23 серпня Володимир Зеленський провів пресконференцію, на якій пролунало чимало важливих тез. Перш ніж перейти до їхнього розгляду, хочу звернути увагу читачів на те, як провладні ЗМІ охарактеризували саму зустріч – «напівзакрита пресконференція». В мене відразу виникає питання до колег-журналістів: «напівзакрита» – це як? Адже йдеться про доступ журналістів та їхню можливість поставити запитання. І якщо на «напівзакриту» зустріч із президентом допускають лише «своїх» лояльних журналістів, то вона є фактично «закритою». До прикладу, ані видання «Дзеркало Тижня», до якого у мене є певні симпатії, ані «Українська Правда», симпатії до якого у мене категорично відсутні, не були допущені до зустрічі. З чого робимо висновок: на зустрічі були тільки «свої» та ставили «правильні» питання. Найкращий експромт – той, який добре підготовлений. Тому деякі відповіді Володимира Зеленського під таким кутом зору виглядають ще більш феєрично.
Про вибори. Зеленський порівняв вибори із «цунамі, яке може розколоти Україну». Це була свого роду відповідь на відео Михайла Федорова, у якому ексміністр стверджував, що вибори необхідні і «путін не може диктувати умови демократії в Україні». Вище політичне керівництво категорично проти виборів. Зрештою нічого дивного в цьому нема, адже саме вибори гарантують Зеленському продовження перебування при владі, де він уже 8-й рік, хоча Конституцією передбачено 5.
На мою думку, нам критично необхідним є початок політичного процесу та подальші вибори. Підкреслю, що зараз я не говорю про механізм проведення виборів, а лише про саму ідею. За умови, якщо вся повнота влади залишається в руках Зеленського та його, прости Боже, соратників, то в Україні зберігатимуться всі існуючі тенденції. Тенденції, які не просто привели нас до катастрофи, а ведуть український народ до повного знищення.
«Цунамі», якого так боїться Зеленський, не може розколоти Україну. Зате, воно як натискання кнопки в туалетному бачку, здатне змити міндічів, арахамій та інших зелених паразитів в каналізацію. А слідом за політичною відповідальністю може настати і кримінальна. Впевнений, що останнього прагнуть мільйони, якщо не десятки мільйонів українців. Зрештою навіть найвища міра покарання в умовах війни не буде достатньо справедливою відплатою за українську кров, якої могло б пролитись набагато менше.
Про корупцію. Їхня світлість Володимир Олександрович заявили українцям та всьому світові, що вони, звичайно ж, нічого не знали про корупцію свого оточення, зокрема Ірини Мудрої – ексзаступниці Єрмака та Буданова.
Українцям популяризується думка, що сам Зеленський до корупції не причетний, про неї він не знає, а після викриття стає на бік закону. Цікава думка, проте викликає певні запитання: а що ж тоді Зеленський робить 8-й рік на посаді, якщо під самим носом не може побачити корупцію такого рівня? Що роблять СБУ, Нацполіція, Фінмоніторинг тощо? І якщо вони пропускають такі випадки, то де відповідні кадрові реагування?
Про Федорова і не тільки. Одна із найцікавіших частин пресконференції Зеленського. Розпочинається розповідь Володимира Олександровича з того, що він дуже поважає і шанує Михайла, бачить у ньому багато позитивних рис та реформаторство.
Володимир Зеленський заявив, що причиною звільнення Михайла Федорова та Олександра Сирського став серйозний конфлікт між ними через розмежування повноважень та спроби реформувати структуру управління військами. Президент зазначив, що через повну відсутність прямої комунікації між посадовцями, кадрове рішення було ухвалене задля уникнення дестабілізації, а Федоров пропонував «чесно звільнити обох». Але одночасно звільнити і міністра, і головкома під час війни було б погано.
Проте згодом Зеленський згадує один «прокол» Федорова – ексміністр нібито розповів Зеленському, що узгодив з Ілоном Маском використання «стралінків» для ударів вглиб росії. Зеленський у розмові з президентом Трампом говорить, що питання з Маском узгоджені. Проте пізніше, коли Трамп сконтактував із мільярдером, з'ясувалося, що Ілон Маск категорично відмовляє у розширенні дії супутників над рф. Через це Трамп заявив Зеленському, що українська сторона його обдурила.
Зеленський прямо натякнув, що ця дезінформація та зрив комунікації стали однією з причин подальших кадрових рішень (зокрема, звільнення Федорова з посади міністра).
