Є події, які закінчуються, коли стихає музика, коли гаснуть вогні і навіть найвитриваліші гості залишають зали чи майданчики. А є такі, після яких свято ще довго живе у серці, заполонивши його своїми кольорами, звуками, запахами, зустрічами, спілкуванням. Саме таким став «Віра & Воля Фест» у Вісконсині – особливий український фестиваль на території парафії Української Католицької церкви Святого Архистратига Михаїла, на якому було все, що допомагає нам залишатися собою далеко від рідної землі: віра, воля, пісня, традиція, краса, гостинність і любов. А відбувся він 30 серпня.

Сонячної недільної днини містечко Мілуокі, що у Вісконсині, на мить стало маленькою Україною. Тут лунала українська пісня, звучало рідне слово, зустрічалися друзі й родини, а в очах людей було особливе світло, яке з'являється тоді, коли над усіма велику об’єднавчу і надихаючу силу має коротеньке слово – разом!

Розпочалося свято з благословення Владики Венедикта і пароха церкви отця Ігоря Дармограя. Їхні щирі слова і спільна молитва наповнили кожного відчуттям важливості фестивальної зустрічі, адже вона, зрозуміло, проводиться не просто як розважальний захід, а як можливість гуртуватися і спільно допомагати Україні у нелегкому двобої з лютим ворогом. А присутність українських військових, які перебувають у Сполучених Штатах Америки на лікуванні і протезуванні, завжди робить такі події святом нескореності.

Отож, цього дня тут, у Вісконсині, було багато всього українського – пісень, музики, традицій і неймовірної енергетики людей, які бережуть і плекають свою культуру далеко від рідної землі. На сцену виходили талановиті місцеві виконавці, а також гості з Чикаго. Своєю творчістю вони не просто підтримують українську культуру, а й демонструють її красу і силу справді на цілий світ. Усі виконавці – від наймолодшого до найстаршого – принесли із собою на фестиваль частинку української душі, у кожному виконаному творі був закладений глибокий зміст любові до України і пам'яті про наше коріння. Здавалося, наче на сцену вийшла сама Україна!

Справжньою родзинкою фестивалю став показ українського етновбрання Роксолани Прокопів, яке продемонстрували юні моделі – вихованки школи StarKids під керівництвом Катерини Грод. Вони суттєво доповнили фестивальну історію, яка була розказана молитвою, піснею, танцем, красою.

А яке ж українське свято без частування? Щедрі господині зустрічали гостей щирими посмішками та пригощали традиційними, а це означає, що смачнющими, українськими стравами. Так, українська гостинність – це ніби особливий вид мистецтва, бо за кожною тарілкою зі смакотою – години праці, за кожною випічкою – родинний рецепт, за кожною усмішкою – бажання поділитися з людьми теплом і добром.

Усе це і було на нашому фестивалі. І все це дарувало кожному із присутніх усвідомлення того, хто ми є за своїм родовідним корінням, дарувало глибоке переконання: якщо Україна є в серці, то ми ніколи не будемо далеко від дому!

«Віра & Воля Фест» став ще одним доказом того, що українці, де б вони не жили, вміють створити навколо себе Україну, якою дихають і якою надихаються, у якій моляться українською, співають українською, думають і відчувають українською. А тому й діти, народжені в Америці, пишаються своїм корінням, і хочуть якнайбільше знати про землю своїх батьків.

Щира вдячність організаторам фестивалю й усім, хто був причетний до його проведення! Нехай «Віра & Воля Фест» з кожним роком збирає у своє духовно-мистецьке лоно все більше і більше українських сердець. Хай наша Віра буде міцною і непохитною, а Воля – незламною! Слава Україні!