Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели літературно-мистецький семінар «Поетичний вінець для нації: “Зів’яле листя” Івана Франка».
У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич висловив такі концептуальні думки:
Наша національна гордість і наше національне щастя — говорити про українського титана духу з букетиком квітів для української дівчини, для молодої нації, для молодої Батьківщини.
Наше національне щастя бачити і відчувати, якою є золота осінь нерозділених почуттів в українському національному світогляді й традиції національних образів, яке кохання оспівує українська душа.
Поет передає власні страждання через притаманні українському народові архетипи, символіку та світосприйняття.
Усе постає на жертовному вогнищі.
«Вічний дух, що тіло рве до бою» і «Зів’яле листя» минущих почуттів залишають нам вершинні, непроминальні, нев’янучі поезії Поета.
Три жмутки поезій — як три дії вистави про страждання молодого українця.
Три образи обраниці Поета — Лілея біла, Гордая княгиня та Жінка чи звір — Мара, русалка, мавка.
Маємо свідчення перетворення особистих почуттів Поета у високий поетичний задум, у шедевр поетичної творчості.
Співаючи про своє нещасливе кохання, він творить високу поезію для своєї нації.
Сутність такої поетичної творчості висловив словенський класик Франце Прешерн, починаючи «Вінок сонетів», присвячений нерозділеному коханню до Юлії Пріміцової, рядком «Поет твій знов словенцям в’є вінок». Тому такою є наша поетична концепція заходу і таким — світоглядний контекст обговорення.
Поет співає своєму коханню, поет співає своїй нації, поет співає і по той бік від людей, поет співає Богові.
Довершену театральну інтерпретацію поезій Івана Франка «Чого являєшся мені у сні?» та «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» талановито представили художник-монументаліст, іконописець, акторка Наталя Білоус та поет Святослав Салевич.
Неперевершено виконав власну пісню на слова Івана Франка «Моя любов» відомий композитор, оперний співак, заслужений артист України Роман Ковальчук.
Поет і літературознавець, директор Центру наукових досліджень давньої української літератури «Інститут Слова» Павло Салевич виголосив промову «Моя праця над науковим збірником “Зів’яле листя” Івана Франка: тексти, матеріали, дослідження».
Він розповів про науковий збірник «“Зів’яле листя” Івана Франка: тексти, матеріали, дослідження», надрукований 2007 року, про свою працю над упорядкуванням сього видання, а також про два свої дослідження, вміщені у ньому.
Задум сієї книги виник досить несподівано. Павлові Салевичу, який тоді очолював лабораторію франкознавчих досліджень ЛНУ імені Івана Франка, керівництво філологічного факультету запропонувало упорядкувати такий збірник. Він охоче погодився, оскільки на той час уже мав написані два дослідження про Франкову збірку «Зів’яле листя».
Коротко про сам збірник. Се своєрідний науковий компендіум, що об’єднав праці дослідників різних поколінь і різних наукових напрямів — літературознавців, мовознавців, фольклористів — від Василя Щурата до сучасних учених. У книзі вміщено також сам текст «Зів’ялого листя». Таке поєднання Франкового тексту й досліджень дає змогу побачити, як упродовж багатьох десятиліть змінювалося прочитання збірки.
Перше дослідження Павла Салевича — про таємницю метафоричного образу поезії Івана Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня».
Образ подано вже в першому дворядку поезії:
Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько — колюче терня?
Сей образ довгий час безуспішно намагалися розгадати численні дослідники. Його пояснювали по-різному, але суті образу так і не було розкрито.
Що ж насправді означають слова «дівчина з горіха зерня»? Відповідь дослідник знайшов в українській народній традиції — коломийковій, ігровій та приповідковій.
Перший дворядок Франкової поезії дуже близький до народних коломийок. Дві найближчі до нього коломийки Іван Франко записав у рідних Нагуєвичах. Природний контекст образу відкривається і в давній народній грі хлопця й дівчини з ліщиновими горіхами — цятанні, тобто виборі пари, паруванні.
Та безпосереднє пояснення Франкового метафоричного образу Павло Салевич знайшов у збірнику «Галицько-руських народних приповідок», де Франко подав записану в Нагуєвичах приповідку:
Дівчьи, як горіхове зерньи.
А біля неї — просте й влучне народне пояснення: «Здорове, гарне, миле».
Отже, дівчина, як горіхове зерня, — здорова, гарна й мила. Саме в сьому й полягає суть Франкового метафоричного образу «дівчина з горіха зерня».
