У неділю 11-го грудня громада катедри Святого Апостола Андрія Первозваного Помісної Української Правосланої Церкви в м. Блумінгдейл відзначила Храмове Свято. Після читання Святого Євангелія, настоятель парафії та секретар Вікаріату Української Православної Церкви в США, Канаді, Австралії та Японії, митр. прот. Віктор Полярний, висловив наступну проповідь:
«В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі брати і сестри!
Христос серед нас!
Благоволінням Божим кожна країна і кожен народ мають у своїй історії свого просвітителя. Великою честю для багатьох народів стало перебування на їхній землі учнів Христа Спасителя — святих апостолів.
Славить похвалами Рим апостолів Петра і Павла, Індія — Фому, Єгипет — Марка, через яких народи, що перебували у темряві неcвідомості, просвітилися світлом істинного богопізнання.
Святий апостол Павло заповідав нам: «Пам’ятайте наставників ваших, котрі проповідували вам слово Боже, і... наслідуйте віру їх» (Євр. 13,7). Слухаючи заклик апостола Павла, Україна славить і вшановує Андрія Первозванного, який пройшов на наші землі з проповіддю Слова Божого.
Святий апостол Андрій, пам’ять якого свята Українська Православна Церква вшановує саме сьогодні 13 грудня. Апостол Андрій Первозваний був першим єпископом Константинопольської Церкви.
Слід зауважити, що Андрій Первозваний — один із дванадцяти апостолів, учнів Ісуса Христа. Родом із Віфсаїди, був братом Симона та учнем Іоанна Хрестителя. Первозваним його називають в Українській Православній Церкві тому, що згідно з Євангелієм від Іоанна, він був одним із тих двох перших мешканців Галілеї, яких Христос покликав із собою і проповідував їм своє вчення.
Особлива повага в тому, що виникнення Києва, міста, звідки православна віра поширилася на всю Русь, наші предки пов’язували з іменем саме Андрія Первозванного.
Майже дві тисячі років тому апостол Андрій, під час своєї подорожі побував на схилах Дніпра, де згодом виник Київ, і освятив це місце, встановивши тут хреста.
Андрій Первозванний передрік славу і велич міста нашого Золотоверхого Києва, він сказав: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє Благодать Божа, і місто велике має бути тут, і церков багато Бог поставить».
Зерна віри, посіяні святим апостолом Андрієм, щедро зійшли завдяки старанням благовірного князя Володимира. Русь сподобилася Святого Хрещення. Прийнявши віру візантійську, єпископи якої ведуть преємство від апостола Андрія, наша Церква отримала ще один благодатний зв’язок зі святим Апостолом.
З того часу пам’ять апостола Андрія Первозванного особливо шанується в нашій Українській Православній Церкві і серед нашого боголюбивого українського народу.
В Україні дуже велично і благоговійно вшановують пам’ять святого апостола Андрія Превозванного, так як він вважається основоположником Української Православної Церкви.
Тож будемо і ми всі в молитві звертатися до нашого Покровителя: «Святий апостоле Андрію Первозваний, моли Бога за нас».
Дорогі брати і сестри!
У цей скрутний час, коли наша Свята Помісна Українська Православна Церква і Матір наша Україна переживають тяжкі випробування, треба вірити в те, що світло засяє над темрявою, що добро переможе зло і настануть кращі часи.
Ми вийдемо з цього скрутного становища, але треба вірити, треба уповати на Бога.
Протягом історії людства боротьба між добром і злом ніколи не припинялася і ця боротьба триває і сьогодні.
Щоб подолати зло, нам треба бути смиренними. Тільки смирення може подолати гордість. Бо гордість лежить в основі зла. І якщо проаналізуємо духовне життя кожного з нас, то побачимо, що все ж причиною всіх бід, усіх гріхів є самолюбство, яке ґрунтується на гордості та на переоціненні своїх здібностей.
