Спочатку, коли ворог ще далеко, з боку ворога будують захисні смуги та якісь окопи й бліндажі. Звісно, окопи забувають прикрити сітками, а бліндажі спокійно пробиваються навіть 82-ю міною. І головне, вся ця фортифікація зверху видна, як на долоні. В місті, до якого скоро підійде ворог, місцева влада до останнього фарбує лавочки, стриже газони та підіймає найбільший в світі прапор. Почати вивозити звідти цивільних не можна, бо фронт ще за 20 км. Перетворити місто на фортецю теж не можна, бо тут ще цивільні. Отже, використати підвали та підземні споруди в місті для оборони не можна до останнього. Далі ворог тисне на фронт, а оскільки батальйони неукомплектовані та понесли втрати, то фронт поступово наближається до міста. Звісно, коли ворог доходить до забудови, то починає гальмувати. А відтак здійснює поступове охоплення міста з різних боків. В результаті провалюється логістика.
Спочатку в місто можна було заїхати на машині, завезти людей та припаси. Потім це стає неможливим. Машини доїзджають за 5 км, потім за 10, 15, 20 км... На якомусь етапі припаси починають тягати на НРК та важких дронах типу «Вампір». Ці машинерії горять, недолітають, і все частіше в цю «фортецю» доходять тільки піхотинці та БПЛА-шники з тачками. Потім доходить тільки половина, бо постійні обстріли, дрони, міни з дронів, а вкінці вже засідки ворожих ДРГ.
Формально на картах генералів «місто-фортеця» ще під контролем. Туди ще залітають та зачищають від ворога різні штурмовики. Але ворог просочується та повертається. Далі все гірше, винести поранених проблема, трупи теж не виносять, їжі все менше, палива для генераторів немає, патрони закінчуються… Настає момент, коли бійці сидять у підвалах вже по кілька місяців, а то і до року. Міняти бійців немає ким. А ті, хто є, розуміють, що це дорога в один кінець, і починають відмовлятися або йти в СЗЧ… Звісно, керівництво в прой@бі цієї «фортеці» звинувачує простих солдат або давно розбиті батальйони, які укомплектовані лише на 20-30% і складаються з одних обмежено придатних, бо всі придатні або на позиціях, або загинули, або в СЗЧ… Коли логістика втрачається повністю, бійці в такому оточеному місті або потрапляють в полон, або робиться чергова героїчна спроба за допомогою якогось штурмового підрозділу вивести їх звідти. Якщо пощастить, то вони звідти виходять, кидаючи залишки озброєння та боєприпасів… І далі починається битва за нову «фортецю» за тим самим сценарієм...