Український Національний Музей у Чикаго святкує 70-ліття від дня свого народження. З нагоди цієї події Національний банк України презентував пам’ятну медаль на честь музею-архіву в Чикаго, присвятивши її кільком поколінням емігрантів, які створили оберіг духовної спадщини українського народу, що репрезентує нашу історію та культуру на американському континенті. Заснований у 1952 році, Український Національний Музей у Чикаго посідає важливе місце в культурно-мистецькому світі української діаспори США як один з осередків єднання навколо ідеї незалежності України, формування національної свідомості українців. У музеї зберігається майже 100 тисяч пам’яток: архівних матеріалів з історії та культури України, унікальних реліквій минувшини — від козацької доби до новітньої історії, що розповідають про національно-визвольні змагання, Голодомор як геноцид українського народу та шлях до незалежності України.
Пам’ятну медаль випустили тиражем у 10 000 одн. На аверсі медалі зображена стилізована композиція, що символізує шанобливе і трепетне ставлення до української спадщини, яка зберігається в музеї. Вона складається з рук, що підтримують логотип музею, над яким гілка калини. На реверсі медалі на дзеркальному тлі урбаністичного пейзажу міста помістили будівлю музею. Художнім оформленням пам’ятки займався Володимир Таран, Олександр та Сергій Харук. Скульптором був Анатолій Дем’яненко. Прикметно, що медаль випущена 11 листопада в Україні, у час, коли виборюється її незалежність і свобода, коли діаспора пліч-о-пліч з українським народом, зі Збройними Силами України, щоденно у молитві, також допомагає як фінансово так і на усіх фронтах, наближаючи перемогу у війні з рашистами, з російськими окупантами. Про наші Збройні Сили України і славних воїнів згадували під час благодійного бенкету (присвяченому ювілейній події), який відбувся 10 грудня в Українському Культурному Осередку. Кожен гість на згадку про цей бенкет, який одночасно був вечорницями, отримав у подарунок медаль. На сторінках фейсбуку є чимало відгуків, а світлини засвідчують настрій, з яким гості прийшли на свято.
«Український Музей існує виключно на пожертви жертводавців, які нині підтримують і музей, і ЗСУ України! Тут живуть і працюють справжні і щирі українці! Надзвичайне, яскраве, майже родинне передріздвяне дійство, українські вечорниці, які завжди проводилися і проводяться на свято Андрія, чарівний вечір», — поділилася враженнями Лариса Зязюн, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, яка прилетіла з Нью-Йорка, щоб бути разом із нашою музейною громадою. Паралельно, з багатьох куточків України, на адресу музею надходили вітання, особливо приємно отримати їх від колег-музейників, які продовжують свою роботу у стані війни:
«Щиро вітаємо! Музею зичимо нових здобутків, цікавих знахідок і гарних відвідувачів», — Ігор Тимець, Голова правління ГС «Західноукраїнської спілки музеїв», Львів.
«Щиро вітаємо і дякуємо всім причетним до його життя, від народженняі до 70-ліття, за пам’ять, любов, жертовність, творення і популяризацію України, її історії та культури. Доземний уклін Вам! Многих і щасливих літ!!!» — Ярослава Ткачук, директор Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття (м. Коломия).
«Щирі вітання, подальшого процвітання вашому музею, а Вам наснаги та нових звершень!» — Любов Кіяшко, науковий співробітник Національного заповідника «Гетьманська столиця» (Батурин).
«Завершилися вечорниці, відбувся бенкет з нагоди 70-ліття УНМ в Чикаго, майже 300 гостей провели цей вечір разом, щоб підтримати музей, я щиро вдячна найкращій команді — прекрасним ведучим Маріані Балаш та музикантові Елвісу-Володимиру Оленському, звукооператорові Сашкові Хрипливому та неперевершеній «Тріоді» — Андрію Гамбалу, Володимирові Рибакові, кінорежисерові Назарові Морикишці за те, що саме ви подарували усім незабутній настрій дива наших традицій і особисто для мене упродовж усієї роботи над підготовкою вселяли надію, переконували, що все у нас вийде. Дякую за крила. Ви найкращі!» — це моя подяка, авторки статті і режисерки дійства цілого свята.
Щороку ми намагаємося внести щось цікаве і нове у наші благодійні бенкети. Шукаючи родзинку, яка б зацікавила глядача у фільмі про музей, як сценарист, я (МК) вирішила показати тих людей, які проводять багато часу у музеї та часто залишаються за кадром: Лідія Ткачук, Орися Курбатов, Галина Парасюк, Ярослав Нестор, др. Вячеслав Пілюйко, Ігор Коцький. Їм наша велика подяка, також іншим волонтерам та членам дирекції.