І для того, щоб стати справжньою людиною, треба не так вже й багато. Треба смиритися, треба глибше вдуматися у наші здібності, і тоді з Божою поміччю ми подолаємо нашу гординю і правдиво оцінемо наші здібності.
За молитвами святого апостола Андрія Первозваного засновника Української Православної Церкви і Покровителя нашого святого храму нехай Господь Бог підсилить нашу непохитну віру, надію і любов, якими жив святий апостол Андрій Первозваний.
Амінь.
Христос серед нас!»
Сослужили з митр. прот. В. Полярним: ієрей Михайло Лещишин (парафії св. Андрія), прот. Ярослав Марикот (настоятель парафії св. Андрія), прот. Микола Липко (настоятель парафії св. Софії), прот. Анатолій Басараб (настоятель парафії св. Покрови) і прот. Микола Соловей (настоятель парафії св. Покрови м. Городище, Черкаська область, Україна). Співав церковний Хор Св. Андрія під орудою Тараса Руденка.
Після Божественної Літургії митр. прот. В. Полярний звершив Подячний Молебень до Пресвятої Богородиці. Згодом, після Богослужіння парафіяни, прихожани та гості перейшли до парафіяльного культурного центру на святковий бенкет і мистецьку програму. Бенкет розпочався молитвою у виконанні хору Св. Андрія.
Із привітаннями виступили Генеральний Консул України м. Чикаго Сергій Коледов і настоятелі та представники інших церков, фінансових та громадських організацій. У своєму виступі митр. прот. Віктор Полярний привітав присутніх з храмовим святом такими словами:
«Високопреподобні Отці, шановні пані матки, Високодостойний Генеральний Консул України Сергій Коледов, дорогий пане Голово Громади Івась Яресько, дорогі парафіяни і прихожани Громади Святого Апостола Андрія Первозваного!
Слава Ісусу Христу!
Від імені Вікаріату Помісної Української Православної Церкви в США, в Канаді, в Австралії та в Японії та від імені Громади Святого Андрія Первозваного вітаємо Вас, дорогі брати і сестри, з урочистостями нашого храмового свята і поздоровляємо всіх Андріїв з днем Ангела.
Від щирого серця дякуємо всім тут присутнім та учасникам в спільних молитвах за Рідну нашу Батьківщину Україну та молитви за перемогу українських Збройних Сил над північними загарбниками, а також висловлюємо нашу щиру вдячність кращим дітям нашого многострадального українського народу, які захищають державність української нації.
Так само, коли ми вдумаємось на хвилину в минуле, то згадаємо, скільки було зусиль і відданої праці в заснуванні і постійної розбудови Громади Св. Апостола Андрія Первозваного.
Згадаймо наших попередників, які вже оселилися у Царстві Небеснім, згадаймо піонерів і наших батьків, які вклали свої зусилля в заснування Парафії Святого Андрія, щоб наші діти, наші внуки мали можливість продовжувати громадське і релігійне життя на цьому маленькому осторові української землі.
Честь і хвала засновникам і піонерам нашої Громади, а тим які вже відійшли від нас — Царство Небесне і вічна їм пам’ять.
Дорогі брати і сестри!
Коли ми знаходимося на посилості парафії Святого Андрія, то ми відчуваємо подух повітря пахучого поля української землі. Ми відчуваємо і твердо віримо, переконані, що Громада Святого Андрія Первозваного є невід’ємною частиною українського народу і Святої Помісної Української Православної Церкви.
Сьогодні, переглянувши події на нашій нескореній Україні, ми бачимо багато відданих дітей української нації, які проявляють найбільшу любов до свого ближнього, бо наша свята Церква вчить нас, що немає більшої любові, як хто покладе свою душу за друзів своїх, тобто хто віддасть своє життя, щоб забезпечити свобідне і вільне життя для своїх приятелів та своїх рідних.
