«Я від баби втік, і від діда втік, і від зайця втік, і від тебе, Вовчику, втечу…», – весело наспівував Колобок. Казка знайома всім українцям з дитинства, щоправда, більшість українців не знають, що зміст цієї казки значно глибший і цікавіший, ніж просто втеча хлібобулочного виробу від тих, хто хотів його з’їсти. Насправді в такий алегоричний спосіб наші далекі предки пояснювали своїм дітям рух Місяця по Зоряному Небу. І під час того руху, Сузір’я-Тварини відкушували від Колобка-Місяця шматочки, аж доки не «з’їдали» його повністю. А згодом – народжувався новий Місяць…
Взагалі у нас чомусь побутує хибна думка, що далекі і ближчі предки були менш розумними від нас, адже не мали комп’ютерів, ґаджетів та інтернету. Проте якщо ці питання досліджувати, то в мене особисто думка є цілком протилежною. Зрештою, наші предки свого часу створили і Арійську Цивілізацію, і Трипільську Культуру, і Русь – як передову культурну та цивілізаційну державу, конкурувати із якою могли тільки залишки Римської імперії з центром в Царгороді-Константинополі. А що створили ми, їхні нащадки?
В середині вересня 2026 року казка «Колобок» заграла в Україні новими зеленими барвами. «Я від НАБУ втік, і від САПу втік, і від тебе, Вовчику, втечу», – весело наспівував зелений Генеральний прокурор Руслан Кравченко о 2.30 ночі 14 вересня, сидячи в службовому прокурорському автомобілі та перетинаючи кордон України з Польщею.
Проте в контексті цієї пісеньки виникає відразу кілька важливих питань. Перше – менш важливе – чи мав на увазі зелений Генпрокурор все того ж «невідомого Вову» із «кооперативу Династія». Друге – більш важливе – чи взагалі Кравченко втікав від Зеленського, чи це розігрується досить складний багаторівневий спектакль з огляду на те, як «кляті» антикорупціонери із НАБУ та САП наступили на зелені хвости міндічам-«канлєрам»-«каралєвам» та іншим зеленим хламідіям-арахаміям. І це питання значно складніше, ніж може здатись на перший погляд. Для кращого розуміння процесів, згадаймо всі ключові елементи.
Масштабна спецоперація «Карфаген» НАБУ та САП щодо викриття корупційної схеми «кришування» шахрайських колцентрів посадовцями Офісу генпрокурора стала публічно відомою 4-5 вересня 2026 року. Обшуки були проведено також і в Генпрокурора Кравченка, його Першої заступниці Вдовиченко, голови Одеської ОВА Кіпера, до команди якого вважають належним того ж Кравченка і не тільки.
5 вересня на тлі інформаційного шуму від «Карфагену» Руслан Кравченко приходить в Урядовий квартал і «зникає» там принаймні на 10-12 годин. А згодом повертається, спростовує чутки про своє лікування, демонструє показову впевненість та стверджує, що у відставку не збирається.
Викриття корупціонерів в межах спецоперації «Карфаген» стало черговим ударом по голові всій зеленій владі. Слідом за страшними мільярдними розкраданнями друзями Зеленського в Енергоатомі, на закупівлях зброї тощо, українці фактично за 1 добу остаточно дізнаються про те, що Прокуратура – як ключова інституція в системі правосуддя, яка ще й здійснює нагляд за усіма іншими органами, є наскрізь гнилою. І не просто корумпованою – саме в Офісі Генерального прокурора, який очолює всю прокурорську систему, було організовано системи заробляння мільйонів доларів щомісячно! Тотальний колапс системи управління на чолі із Зеленським. І коли президент та його вірна хламідія із Верховної Ради говорять про свою незламну потужність, то мені в голову приходить аналогія із зруйнованим будинком, в якому ми, українці, моментально побачили, що однієї із несучих стін нема. Не бачили, не бачили і випадково прозріли – завдяки НАБУ та САП. На жаль, під подальшими завалами «зеленого будинку» загинуть переважно не зелені істоти, а ми самі – якщо дозволимо їм подальше мародерство на крові і не покараємо за вже зроблені злочини.
І от на тлі цього прокурорського колапсу Кравченко ввечері 5 вересня виходить і каже, що нікуди не піде. Звідки така впевненість? На мою думку, ключ її лежить у тих 10-12 годинах, проведених в Урядовому кварталі, без нагляду детективів НАБУ та прокурорів САП.
Одна із будівель, в якій Кравченко провів принаймні частину із тих годин – Офіс Президента. Маю підозру, що в процесі довготривалого спілкування, зокрема, і з «невідомим Вовою», було напрацьовано певний план дій та протидії клятим антикорупціонерам. Саме тому, заручившись підтримкою вищого політичного керівництва, Руслан Кравченко потужно заявив, що у відставку не збирається. Потужність виявляється заразною та передається повітряно-крапельним шляхом, якщо ти перебуваєш на вулиці Банковій в Києві та потрапляєш в поле сонцесяйних незламних лідорів.