Своє відкриття Павло Салевич надрукував 1995 року в часописі «Дзвін». Згодом його, за словами дослідника, привласнив відомий український письменник, журналіст і кінодраматург, лауреат Шевченківської премії Микола Шудря, опублікувавши се відкриття в газеті «Демократична Україна».
Друге дослідження Павла Салевича — «“Щоденник” Супруна як містифікація».
Перш ніж викласти свою концепцію, дослідник окреслив, як сей документ розуміли до появи його праці. Його вважали рукописним щоденником молодого вчителя Супруна з Бібрки, який описав своє безнадійне кохання до Уляни Кравченко — у «щоденнику» названої Юлією — та готувався до самогубства.
1990 року літературознавці Іван Денисюк та Валерій Корнійчук опублікували сей документ і намагалися довести, що сей «щоденник самогубця» став джерелом Франкового «Зів’ялого листя».
Павло Салевич у своєму дослідженні поставив під сумнів передусім саме авторство сього «щоденника».
Автором його в різний час називали пана де-Печку, бібрського вчителя Супруна та Еммануїла Гордзевича. Але жодна із сих версій не була переконливо доведена. Більше того, Ольга Дучимінська, а згодом Роман Горак, шукаючи сліди Супруна в Бібрці, не знайшли жодного свідчення, що така людина там узагалі жила. Сам Роман Горак писав: «у Бібрці жодного пана Супруна ніколи не було».
Тоді й виникло природне питання: хто ж насправді написав сей «щоденник»?
Важливий ключ до відповіді Павло Салевич знайшов у дослідженні Якима Яреми, який показав, що Франкова особиста лірична драма відбилася не лише у «Зів’ялому листі», а й у цілому ряді інших його творів. Ті самі мотиви, переживання й типи героїв переходять у Франковій творчості з одного твору в інший.
У сей ряд, на думку Павла Салевича, цілком природно входить і так званий «Щоденник» Супруна. Тому він запропонував розглядати його не як джерело Франкової збірки, а як ще один твір із того самого художнього світу, породжений тією самою особистою драмою і тим самим колом образів та переживань.
До сього ведуть і конкретні факти. Наприклад, 1883 року Франко пропонує Уляні Кравченко спільне життя. А вигаданий Супрун у «щоденнику» так само пропонує Юлії одруження і спільну працю в сільській школі.
Дуже промовиста й перша передмова Франка до «Зів’ялого листя». У ній він говорить про Супруна як про реальну людину, а його «щоденник» описує як пом’ятий, поплямлений зшиток, писаний похапцем і безладно.
Але Роман Горак, який бачив сей зшиток, засвідчив зовсім інше: почерк у ньому був дуже акуратний — літера до літери, рядок до рядка, з однаковим нахилом письма, старанно витриманими полями й відстанями між рядками. За його словами, майже не було слідів поспіху чи нервовости, яких природно можна було б чекати від людини, що готується до самогубства.
І нарешті, у передмові до другого видання «Зів’ялого листя» сам Франко назвав свою першу передмову «літературною фікцією».
На думку Павла Салевича, потребу сієї фікції викликала інша фікція — сам «Щоденник» Супруна.
Звідси його висновок: так званий «Щоденник» Супруна — се ще один твір Івана Франка, літературна містифікація, створена під іменем Супруна у зв’язку із задумом «Зів’ялого листя». У ньому проглядає лірична драма самого Франка.
«Щоденник», «Зів’яле листя», Франкове листування та інші його твори творять, як написав дослідник у своїй статті, «одну цілість, одну творчу Атлантиду», заселену спорідненими образами, переживаннями й художніми законами.
На літературно-мистецькому семінарі з доповідями також виступили доктор історичних наук, поет Петро Шкраб’юк «Образи скали і зів’ялого листя в історичному портреті Івана Франка»; кандидат історичних наук Ольга Щодра «Жінки нерозділеного кохання у творчій долі Івана Франка»; доктор мистецтвознавства Роман Одрехівський «“Зів’яле листя” Івана Франка в образотворчому мистецтві»; доктор економічних наук Борис Карпінський «Нещасливе кохання в роді Івана Франка».
В обговоренні теми літературно-мистецького семінару, окрім уже згаданих учасників, взяли участь доктор технічних наук Роман Базилевич, відомий архітектор Микола Обідняк, відомий художник Ігор Колісник, діяч освіти Ярослав Даць, лікар Ірена Фільц, юрист Нестор Гнатів, громадські діячі Зеновій Бермес, Іван Вівчарівський, Марта Продан та інші.
Світлини Ігоря Колісника
і Наталі Білоус.
Захід проведено за сприяння
Зіновія Урсула.