Ми тішимося, що наша Церква підтримує ідею повної незалежности Національної Церкви й Української Держави. Бо наша Рідна Церква бореться проти нищівної русифікації, несправедливости і деморалізації нашого українського народу.
Сьогодні, як ніколи, ми повинні показати всьому світові, що українська діаспора повинна проявити єдність і солідарність з Помісною Українською Православною Церквою та вірність українському народу у змаганні за повну незалежність Української Нації і збереження українських кордонів.
Сьогодні ми повинні усвідомити, що наша Рідна Материнська Церква та Незалежна Українська Держава не є чужими чи небажаними далечіннями, які стоять на заваді особистих амбіцій.
На превеликий жаль, частина української діаспори стала осторонь від своєї Батьківщини та втратила всяке почуття до самого буття Української Нації та Помісної Української Православної Церкви.
З волі Божої, де б ми не були, не забуваймо, що ми є діти нашої Матері — Страдниці — України, нащадки побожного українського народу, який в найтяжчі часи своєї історії не забував Бога, не втрачав надії на Нього, гуртувавася навколо своєї Рідної Церкви.
Як найдорожчий скарб, допомагаймо нашій Батьківщині Україні і будьмо вірні нашій Святій Помісній Українській Православній Церкві до кінця нашого життя.
Сьогодні ми звертаємося до всіх українців в Україні і поза її межами словами нашого Пророка Тараса Шевченка, загляньте в свою душу глибоко- глибоко. Нехай ваше сумління підкаже Вам, чиї Ви діти, ким і за що закуті.
Від щирого серця, дякуємо нашим сестрицям за тяжку працю на кухні та за запезпечення красоти в Господньому Домі, завдяки вашій відданості і кропіткій праці Громада Святого Андрія дістає величезну фінансову підтримку, дякуємо нашим братчикам, які тримають господарку посилості в найкращому стані, дякуємо хористам, які своїми голосами збагачують наші богослужіння, дякуємо управлінню і вчителям школи українознавства, які виховують наше майбутнє в українськім дусі, дякуємо членам Парафіяльного Уряду за чесне проведення громадської діяльності та утримання церковного цвинтаря, дякуємо нашому Голові Уряду пану Івану Яреську за його довголітню відданість Помісній Українській Православній Церкві, і сердечне спасибі всім, що надіслали привітання і пожертви, дякуємо за Вашу участь в сьогоднішнім торжестві Громади Святого Андрія.
Многі і щасливі літа всім Вам!
Слава Ісусу Христу і Слава Україні!»
Генеральний Консул України вм. Чикаго Сергій Коледов привітав громаду зі святом:
Всечесні отці!
Шановні парафіяни, гості!
Від імені Генерального консульства України в Чикаго та себе особисто хочу привітати усіх Вас з парафільним святом.
З іменем Андрія Первозванного і місцями, названими на його честь, пов’язана значна частка мого життя. Вже більше 20 років я працюю в Міністерстві закокрдонних справ України, будівля якого розташована поруч з Андріївською церквою на Андріївському узвозі.
Майже кожного дня я йшов на роботу чи з роботи повз цей чудовий храм, який своєю красою надихає на активнуроботу на благо нашої Батьківщини.
Я сподіваюсь, що інші отці не образяться, якщо я скажу, що у парафії Святого Андрія Первозванного бував раніше і буваю зараз найчастіше. Наприклад, у жовтні цього року я щовихідних брав участь у заходах, які відбувалися у парафії.
Це не дивно, оскільки на території парафії розташовані пам’ятники жертвам голодоморів в Україні та Героям Небесної Сотні і всім героям України, а сама громада надзвичайно активна.
Я був був приємно здивований, як багато українців зібралося сьогодні на службу. Початок широкомасштабної війни росії проти України об’єднав усіхнас у одному прагненні — перемоги підступного ворога та звільнити України від рашистів. І в такі складні для кожної людини часи вона тягнеться до Бога.