Проте 6 та 7 вересня грозові хмари продовжували згущуватись над головою Генпрокурора, і навіть зелена сонцесяність не змогла розсіяти антикорупційну стихію.
7 вересня Руслан Кравченко пише заяву про відставку, якої не збирався робити. Пише він її після зустрічі із Володимиром Зеленським та Давидом Арахамією, який після відсторонення Андрія Єрмака став передовою фігурою серед зелених чоловічків у всій владі, а не тільки у ВР.
Що змусило Кравченка та Зеленського змінити думку через 2 доби? Що за цим стоїть?
Поки що достеменно ми не знаємо. Проте НАБУ і САП в своїх публікаціях матеріалів дотримуються певної театральності. Гарні п’єси мають не одну дію, а декілька. І якщо в першій дії хоч і не пролунало прізвища Кравченка, зате там була інформація про якогось «Шефа», якого по-батькові «Андрійович» і який колись очолював Податкову. За випадковим збігом обставин, генпрокурор Руслан Андрійович Кравченко колись був очільником Податкової. Можна припустити, що Володимир Зеленський отримав анонс щодо деяких подальших дій в межах операції «Карфаген», а, можливо, й інших – «Мідас», «Феміда», «Форрест Гамп» тощо. А в тих наступних діях проти Кравченка вже лунатимуть чіткі звинувачення та оголошуватиметься підозра. А ще, не доведи Господи, проллється світло на те, що ж це за «невідомий Вова із кооперативу Династія»?
Тому Зеленський змушений був сказати Кравченку про звільнення.
Проте виїхав Кравченко лише через тиждень. 7 днів – на підготовку, зачищення хвостів, потенційне стирання доказів тощо.
Виїхавши за кордон, у відрядження, Руслан Кравченко оголошує підозру Семену Кривоносу – директору НАБУ.
Йому інкримінують підроблення офіційних документів для отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі та фіктивне усиновлення з метою штучного створення підстави для уникнення відповідальності в суді. Згодом Кравченко оприлюднив текст підозри і матеріали справи відносно Кривоноса. Через кілька годин Кривонос стверджує, що не отримував жодної підозри у вчиненні злочину. У свою чергу у НАБУ і САП заявили, що розцінюють підозру директору НАБУ Семену Кривоносу як продовження атаки на антикорупційні органи.
Далі Володимир Зеленський каже, що для такого прокурора тільки один шлях – звільнення. Зеленський своїм указом № 905/2026 відсторонює Руслана Кравченка від посади Генерального прокурора.
«Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановляю: відсторонити Кравченка Руслана Андрійовича від посади Генерального прокурора», – йдеться у документі.
Проблема полягає в тому, що Зеленський як президент не має повноважень відсторонювати Генерального прокурора, адже всі повноваження президента виписані в статті 106 Конституції України. Пункт 11 106 статті Конституції каже, що президент призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора. Визначальною є позиція Верховної Ради, а не бажання президента. Цей указ Зеленського є черговим порушенням Конституції, адже йдеться фактично про узурпацію влади – присвоєння повноважень, що не передбачені Конституцією та прямо протилежать її положенням. Адже Україна є парламентсько-президентської республікою. Мала би бути з огляду на Основний Закон.
15 вересня 2026 року Верховна Рада України підтримала звільнення Руслана Кравченка, «за» проголосувало 317 депутатів. О 22.13 14 вересня Офіс Генпрокурора в своєму телеграмі написав: «У зв’язку з поширенням заяви про нібито повідомлення про підозру одному із керівників антикорупційних органів повідомляємо: така інформація не відповідає дійсності. У межах цього кримінального провадження жодній особі, зокрема керівнику антикорупційного органу, про підозру у передбаченому КПК України порядку не повідомлялося. Правові підстави для цього відсутні. Заяви про начебто підозру були позбавленими юридичного сенсу. Відтак, відповідні відмітки в ЄРДР про повідомлення про підозру були скасовані». Але тут також виникають питання. 14 вересня, на момент повідомлення Кравченка про підозру директору НАБУ Кривоносу, Руслан Кравченко був генеральним прокурором. Генеральний прокурор є процесуальною особою в кримінальному процесі. І Генпрокурор, маючи відповідні повноваження, особисто підписав підозру Кривоносу. Це є юридичні факти. Скасування підозри не може відбуватись просто так – через бажання когось. Навіть якщо цей хтось – Семен Кривонос. Володимир Зеленський чи Папа Римський. З точки зору закону скасування підозри відбувається тільки через суд. Фактично ми маємо справу з тим, що хтось просто взяв і видалив відомості з ЄРДР – Єдиного реєстру досудових розслідувань. Але такі дії самі собою вже є злочином! Адже порядок внесення відомостей в ЄРДР чітко регламентовано законодавством! Цинічне брутальне різностороннє порушення Конституції та законів України з боку Зеленського і його команди. І водночас такі системні порушення не стають на заваді для Зеленського тоді, коли він використовує Конституцію як особистий щит, до прикладу, щоб не проводити вибори та не втратити владу. Але і ця інформація не є повною щодо втечі «зеленого колобка»-генпрокурора. Після досягнення якихось домовленостей і планів в ОП 5 вересня, 7 вересня Кравченко таки пише заяву, а 14-го виїжджає з України.
