«Другий після Мао» – саме так тепер характеризують Сі Цзіньпіна в Китаї та за його межами, маючи на увазі Мао Цзедуна. Після проведення XX з’їзду Компартії Китаю іншої оцінки величини впливу Сі і не може бути – його обрали на третій (а може і далі?) термін, фактично визнавши його незмінним пожиттєвим диктатором. Відповідні законодавчі зміни, які дозволяли таке обрання, були прийняті багато років тому.
Така внутрішня політика Китаю не викликає великого подиву, зважаючи на те, як лихоманить все людство. Геополітичні центри світу добре розуміють, що наступні десятиліття будуть дуже буремними, зокрема і через боротьбу між державами та / або корпораціями за ключові ресурси. У такі часи запит на «тверду руку» завжди зростає, а китайська ментальність в усі часи тяжіє до такої руки. Насправді – не тільки китайська.
Зрештою, це тільки в останні кілька століть нам вперто вкладають в голову демократію, яку ще до нашої ери колись забракував «батько більшості наук» – Арістотель. Обґрунтовано вважаючи, що демократія (влада народу) завжди вироджуватиметься в суміш охлократії (влада натовпу) та олігархії. Що ми зараз спостерігаємо як в Україні, так і за її межами.
Промова Сі Цзіньпіна на ХХ з’їзді Комуністичної партії Китаю тривала близько 2-х годин, а її текст зайняв 76 сторінок у вордівському форматі. Проте, зважаючи на геополітичне лідерство Китаю та його протистояння із США в боротьбі за світовий вплив, аналіз його промови видається надзвичайно актуальним. Власне ключові думки та акценти із неї я і пропоную увазі читачів газети «Сурма».
1. Звіт за минулі 5-ть років та великі перетворення за десятиліття нової епохи. В цій частині розглядається історична ретроспектива, згадується те, що було, та порівнюється із тим, що є зараз. Сі констатує колосальні зміни впродовж останньої сотні років, перераховує роботу, надає прогнози. Перш ніж перейти до результатів, закцентую читачів на 2 моментах:
- верховенство Компартії Китаю у всіх сферах людського життя, а не тільки управління;
- використання жорстких методів обмеження людей у межах так званої боротьби із ковідом – є не просто заходом, а надзвичайно необхідним позитивним та ефективним заходом, який надав Китаю дуже важливий досвід для майбутнього. Досвід, який і далі буде використовуватись.
Тепер щодо досягнень Китаю із промови Сі Цзіньпіна:
- Загальний об’єм ВВП збільшився із 54 трильйонів юанів до 114 трильйонів юанів. Тобто 15,96 трильйона доларів США.
- Сукупний об’єм економіки Китаю в усій світовій економіці досяг 18,5%.
- ВВП на душу населення збільшився із 39,6 тисячі до 81 тисячі юанів – 11 340 доларів США.
- Загальне виробництво зернових – перше місце у світі. Повністю закрите питання продовольчої та національної безпеки.
- Населення – понад 1 мільярд 400 мільйонів людей.
- Повністю подолана абсолютна бідність – як у питанні доходу людей, так і найбідніших сільських провінцій.
- Середня очікувана тривалість життя – 78,2 року.
Колосальні результати. «Піднебесна» впевнено крокує своїм «поступальним рухом при збереженні стабільності» (ключовий задекларований принцип діяльності в державному будівництві). Щоправда, при цьому «крокуванні» знищуються всі інакодумці.
До появи Мао Цзедуна, до речі, не було ніякого єдиного китайського народу, а на території Китаю були провінції, люди в яких могли ненавидіти одні одних і навіть принципово не спілкуватись. Проте під час «реформ» та масових «чисток», якими так «славляться» послідовники Леніна і Маркса, Мао «вивів» єдиний китайський народ. Ціна питання – близько 100 мільйонів людських життів (найбільш оптимістичні історики кажуть, що «лише» 80 мільйонів).
Зараз ходять чутки, що після ХХ з’їзду розпочалась певна хвиля арештів конкурентів Сі, зокрема досить цікавим є факт виведення із зали з'їзду колишнього лідера Китаю Ху Цзіньтао, який сидів у президії. Остаточно оформивши своє «майже довічне» правління Китаєм «імператор» Сі Цзіньпін може хотіти назавжди придушити будь-яких опонентів. Ймовірний і такий варіант.
Одним із найцікавіших акцентів доповіді могли б стати економічні тези та принципи. Найцікавіших із точки зору прагматичності та часткового подальшого втілення в життя в Україні. Особливо корисним може видатися контроль за усіма ресурсами, їхнє раціональне використання – через створення механізмів утворення максимальної доданої вартості. І як наслідок – експансія Китаю в економічний світовий простір. Політика – концентрована економіка, результати правління Китаєм показують, що «другий після Мао» вміє «концентрувати свою економіку».