Сама будівля музею створює ауру української автентичності, під вплив якої відвідувач потрапляє одразу, щойно переступить поріг музею. Простір всередині є прикладом того, як музей здатний пристосовуватися до американського середовища, не втративши свого. Появі музею в Чикаго передувала активна діяльність на початку XX століття української громади, її зв’язок з громадою у штаті Каліфорнія, який спричинив злиття двох культурних інституцій у 1958 році у справжній музей-архів зі статусом Національний, який зобов’язує не лише зберігати та примножувати надбання нашого народу, але й бути головним амбасадором України у світі. Я себе позиціоную щасливою людиною. Бо моя професія збігається з моїм станом душі. Музей — це абсолютно точне попадання. Ми з ним на одній хвилі: я не відчуваю дисбалансу і дуже люблю свою роботу. Завжди намагаюся віднайти щось цікаве, щоб зробити його особливим, і щоб цю особливість бачила не тільки я, а й ті, хто приходить, і щоб вони захотіли повернутися до нашого музею. Цей науково-мистецький і культурно-просвітницький заклад перетворюється на один із провідних осередків збереження і примноження національної культурної спадщини, формування духовно повноцінної нації, як про це мріяли незабутні фундатори.
Про них теж згадували у фільмі і під час бенкету у своєму слові президент музею Лідія Ткачук, яка привітала гостей та меценатів, також др. Юрій Грицеляк, президент музею 1988-2000 р., який представив змістовну доповідь важливості збереження культурних цінностей на еміграції , зокрема сьогодні, коли українські музеї у великій небезпеці — їх нищать, грабують, палять.
«Колись до музею я прийшла як волонтер, допомагати організовувати різні культурні імпрези, і ось третю каденцію я є президентом Українського Національного Музею. За ці роки я намагалася зрозуміти нашу аудиторію. Хто ті люди та навіщо вони сюди приходять? Що вони тут отримують? А найголовніше — вони хочуть почути від нас про Україну. І саме це розуміння є настільки вагомим і переконливим у тому, що ми робимо усе правильно.
Нам 70 років! Це гарний вік для музею, і мушу вам сказати, що Музей, насправді, завдяки людям, — моїм попередникам, президентам, волонтерам, працівникам перетворитися з мовчазного сховища малозрозумілих скарбів на товариський простір, цікавого компаньйона, який завжди радий зустрічі та із задоволенням щоразу розповість щось нове. Тому запрошую Вас бути з нами на наших виставках і вечорах, зустрічах та конференціях. Ми готові до співпраці з усіма нашими громадськими організаціями. Пам’ятайте, що ваше завдання доповнити архів цього століття справами, про які знатимуть у майбутньому і вами пишатиметься Україна», — наголосила Лідія Ткачук.
Про сам перебіг бенкету найкраще розказала у фейсбуці наша гостя Галина Угрина: «Відбувся бенкет з насиченою художньою програмою, вечерею, аукціоном та виступами достойних людей, які заклали підвалини існування культурного центру громади мегаполіса Чикаго та не гублять репутаційного рівня.
Музей зростає кількістю відвідувачів дуже стрімко, особливо після 2014 року, відколи українство заявило про себе Майданом, вибухом громадянської свідомості, рухом до европейської інтеграціїї. Українська діаспора завжди славилася міцною пам’яттю, щирою думкою, критичним аналізом і щедрим гаманцем. Це і стало кристалізацією культурного ядра у музейній оселі.
Український Культурний Центр при парафії святих Володимира і Ольги прийняв цього разу 300 гостей! Модерувала свято куратор музею Марія Климчак, допомагали Маріана Балаш та співочий гурт «Тріода».
Зала витримана у зрозумілій символіці і кольорах, слайдовий екран і музичний супровід — ефектні (Сашко Хрипливий!). Обов’язкова на всі свята — фотозона і Тетяна Пушинська з чарівними камерами!
Наші імпрези збирають людей абсолютно не випадкових, однак нове з плином часу змінює контингент… Тільки дух елегантності, уваги, делікатне толерування похибок залишається... Названо і відзначено оплесками давні старання українців, які зрозуміли цінність документів, які стосуються різних хвиль приїзду емігрантів до Сполучених Штатів Америки і зберігали їх до пори критичного накопичення перед відкриттям музею у гаражах та інших підсобних приміщеннях. Тепер їх в архівах — сотні тисяч… Про це говорив др. Юрій Грицеляк.
Колориту і жвавості привнесли молоді люди, готуючись до Андріївських вечорниць у залі Центру, демонструючи одяг та аксесуари українських дизайнерів від салонів «It’s Oksana» та «LUXART».
А далі — власне невеликий фрагмент традиційних забав з достяганням калити, ворожіння на майбутнього нареченого, і все це — під чудову українську музику!
Благословив до вечері присутніхо. Іван Лимар, парох православної Катедри Князя Володимира. Кидалася в очі відсутність священників нашої греко-католицької парафії. Причина невідома. Зате реально змістовно і гаряче виступив Генеральний консул України в Чикаго Сергій Коледов.
