кінця, треба знати,
Вони не кусаються!
* * *
Я себе не вихваляю!
Що тут вихваляться —
Техніку безпеки знаю,
Як свої три пальця!..
* * *
— Вечори проводиш ти, Миколо, де?
— З дружиною вдома, може, хто зайде…
— Оце так кохання! І вже стільки літ!
— Що ти «мелеш», Ваня? Це — радикуліт!
* * *
Жінка телеграму надсилає:
«З Новим роком щиро я вітаю:
Таню — донечку мою єдину,
Внука Петю, внученьку Маринку»
А телеграфістка мило радить:
— Напишіть «Вітаю всіх» і хватить!
— Ви ще молоді мене повчать!
Як це «всіх» вітать? Ви що? А зять?
* * *
Купе… Їх двоє:
— Ви куди?
— В Одесу на «Привоз».
— А що вас тягне так туди?
— Як що? Електровоз!
* * *
— Ти чув, яка гроза була?
Гриміло так, що дім «стогнав»!
— Не чув — з дружиною в цей час
Я про зарплату розмовляв…
ПОБАЖАННЯ
Дача — це нуль! Квартира — це нуль!
Жах! Неймовірно, але це не сниться!
Гроші — це нуль!
Машина — це нуль!
Тільки здоров’я — це є одиниця!
Друзі, дозвольте мені побажати —
Цю одиницю з нулями придбати!!!
* * *
— Іван Іванович, а правда —
Для вас 100 років , як «секунда»?
Це я почув таке недавно…
— Так-так — це правда, хоч і чудно.
— Іван Іванович, а правда —
Для вас мільйон — немов «копійка»?
Почув я теж таке недавно…
— Це так! Чому питаєш, Філька?
— Чи не могли б мені, шановний,
«Копійку» дати, або кілька?
— Чому б не міг — це безумовно!
Ти зачекай «секунду» тільки…
* * *
Вся в сльозах до мами Соня:
— Тато… молотком — по пальцях!
— А чому ти плачеш, доню?
— Треба було не сміяться…
* * *
— Взагалі, ти звідкіля?
— З Києва, неначе…
— Щось не вірю тобі я —
Там тебе не бачив…
* * *
— Заспівай щось, — мовить Костя
До дружини Люди.
— То ж розходяться вже гості.
— Може, швидше будуть…
НЕ ВИЙШЛО
Вивчає рахунок Петро в ресторані:
— Салат — 1 гривня, котлета — 12-ть,
Десерт — дві та п’ять — пів стакана сметани —
І разом всього ми отримуєм — 20-ть.
А як це у тебе — 109-ть виходить?
Ти ж офіціант вже зі стажем, Семене?
Семен від клієнта свій погляд відводить:
— А це означає — не вийшло у мене…
ЗАМОВЛЕННЯ
Клієнта запитує офіціант:
— Ну, що будем їсти, шановний?
— Шашлик, «антрикот», з огірочків салат…
— Прекрасно! Ви, бачу, голодний…
— А ще принесіть ви мені виноград,
Лимончик, посипаний сіллю…
Ну… ще коньячку і вино «Райський сад»…
— Ого! Це вже, як на весіллі!
— Ще пачку цукерок «Париж-авеню»,
Люблю їх — це вам по секрету…
— Прекрасно, але на сьогодні в меню —
Це чай і морквяні котлети…
* * *
Політики — як голуби!
Внизу — з руки їдять без вади,
Якщо злетіли догори —
На голову вам будуть гадить…
* * *
Ну, як тобі там на роботі?
Погано?
— Як «рибі в воді», слава Богу!
— І що ти там робиш?
Зізнайся, Іване!
— А риби щось роблять? Нічого!
* * *
Розглядає табель тато…
Вова глянув винувато:
— Головне, що ми здорові…
Правда, тату? — мовить Вова…
ТУРПОХІД
В турпоході батько й син…
«Дерлися» на гору день…
Очі «їв» пісок, полин…
Мало кисню для легень…
Ось — вершина! Батько став,
А синок — упав на хмиз…
Батько в захваті сказав:
— Сину мій! Поглянь униз!
Це — природа! Чудеса!
Ріки, ліс, поля, сади!!!
–Як внизу така краса –
Нащо «дерлись» ми сюди?..
ЗАБУЛА
На «104» дзвонить бабка:
— Синочок, щось воно не те!
Плиту включила я ще зранку —
Газ — не горить, смердить проте…
— Бабуля! Сірника палили?
Як ні — чекайте нас, молю!
— Синочку мій, спасибі, милий,
Забула… зараз запалю…
* * *
— Що за буква? — окуліст
Запитав у Васі.
— «Б».
— А встань на повний зріст!
Пильно придивляйся!
— «Б», — у відповідь Василь.
— Ну, відкрий вже око!
Яку відповідь даси?
— «Б».
— Оце морока!
Лікар глянув сам на стенд,
Добре придивився:
— Ти диви…і справді — «Б»…
Дарма тільки злився…
В АВТОБУСІ
— Зупинка «Динамо» — виходите, жінко?
— Виходять лиш заміж!
Тобі зрозуміло?
— Можливо, ви сходите? Вже ось зупинка!
— Із розуму сходять! —
жартує невміло.
— То що ж тоді робите? Як запитати?
Як «вибити» відповідь з вас — я не знаю!
— Вилажу! Вилажу я! Годі кричати!
— Тоді: з днем народження я вас вітаю!..
МУЖНІЙ ВЧИНОК
На базарі жебрака
Мирослав побачив —
Той стояв без піджака,
Ще не нажебрачив…
— Боже мій! Це ти, Тарас?
Ми всі у конторі
Згадуєм тебе не раз!
Ти — мов «чайка» в морі!
В захваті від того ми,
Як ти — мужньо, вміло,
Шефу висловив усе,
Що в нас наболіло!..
БАЧИВ
Петро й Сава йдуть по лісі,
Вже старі обидва, лисі…
— Бачив?
— Ні, Петро, а що?
— Боже мій! Дивися! «що»…
Дика гуска пролетіла
І у хащах, певно,сіла…
Далі йдуть…Петро мовчить,
Але, раптом, знов кричить:
— Бачив?
— Ні, Петро, а що?
— Боже мій! Сліпий, чи що?
Заєць вискочив з-під ніг!
Як проґавити ти міг?
Сава думає: «А певно
Сперечатися — даремно
Запитає він тепер —
Скажу — «бачив», щоб ти вмер!»
— Бачив?
— Бачив, — відповів…
— То навіщо ти вступив?!.
* * *
— Ти кого, дитино,
В хату привела?
Доня урочисто
Так відповіла:
— Мамо, познайомся,
Може через рік –
Це є мій майбутній
Перший чоловік…
СУДДЮ — ГЕТЬ!
В голові вже круговерть —
Суддя так хвилюється:
— Хто промовить «суддю — геть»! —
Виженем на вулицю!
— Суддю — геть! — знов хтось кричить.
І суддя дивується:
— Ви, підсудний, помовчіть —
Вас це не стосується!
Автор: Володимир Гребенюк — поет, пісняр, композитор, заслужений працівник культури України, член Спілки слов’янських письменників України.