Дружина генпрокурора Олександра Кравченко перетнула державний кордон 12 вересня 2026 року о першій годині ночі. Тобто на дві доби раніше від чоловіка. Дівоче прізвище Олександри – Паровишник, а до шлюбу з Кравченком вона носила прізвище Шовкопляс. Олександра є кандидатом юридичних наук і працювала асистенткою кафедри адміністративного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Проте незрозуміло, чи вона досі там працює, адже окремо працевлаштована як ФОП. У 2025 році Олександра заробила майже 6,5 млн грн. А за 2024 – 5,8 млн грн. Загалом річні доходи дружини генпрокурора з 2021 року трималися на рівні 4,6–6,5 млн грн.
Всі дані є у відкритому доступі, бо вказані у декларації її колишнього чоловіка – прокурора Максима Шовкопляса, який згодом працював у Спеціалізованій екологічній прокуратурі Харківської області. У липні 2025 року НАБУ і САП повідомили Максиму Шовкоплясу про підозру у пособництві заволодінню 1,56 тис. тонн зерна Держрезерву вартістю майже 12 млн грн. Благодать бізнесова сходить на дружин прокурорів (і не тільки прокурорів) і вони починають в Україні заробляти мільйони тоді, коли мільйони українців ледве виживають. Щоправда, «добре поінформовані фермери» чомусь стверджують, що насправді такі гроші в деклараціях є легалізацією корупційних грошей, отриманих внаслідок впливової посади чоловіків. Але то вони так говорять просто із заздрощів, щоб оббрехати хороших людей, в яких вдома валяються «какіє-то жалкіє четирє мєшка денег», як казала одна мудра істота з Офісу Президента на плівках спецоперації «Форрест Гамп». Як могли Кравченка випустити з України? Чому НАБУ та САП протягом тижня так і не оголосили йому підозри, адже тоді виїзд був би неможливим? Чим займалась СБУ, зокрема її частина – ДЗНД, до обов’язків яких належить контроль за політичними та інформаційними процесами. Чим займався Офіс Президента, врешті-решт?
Допитливий читач відразу запитає, а до чого тут ОП, у якого ніби й немає відповідних повноважень? По-перше, відсутність законних повноважень ніколи не стримувала ні Зеленського, ні його антиукраїнських слуг від вчинення певних дій, в тому числі і злочинних. Згадайте, до прикладу, виставлення української землі і надр на розпродаж всупереч 13-14 статтям Конституції.
По-друге, Руслан Кравченко як генеральний прокурор має доступ до найвищої державної таємниці. Виїзд за кордон осіб із таким доступом, тим більше в умовах повномасштабної війни, здійснюється тільки з дозволу президента Зеленського. З огляду на це, не здається мені збігом те, що Кравченко виїжджав на службовій машині, маючи на руках документи про відрядження в Європу. Ці збіги носять невипадковий, а системний характер.
Впродовж наступних кількох тижнів ми зможемо побачити, чи є між Зеленським та Кравченком справжній конфлікт, чи все ж таки – певний «договорнячок». Проте сам факт виїзду, у поєднанні із неоголошенням підозри впродовж тижня після обшуків, говорить більше на користь другого варіанту. Водночас агресивна поведінка Кравченка може вказувати на те, що він вважає, що Зеленський його «кинув», коли запахло смаленим, і почав рятувати себе. Інформаційно – через незаконне відсторонення, та політично – через якісь домовленості із НАБУ, САП та геополітичними центрами, що можуть мати вплив на останніх. Це все було досить цікавим, якби не було настільки трагічним і катастрофічним. Під час повномасштабної війни друзі президента крадуть мільярди і втікають з країни, генпрокурор утікає з країни, СБУ стріляється з ГУР, вітчизняне виробництво ППО майже відсутнє і не здатне зупинити руйнування навіть Києва. Зате ми щодня чуємо потужні пафосні войовничі промови. Тотальне виродження всієї олігархічної системи управління. Держава тримається на жертовності українців та на інерційності процесів.
Український народ повинен вижити. Ми мусимо зберегти себе, навіть в існуючих умовах. Внутрішній ворог має бути знищений. Притягнений до справедливої жорсткої відповідальності за умовами воєнного часу. Карфаген має бути зруйновано.