За ці місяці до Чикаго і передмість прибуло багато українців, які шухають прихистку від війни. Ця «свіжа кров» потребує нашої допомоги для облаштування. Я бачу, наскільки приязно усі Ви відноситись до наших братів і сестер. Я сподіваюсь, що вони також зможуть зробити безцінний внесок у розвиток української громади в США.
Починаючи з 24 лютого цього року громада активно влилася до волонтерського руху. Я не буду перераховувати суми та обсяги допомоги, бо їх вже назвав голова парафіяльної ради Іван Яресько, завдяки невичерній енергії та невтомній праці якого парафія постійно розвивається. Також хочу подякувати усім сестрам і братчикам, організаціям, створеним при церкві, за Вашу працю на благо парафії та України.
Я впевнений, що подальше парафії Святого Андрія Первозванного під керівництвом отців Віктора Полярного та Михайла Лещишина буде світлим і радісним.
Користуючись нагодою, хочу побажати усім Вам і Вашим рідним міцного здоров’я і добробуту, а усім нам — швидкої перемоги на ворогом.
Слава Україні!»
У програмі взяли участь Анастасія Чорній, учні Школи Українознавства (директор, Тетяна Чорній); на фортеп’яно — Віктор, Анастасія та Богуслав Луценки; Евелина Чорній; танцювальний колектив «Гайдамаки» (хореографи, Таїса та Валентина Ампульські); дует — Уляна Базів та Віталій Доскочинський.
Присутніх також привітав голова парафії Іван Яресько та розповів про діяльність парафії. Розповів про численні проекти, які були завершені протягом року. І. Яресько зазначив, що наш проект іконописання у храмі унікальний. Проект зображає українських святих, гетьманів і князів. Наш храм однозначно є традиційно українським. Висловив сердечну подяку всім жертводавцям і підтримувачам громади св. Андрія — парафіянам та прихожанам парафії. Особлива подяка українській Спілці «Самопоміч» та Фундації «Спадщина» за фінансову підтримку протягом багатьох років. Щиро сердечна подяка за невтомну підтримку членам: Сестрицтва св. княгині Ольги, Братства св. Андрія, погребного комітету св. Андрія, хору св. Андрія, комітету винаймання зал, орг. Християнська Молодь парафії св. Андрія; та нашим парафіянам Тарасу та Оксані Римарук (власники ресторану «Вареничок»), які забезпечили обід.
Від імені Сестрицтва св. Софії при парафії св. Андрія виступила п-і Марія Слобідська. Пані Слобідська окреслила, що таке «сестрицтво» — солідарність жінок, які об’єднані спільним досвідом або інтересами; які надаютьсилу та надихання одна одній до співпраці на благо своєї громади на різних рівнях. Протягом багатьох років Сестрицтво св. Софії фінансово підтримувало багато проектів. Попереднім головам сестрицтва (п-і Марії Яресько, п-і Ніні Ґлавтчев, п-і Надії Тищенко), довголітнім сестрицям (пані матці Валентині Полярній, п-і Олександрі Братків, п-і Неллі Гавриленко, п-і Анні Шемків і п-і Люсі Покотило), п-і Анні Возняк (яка приїжджає з Індіани на допомогу нашим сестрицям) та молодому поколінню жінок-сестриць належеться і потрібно висловити визнання за їхню прихильність на благо парафії св. Андрія. П-і Слобідська склала щиру подяку всім сестрицям, як і в минулих роках, від імені Сестрицтва, передала фінансовий внесок на численні потреби парафії.
Із молитвою та заключним словом виступив ієрей Михайло Лещишин. От. Лещишин висловив подяку всім за участь, підтримку парафіяльної громади та успішне відзначення храмового свята св. Андрія.
Автор: Марія Коркач-Грошко — заступник голови парафії св. Андрія Первозванного м. Блумінґдейл, ІЛ.