Великий азарт і напруга панували у боротьбі за лоти аукціону, представлені двома картинами та великою писанкою Олега Кіращука, яку колись купило, а нині подарувало музеєві подружжя колекціонерів Олега та Валі Курило. Писанку придбав Василь Кучернюк, волонтер і брат чарівної «ворожки», письменниці Людмили Горової. Зображення Птаха Перемоги надихатиме навого власника! Чи потрібно казати, як вітали оплесками нових власників художнього втілення ідей митців?
Щасливі власники квитків, які сиділи перед сценою і мали змогу бачити, фотографувати та знімати камерами виступи артистів, доповідачів, молодь вечорничу… Гірше тим, хто за дуже гарними декораціями на сцені не мав того щастя, однак за квитки платив однакову з усіма суму.
Вечір дуже сподобався всім гостям. Щире спасибі казала організаторам по закінченню, кажу і зараз: “Ви є великі сподвижники! Ми — вам у поміч!”».
Щиро вдячні за такий розлогий відгук пані Галині Угриній, також Анастасії Коваленко, яка теж підписала своє відео словами: «Серце Української Громади в Чикаго — Український Національний Музей. Дякуємо за теплий атмосферний вечір та за велику працю, що ви робите, без перебільшення, на десятки поколінь вперед».
І як вже згадуємо про аукціон, то, мабуть, таки у всьому треба побачити диво андріїївської ночі: український живописець в писанкарстві Олег Кіращук з Коломиї, воїн Збройних Сил України, пишучи кілька років тому свій твір із жар-птицею, птахом Перемоги, не уявляв, що закодоване ним бажання прославляти українську культуру матеріалізується! Навіть більше того, працюватиме надійно на інформаційному фронті у світовому просторі так само влучно, як сьогодні артилерія ЗСУ, де служить наш Герой, захищаючи відрашні Україну. Під час аукціону на бенкеті Українського Національного Музею в Чикаго з нагоди 70-ліття музею, лот, подарований музеєві колекціонером писанок Олегом Курилом та його дружиною Валентиною, було продано за рекордну ціну — $ 2 500! Щасливий власник, волонтер ЗСУ, Василь Кучернюк отримав від автора з фронту вітання: «Пане Василю, щиро дякую! Сподіваюсь, ще зможу написати цікавих писанок після Перемоги.
Ви ВСІ Наші Захисники Най! Най! Найкращі!!! І ми всі допомогаємо ! Перемога буде над найлютішим ворогом!» — Олег Кіращук.
«Ще раз вітаємо з 70-літтям Український Музей в Чикаго. Висловлюємо щиру вдячність за запрошення та можливість святкування з вами. Дякую всім учасникам та всім організаторам!» — ще одне вітання від власниці салону українського вишиваного одягу «LUXART» Світлани КравецьШишкіної. Це той випадок, коли фешншоу стає частиною вечорниць і дівчата та хлопці, які ще кілька хвилин тому дефілювали в одязі українських вишивальниць, стають акторами, виконують ролі Калитинського, Коцюбинського, ворожать на добру долю, вслухаючись у слова пісень, які торкали струни кожного серця голосами Тріоди та музика Елвіса Оленського. З яким захопленням гості спостерігали за виходом дівчат у народному одязі з колекції Українського Національного Музею, які увійшли до зали з колядою, а згодом рука об руку минуле із сучасним — колекція від українських дизайнерів салону «It’s Oksana» під музику, яка надихає наших воїнів на перемогу. Модельєри на основі музейних ідей в одязі з минулого можуть та запускають власні колекції. Оксана АмброзТрихтар частину прибутків віддає українським майстриням, бізнес яких знищено рашистами в Маріуполі та Чернігові, «але живе бажання творити і прославляти Україну… навіть тоді, коли рашисти крадуть світло і тепло, талант українських дизайнерів долає тисячі кілометрів зі швидкістю світла, отримує визнання, що народ наш непереможний!» — вважає Оксана і ми погоджуємося.
Ми вдячні всім нашим меценатам і спонсорам, усім гостям, кожному зокрема, за найбільшу і найменшу пожертву. Разом ми творимо довкілля нашої особливої музейної планети. Головними лідерами підтримки Українського Національного Музею в Чикаго є Фундація «Спадщина» Першого федерального щадничого банку «Певність», президент якої пан Тарас Дрозд передав на потреби музеєві $ 50 000, та Фундація «Самопоміч» Української Федеральної Кредитової Спілки «Самопоміч», президентка якої пані Ореста Фединяк, що передала на потреби музеєві $25 000 через скарбника пана Віктора Войтихова. Усі інші імена будуть подані у журналі «Музейні Вісті».
Ми вдячні волонтерам, які нам допомагали, та редакції газети «Сурма», п. Володимирові Долинці за ініціативу якнайшвидше висвітлити подію. Подяка за відгуки усім дописувачам на фейсбуку, а Тетяні Пучинській та Володимиру Долинці за фоторепортажі.
Запрошуємо Вас до Музею! Усе, що ви побачите тут, хай збудить у вас почуття палкої любові до України. Хай любов ця стане могутнім стимулом для її прекрасного майбутнього і Перемоги.
Автор: Марія Климчак — куратор Музею.