18 червня 2022 року відбулась досить знакова подія, яка промайнула на всіх інформаційних ресурсах, проте, переважно, без достатньої уваги. Секретар РНБО Олексій Данілов у своєму інтерв’ю «пройшовся» по радниках глави Офісу Президента – Михайлу Подоляку, Олексію Арестовичу, та по главі парламентської фракції «Слуга Народу» – Давиду Арахамії.
Пряма мова Данілова: «Я хочу ще раз звернутися до діячів, які розповідають, що у нас щоденно 200, 300 і більше людей на фронті (гинуть – ред.). Дехто взагалі про 1 000 заявив… У них немає можливості отримати таку інформацію. Цим не можна жонглювати. Це не кеглі і не цирк. Це життя людей».
Загальні втрати України у війні з росією влада офіційно не озвучує. 2 червня президент Володимир Зеленський розповів на Міжнародному безпековому форумі, що щодня на сході України гине близько 100 військовослужбовців ЗСУ і ще близько 450-500 захисників отримують поранення.
9 червня радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк заявив ЗМІ, що втрати українських військових становлять від 100 до 200 людей щодня, а 15 червня нардеп Давид Арахамія у Вашингтоні сказав, що 200-500 українських бійців гинуть щодня, а разом із пораненими втрати сягають тисячі людей.
Крім того, 13 червня, перед зустріччю Контактної групи з питань оборони України (так званий «Рамштайн-3») Подоляк заявив, що Україні потрібні тисяча гаубиць калібру 155 мм, триста РСЗВ, пів тисячі танків, дві тисячі одиниць бронетехніки і тисяча дронів.
Пряма мова Данілова: «Я не розумію, чому він (Подоляк – ред.) робить такі заяви. Він представник Генштабу? Я його бачив тільки на пеньках у Януковича. Не розумію, з якого переляку він зараз є голосом армії. Такі речі має казати Залужний, Шаптала (головнокомандувач ЗСУ і начальник Генштабу ЗСУ – ред.) та міністр оборони (Олексій Резніков – ред.)».
Озвучення цих речей дуже знакове та показове. По-перше – Секретар РНБО дуже правильно розставляє межі компетенцій різних чиновників, адже завдяки зомбуванню через так званий «Єдиний ефір» на телеканалах в багатьох українців створилась ілюзія щодо ролі подоляків, арестовичів та інших хламідій у питаннях війни. У той час, коли радники глави Офісу президента – всього-навсього патронатна служба, Арестович – ще й позаштатний радник, а сам ОП на чолі з Єрмаком насправді є всього лиш секретарською структурою при президенті. Саме секретарською, це випливає з українського законодавчого поля. Водночас Андрій Єрмак, будучи «головним секретарем» при Зеленському, із незрозумілих причин зосередив у себе в руках невластиві для цієї посади функції. І функції – дуже широкі!
Зокрема – навіть закупівлі для армії та постачання допомоги куруються та контролюються саме Андрієм Єрмаком! Можливо, це якось пов’язано з тим фактом, що досі забезпечення українських воїнів лежить переважно на плечах волонтерів, попри те, що Зеленський і ко заявили, що знали, що напад буде і готувались? Чи ось ще один факт – за перші два місяці не було закуплено боєприпасів до РСЗВ «Град», у той час, коли ЗСУ відчувало гостру нестачу бк. І вже як підсумовуюча «вишенька на торті» – скандал, який розгорівся після того, як Юрій Швець звинуватив ОП в саботажі та розкраданні допомоги. У відповідь тоді пролунало «сам дурень!», «колишніх кгб-стів не буває» тощо. І так, колишніх кгб-істів не буває, тільки Юрій Швець живе в США і без дозволу Держдепу навіть кордон не зміг би перетнути, не те що десятиліттями жити в США, контактувати з високопоставленими чиновниками тощо.
Нічого нового Данілов не сказав, звичайно. Важливим є той факт, що ця інформація прозвучала з уст чинного високопосадовця!
Андрія Єрмака ще задовго до повномасштабного вторгнення пов’язували з московськими спецслужбами – батько ніби-то полковник ГРУ у відставці, сестра проживає в москві, а сам Андрій Єрмак ніби-то має позивний «Козирь».
І перші повідомлення щодо цього, до речі, пролунали від британців. Для читачів нагадаю, що саме британці першими попередили Україну про напад, виклали плани нападу, надавали найсуттєвішу допомогу з озброєнням, завдяки якому ми змогли зупинити першу хвилю наступу орків.
Подоляк, Арестович та Арахамія належать до орбіти впливу Єрмака. Фактично, озвучивши правду щодо їхньої риторики, Данілов «атакував» Єрмака. Якщо не атакував, то принаймні «вколов» добряче.
Саме ця трійка є головними виконавцями «мирної капітуляції» – шляхом підписання якихось умовних «Мінських угод-3», але вже в Стамбулі. Коли в квітні Арахамія і ко озвучили в Стамбулі «капітуляційні пункти», то через кілька днів – 9 квітня до Києва прилетів прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, а ще через два дні – держсекретар США Ентоні Блінкен та міністр оборони США Ллойд Остін. І риторика Зеленського після цих візитів суттєво змінилась – принаймні на деякий час пошук «миру в очах путіна» припинився.
Цікавим є інший збіг – цього разу інтерв’ю пана Данілова відбулось на наступний день після чергового позапланового візиту Бориса Джонсона. Соупаденіє, як казав один московський теледегенерат?
Але сам позаплановий приліт Джонсона відбувся після того, як в Україну приїжджали президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Олаф Шольц, прем’єр Італії Маріо Драгі, президент Румунії Клаус Йоганніс. Принаймні перша трійка вже відзначалась завуальованою підтримкою путінського режиму, прагненням допомогти «зберегти путіну обличчя» (на жаль, не в формаліні) тощо. Чи спілкувались про щось таке із Зеленським та Єрмаком, як думаєте?
Я особисто чітко переконаний про взаємозв’язок всіх перерахованих подій. І в цій ситуації, при наявності високопоставлених московських «кротів», мене дуже радує саме позиція Британії. Схильний припускати, що навіть за фразами Секретаря РНБО пана Данілова також стоять вищеперераховані протистояння.
Перемогти зовнішнього ворога без перемоги над внутрішнім – неможливо.