Будь-яка філософська система несе в собі політичний вимір. Немає ніякої автономії політики від філософії. Тому вся політична історія є всього-на-всього зрізом історії філософії, яка повністю залежить від неї.
Зрештою, людина, яка не знає філософії, політикою займатися не може. Творцем першої повноцінної філософської системи в історії був Платон. Саме він найбільш повно сформулював той філософський порядок денний, яким ми користуємося до сьогодні. Відправною точкою для осягнення філософії політики є його праця Πολιτεία, де він в найбільш зрозумілій формі показує нам, що «світ вічних ідей» має безпосередній стосунок до того, що є політикою в реальності. В ній він описує не просто якийсь план чи проект, який можна або не можна реалізувати – він закладає фундамент того, на чому має основуватися вся політична діяльність в усіх її конкретних втіленнях. Він хотів привести все різноманіття конкретних форм політики до єдиної матриці. І він з цим впорався. Тому Πολιτεία Платона є найбільш реалістичним твором в усій історії політики. Звернімося до образу печери в діалозі між Сократом і братом Платона Главконом (Πολιτεία. Сьома книга). 
Історія, яку розповів нам Платон, є такою:
1. В глибині печери сидять люди і дивляться на стіну, по якій рухаються тіні. І їхня увага повністю прикута до тіней. Вони вважають, що це і є справжнє життя.
2. Але обернувшись назад, відділившись від інших людей, які продовжують споглядати тіні, можна побачити, що на узвишші якісь люди в процесії несуть статую. Всі інші продовжують дивитися тільки на їхні тіні, які відображаються на стіні.
3. Направившись до цієї процесії та пішовши ще далі – можна побачити джерело світла, яке спрямовує на них свої промені, а процесія своєю чергою відкидає на стіну тіні. Так можна добратися до входу в печеру і вперше побачити світло.
4. Отже, робиться три кроки: повертаєш голову, приєднуєшся до процесії і зрештою виходиш з печери та бачиш реальний світ, споглядаючи безліч ідей.
5. Це і є, за Платоном, «фундаментальним сходженням догори» – переходом від тіней до дійсності, а від дійсності до прообразів.
6. Але далі йде «фундаментальне сходження донизу» (до тих, хто споглядає тіні) – і починаєш відкривати їм очі, кажучи, «що свобода краща, ніж рабство, що розумність краща, ніж дурість, що істина набагато цікавіша і солодша, ніж омана, що світло набагато більш змістовне і захопливіше, ніж гра тіней у вічних сутінках, що дихати справжнім повітрям буття незрівнянно приємніше, ніж задихатися в цьому кошмарному смороді печерного дна»…
«Найменше, що вам потрібно, – це поглянути правді в очі, озирнутися та подивитися в іншому напрямку».
Так ось, Платон змальовує нам весь зміст політичної діяльності: піднятися, спуститися, щоб не полишати людей, і повести за собою всіх інших – тих, кого ще можна розбудити. Тому що справжня політика – це дії, які орієнтують усіх громадян на їхнє духовне пробудження. Все інше є узурпацією політики, нахабною брехнею та служінням злу.
Джерело: https://sergiychaplygin.substack.com/p/56