«Маю до вас пропозицію — можливу тему до статті.
Економічні підсумки року для України. Та/або прогноз на майбутнє». Отримав таке повідомлення від шановного редактора «Сурми» і зашарівся, бо давно цього не робив, не було сенсу робити підсумки хворої економіки. А хвора вона давно і хронічно, а деякі симптоми цієї недуги, на жаль, спостерігаються не лише в Україні.
У колах, до яких я належу, аналізуються причини хвороби і шляхи її подолання, а підсумки наслідків можуть лише засмучувати.Придворні економісти, що годуються з руки уряду чи міжнародних кіл, які сповідують монетаризм, недуги української економіки намагаються прикрити бадьорими підсумками, а коли зробити цього вони уже не в стані, то шукають виправдання тим, що називають себе урядом і політичною владою. Два роки поспіль причиною проблем в економіці називався Covid-19, зараз — повномасштабна війна. Звичайно, війна руйнує економіку, але вона й оголила хронічні проблеми української економіки. Тому слід розуміти, наскільки відносними можуть бути економічні підсумки цього року. Але якщо пан редактор запитують, то як тут можна не реагувати. Довелося відкласти чергову статтю просвітницького спрямування про економіку і зайнятися аналізом поточної ситуації в Україні.
Методологічно такі аналізи, як правило, робляться на основі порівняннятого, що було, і того, що стало. В нашій ситуації порівнюємо стан довоєнної економіки з економікою військового стану. Значить, якими були показники перед війною, скажімо в 21 році? А, може, буде контрастніше 5 років тому, в 2017? Іду до відкритих джерел: ріст ВВП стільки-то процентів, інфляція стільки-то процентів, у підсумку, враховуючи індекс інфляції, — драма. Драма в 2017, драма в 2021 році. Впевнено зросла лише інфляція і пенсійний вік. Все інше — впевнено впало. Гмм... якісь не оптимістичні новини. Та й кому потрібен торішній сніг? А що тоді в році повномасштабної війни? За 9 місяців 22 року падіння виробництва склало 30%? падіння ВВП — 32 %. Ці цифри витримують перевірку на правдивість виходячи з того, що економіка — це є процес з обміну результатами праці. Україна, в силу різних обставин, втратила близько 30% працездатного населення. Співвідношення цих цифр теж є правдивим. ВВП в показниках завжди випереджає виробництво, бо воно методологічно враховує приріст чи падіння в сфері послуг: не вироблено товарів — нічим надавати послуги. Інфляція з початку 2022 року складає 25,7%. На ділі це означає що ті, хто мав заощадження в гривні, втратили 1/4. Тобто в 2022 році в українській економіці — велика драма! Синтезувавши ВВП за п’ять років, побачимо його падіння приблизно на 43%, а інфляція складає на рівні 50%. Це вже навіть не драма — це економічна трагедія. Уряди і політиків потрібно відправляти не у відставку, а на лаву підсудних, чи то за некомпетентність, чи то за зраду інтересів українців.
Але як розуміння, що в Україні трагедія в економіці, допоможе виправити ситуацію? А виправляти її доведеться саме пересічним громадянам своєю працею. На їхні плечі лягає весь тягар розрухи в економіці. Тому я не знаю іншого способу зарадити самим собі, як долати розруху в своїх головах. Те, що цього не зробить за нас сьогоднішній уряд і політичне керівництво України, на яких ці обов’язки покладені суспільством, в мене сумнівів не викликає. Більше того, не можу собі навіть уявити, що з їхнім розумінням суті і значення економічних процесів це взагалі можливо. Чому? Все, на що за час повномасштабної війни спромоглася влада, — дозволити невеликому бізнесу спрощене оподаткування і не карати за невчасну подачу звітності в час військового стану. Наразі придворні «економісти» розглядають запровадження додаткового податку на зняття готівки, що має на меті суттєво обмежити готівкові операції. Алло! Ви це серйозно?У час війни, коли країна без електроенергії й інтернету? Як же потрібно не поважати українців, щоб таке придумати.
Розглядається запровадження ще низки обмежень, які, по суті, понижують соціальний захист громадян (планується скасування лікарняних виплат) і зменшують надходження до місцевих бюджетів. Але знову ж таки, як ці всі «інновації» можуть сприяти збільшенню утворення доданої вартості? Без цього про ефективність економіки годі мріяти! А ніяк. Вся економічна політика націлена не на добробут українців, а на витискання з них максимум податків. Як зазвичай, чи не головним аргументом такої політики береться боротьба з корупцією. В цій статті немає змоги детально розглянути це ганебне явище. Потрібен окремий підхід, де ми б могли почати з природи корупції, а закінчити висновком про способи приведення її рівня до прийнятних розмірів. Але в жодному разі боротьба з корупцією не може вимагати звуження економічної свободи і зменшення рівня соціального захисту громадян.
Переведення економіки на військові рейки за 10 місяців війни не відбулося і з цим урядом очевидно не може відбутися. Що означає на «військові рейки»? Це максимальна мобілізація всіх ресурсів задля перемоги. Замість того, українські чиновники продовжують дивувати весь світ, який допомагає Україні, своїми зарплатами і розкошами. А президент держави не поспішає припиняти цю чиновницьку вакханалію, а, присвоюючи собі заслуги українських воїнів, збирає плоди популярності і змагається із закарпатськими циганами в професійності випрошування допомоги.
Так, економіка України не в стані зараз впоратися з тими викликами, які диктує війна. Й українці мають не втомлюватися дякувати за всесторонню підтримку. Але не лікуючи власну економіку, яка згорталася всі роки суверенності, неможливо навіть мріяти, що економічний маховик можна буде розкрутити навіть після війни. За таких обставин в мене немає оптимістичних прогнозів для української економіки. Вона не зможе почати одужувати, поки законодавча ініціатива належатиме людям, які не позбулися соціалістичних стереотипів або свідомо діють для розвалу держави.
Я не хочу говорити в ключі прогнозу на майбутнє. Вангування між песимістичним та оптимістичним сценаріями теж є мало корисним. В економіці є певні закономірності, недотримання яких даватиме негативні наслідки чи то в короткостроковій, чи то в довгостроковій перспективі. Саме на дотриманні цих закономірностей намагаюся акцентувати увагу читачів у статтях просвітницького характеру. Українське суспільство давно переросло за своєю економічною ефективністю тих, хто намагається ним управляти. І економіка не є прерогативою економістів. «Економіка — це є саме життя…» (Іво Полулях). Кожен з нас є учасником економічного життя. І кожен з нас відчує розвиток економіки без будь-яких економічних показників.
Користуючись нагодою святкового номера «Сурми», вітаю всіх людей доброї волі з Різдвом і бажаю щасливого Нового Року!