22 листопада на 90-му році життя відійшов у вічність Юрій-Богдан Шухевич —Герой України, політв’язень та син командувача УПА Романа Шухевича. Редакція газети «Сурма» висловлює співчуття родині та віддає шану, пропонуючи читачам коротку розповідь про життя видатного сина України.
Юрій Шухевич народився в українській родині Шухевичів в Оглядові, нині в Радехівському районі Львівської області України. Серед його предків були етнографи, публіцисти, організатори Львівської «Просвіти», Українського педагогічного товариства «Руської бесіди», «Бояна», Музичного товариства ім. М. Леонтовича, редактори часописів. У 1944 році, в 11-річному віці з приходом Червоної армії на західноукраїнські землі був заарештований і разом із матір’ю засланий у Сибір.
У 1946 році Юрія відлучили від матері і помістили в дитбудинок для дітей «ворогів народу» на Донбасі. Двічі тікав і таки діставався додому, де його знову ловили. З 1948 року над 15-річним Юрієм розпочався судовий процес, і з настанням 16-річчя Юрій Шухевич засуджений радянським режимом (на підставі рішення спеціальної наради ОСО МВС СРСР в Москві) на 10 років у радянській тюрмі у Володимирі винятково за політичну діяльність його батька — Романа Шухевича.
У 1954 році, відбувши шість років тюремного ув’язнення без урахування життя в дитбудинку, він підпав під дію закону про амністію неповнолітніх, однак знову був заарештований за протестом Генерального прокурора СРСР: «Ю. Шухевича звільняти не можна, позаяк він син ліквідованого зрадника й посіпаки фашистів Р. Шухевича».
У 1958 році після закінчення 10-річного терміну ув’язнення ОСО МВС СРСР повторно засудило на нові 10 років у невільничих таборах суворого режиму на основі «тюремної справи», використавши за «свідків» провокаторів і тюремних наглядачів. Справу Юрія Шухевича вів майор Львівського управління КДБ Євстафій Гальський, більш відомий як автор (під псевдонімом Клим Дмитрук) ідеологічно-пропагандистських робіт, які були спрямовані проти українського визвольного руху та греко-католицької церкви.
У серпні 1968 року Шухевич був звільнений і через заборону жити в Україні поселився в Нальчику Кабардино-Балкарської АРСР, де працював електромонтером. У березні 1972 року з посиленням авторитарного режиму в СРСР був заарештований втретє і засуджений на 9 років ув’язнення і 5 років заслання. Після короткочасного перебування в мордовських концтаборах Шухевич був заарештований в ув’язненні вчетверте і засуджений у 1973 році на 10 років тюремного ув’язнення і 5 років заслання. До 1978 року перебував у Владимирській тюрмі, звідки був спрямований до Чистопільської тюрми.
Шухевич брав активну участь у кампаніях за надання ув’язненим статусу політв’язня, домагався права на виїзд із СРСР і став членом Української Гельсінської групи. У березні 1982 року Шухевич був висланий на заслання в Тюменську область.
У 1988 році (в 55 років) закінчився термін заслання у Сибіру. Після повної втрати зору в радянських тюрмах потрапив у будинок для інвалідів.
У 1990 році (в 57 років) отримав дозвіл повернутись в Україну.
Після проголошення Незалежності України у 1991 році Юрій Шухевич на запрошення світових правозахисних організацій та української діаспори відвідав країни Західної Європи, США, Канаду і поселився в Україні.
Із січня 2003 року ініціативна група вимагала присвоєння Ю. Шухевичу звання Героя України. 19 серпня 2006 року Указом Президента України Віктора Ющенка 73-річному Юрію Шухевичу надано звання — Герой України.
Шухевич-молодший очолював партію Українська Національна Асамблея та був головним командиром Української Народної Самооборони (2006-2014 р.). Був ініціатором «Закону про правовий статус та вшанування пам’яті борців за Незалежність України у ХХ столітті». Його прийняли 9 квітня 2015 року. Відтоді вояки УПА отримали статус борців за Незалежність України.
Ще до повномасштабного вторгнення росії в Україну Юрій Романович прогнозував, що ця війна стане для рф останньою. Уривки з його інтерв’ю від 19.02.22 на ток-шоу «Говорить Великий Львів»:
«Війна для путіна є економічно важкою. Але знаєте що? Економічно важко буде для того «російського Івана». Тобто для російського народу, ну не російського, там же і чуваші, і удмурти, і хто хочете. Але ж вони з людьми, ця кліка кремлівська, не рахується».
Експолітв’язень додавав, що керівництву рф просто «потрібна ця ідея фікс — повернутися до радянського союзу».
«Але що йому може бути інше тяжко, і це навіть в росії говорили йому ж, путіну, не так давно, що війна з Україною може його привести до дуже важких наслідків для російської федерації. А власне до початку розпаду самої Російської Федерації. І я вірю, що так буде», — наголошував Шухевич-молодший.
Також Юрій Романович вважав, що в путіна «характер авантюриста», і він себе уявляє другим Сталіним, намагається йому наслідувати.
«То він може піти на таке. У своєму очманінні може піти на таку війну. А що тоді буде? Я вірю в те, що буде так, як я сказав. А взагалі буде те, що Бог дасть», — підсумував Герой України.
У серпні цього року закликав присвоїти ім’я Романа Шухевича легендарній 80 ОДШБ:
«80-та десантно-штурмова бригада хоче носити ім’я Головного Командира УПА генерал-хорунжого Романа Шухевича. Я, як син, не заперечую проти надання імені Романа Шухевича бригаді і вважаю,що 80-та десантно-штурмова бригада буде гідно носити це ім’я», — написав Юрій Шухевич.
Вічна пам’ять!
Підготувала Діана Царук.