Проте найбільш визначним та необхідним для усвідомлення є не економічна частина доповіді, а геополітична. Ця частина, без жодного перебільшення, стосується фактично кожного жителя планети Земля. З україноцентричної точки зору я виділю в ній дві ключові тези, які передають всю суть.
Тотальне геополітичне протистояння між Китаєм і США. Протистояння вже розпочалося, його не уникнути, воно буде тільки наростати. Слово «тотальне» – Сі Цзіньпін вживає безпосередньо, маючи на увазі всі рівні війни – ідеологічний, світоглядний, економічний, військовий. У межах економічного протистояння – боротьба двох гігантів за все: сировину, ринки збуту, партнерів, технології. Окремо виділю останнє, адже саме високотехнологічні виробництва зараз є основним джерелом найвищої доданої вартості, яка власне і є основою економіки.
США зараз найбільш активно протидіє Китаю саме через «відсічення» доступу до найновіших технологій. До слова сказати – на цьому фронті війни ніде і ніколи не реалізовувався так званий «вільний ринок», який так активно рекламують в Україні. Завжди і всюди серед розвинених країн має місце національний протекціонізм – відкритий чи частіше прихований захист вітчизняного виробника високої доданої вартості. Коли ми говоримо про США, які є найбільшою ринковою економікою світу, то маємо розуміти, що там впродовж десятиліть здійснюється додаткове багатомільярдне фінансування наукових досліджень та розробок, зокрема навіть в гуманітарній сфері! Цей факт я хочу зафіксувати у свідомості наших читачів тому, що фактично в розвинених країнах є дві економічні теорії: одна – «для себе», інша – «на експорт». Українцям постійно нав'язують «експортну», яка і робить нас об'єктом, сировинним придатком розвинених економік. Саме в її межах численні внутрішні вороги й організовують викрадення української землі та надр політико-економічним способом. А реалізовувати нам треба український аналог економічної теорії «для себе».
Повертаючись до тотального геополітичного протистояння між Китаєм і США мусимо зафіксувати, що Сі Цзіньпін чітко фіксує майбутню поляризацію усього світу за віссю «Пекін – Вашингтон». При цьому фіксуючи, що вже в цей час Китай виступає головним торговельним партнером для понад 140 держав.
У межах цієї поляризації світу Україні не варто однозначно приймати сторону, доцільним є добре розуміти прислів'я «не існує постійних друзів та ворогів, існують постійні інтереси». Власне поведінка США як ключового гаранта української безпеки відповідно до Будапештського меморандуму нас однозначно мусить підвести саме до такого висновку. Але реалізовувати цей принцип ми зможемо тільки тоді, коли станемо суб'єктом міжнародних відносин, а не об'єктом як зараз.
Водночас масову свідомість українців штовхають до сприйняття китайців як союзника московії. Але це зовсім не так. Китай використовує геополітичну ситуацію для реалізації своїх національних інтересів. Так само як Туреччина, на чолі з Ердоганом.
Власне про те, що Китай не вважає московію своїм союзником дуже чітко свідчить друга ключова теза доповіді Сі Цзіньпіна.
2. росії не існує в подальшому геополітичному моделюванні Китаю. Її просто немає в доповіді. І якщо відсутність у доповіді України пояснюється тим, що китайці вважають, що Україна не є незалежним суб'єктом міжнародних відносин, а перебуває під контролем насамперед американських фінансово-економічних сил (так пише китайська преса), то у випадку московії її відсутність у доповіді є діагнозом. Діагнозом, поставленим верхівкою китайської компартії. Вона не розглядається як суб'єкт міжнародного впливу. Це означає, що вже в середньостроковій перспективі Китай передбачає можливий розвал московії і, як наслідок, розширення своєї території (щонайменше – китайські історичні землі, максимум – по Урал) та боротьбу за вплив в азійській частині колишнього срср, особливо – у Казахстані. У будь-якому разі Сі Цзіньпінь, незалежно від мотивації, вважає, що московія не буде жодним геополітичним центром. А це означає, що в китайському прогнозуванні Україна найімовірніше здобуде перемогу над московією.
Цікавим в цьому випадку є те, що швидка перемога України більше вигідна саме Китаю, а не США. Адже така перемога могла б запустити процес хаотичного розпаду московської імперії в її теперішньому вигляді, що своєю чергою відкрило б вікно можливостей для Китаю.
Розуміння геополітичного бачення світу ключовими геополітичними центрами є необхідним для розуміння українцями. Так би мовити, «для звірки годинників». Проте для напрацювання своєї стратегії та її реалізації українцям для початку потрібно стати незалежним суб'єктом міжнародних відносин. А для цього – побудувати таку Україну, в якій влада та власність належатимуть українцям.