Утім на тій же пресконференції Володимир Зеленський говорить, що 4 рази зустрічався із Федоровим для розв'язання конфлікту, зазвичай він стільки не зустрічається, пропонував різні посади, але Федоров відмовився.
Прочитавши вищезазначене, я спочатку не зовсім в це повірив. Почав шукати на сайтах інших ЗМІ, що були присутні на «напівзакритій» пресконференції. І все підтвердилось. І мене це трохи шокувало.
Міністр оборони вводить в оману президента під час війни щодо наявності домовленості з Ілоном Маском. Зеленський після того вводить в оману президента США. Трамп говорить з Маском, викриває обман, і на зустрічі із Зеленським каже: для чого ти мене дуриш.
Тобто внаслідок нібито обману Федорова Зеленський фактично збрехав президенту США – держави, від якої найбільше залежить підтримка України, наявність озброєння, матеріальна допомога, розвідувальна інформація тощо. Це що таке?!
Якщо така омана від Федорова мала місце, то він повинен був бути звільнений наступного ж дня! Я навіть не знаю, із чим це можна порівняти. Проте Зеленський, маючи, зокрема, і таку вагому причину, після звільнення Федорова з міноборони, зустрічається з ним ще 4(!!!) рази і пропонує інші високі посади!
Подальші коментарі, що виникають у мене в голові, наповнені не надто цензурними словами.
«Українські "Фламінго" мають зимувати в росії. І це не про птахів, а про наші крилаті ракети великої дальності FP-5 від Fire Point. Вони не мають бути рідкісним видом – вони повинні стати масовою зброєю відплати на російських військових заводах та аеродромах цієї зими», – сказав Володимир Зеленський на пресконференції, пізніше повторивши ці тези у зверненні 24 серпня.
Фраза про «Фламінго», звичайно ж, стала популярною в інформаційному полі. Проте знову ж таки викликає певне запитання. Жартівливість, пафосність та показова войовничість – це добре. Проте є дещо важливіше – результативність. Скільки «Фламінго» за весь час долетіло до рф? До москви? Чому за, м’яко кажучи, негативної статистики, мільярди йдуть саме міндічо-штілєрманській Fire Point, а не державним виробникам «Нептунів» та «Сапсанів», які і дешевші, і неодноразово підтверджували свою високу ефективність? Красиво звучить те, що майже щоночі на москву летить по 250 дронів того ж «фаєрпоінта», проте «чомусь» в цій статистиці не говорять про те, скільки «долетіло»... Результативність та ефективність, зокрема і в питаннях використання мільярдів доларів, – ось правдиві критерії оцінки.
Терміни закінчення війни. Зеленський зазначив, що «коридор можливостей» для завершення війни дипломатичним шляхом триватиме від найближчого саміту G-20 у США до кінця літа 2027 року, після чого у Штатах почнуться президентські вибори.
У контексті «коридору можливостей» слід згадати раніше анонсований приїзд Стів Віткоффа та Джареда Кушнера, який так і не відбувся. Проте, згідно з повідомленнями ЗМІ, візит не скасовано, а перенесено.
Чому не відбувся? Які причини? Чи не пов’язано це з небажанням представників США імітувати бурхливу діяльність за відсутності результатів? Із чим чи ким пов’язана відсутність результатів?
У центрі світової уваги перебуває неанонсований візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до москви, який відбувся 25 серпня 2026 року. Це перша поїздка очільника американської розвідки до росії з листопада 2021 року.
Версій щодо причин поїздки та предмету обговорень виникло дуже багато, проте мусимо констатувати, що конкретної чіткої інформації ні в кого нема.
За інформацією The Wall Street Journal та The Telegraph, США отримали розвіддані про плани рф «перевірити рішучість НАТО» шляхом військових провокацій проти країн Балтії найближчими тижнями. Реткліфф привіз жорстке застереження від таких дій.
Ця версія безумовно заслуговує на життя, і питання дій НАТО, а також подальше розширення/нерозширення Альянсу, безумовно, є важливим. Проте, на мою думку, воно зараз не може бути ключовим.
Аналогічно ключовим для США і не може бути питання підготовки кремля до нової масштабної хвилі мобілізації, яка може бути спрямована безпосередньо проти Європи.
Армія московії при всій своїй потужності не є здатною протистояти НАТО в прямому зіткненні, наскільки б не надували щоки моковські пропагандисти. Щоправда наявність військових провокацій, передислокація армійський підрозділів до балтійських кордонів, висока активність військових кораблів рф у Північному морі вказують на наявність певних підготовчих процесів.
Серед інших імовірних, на думку ЗМІ, тем – обговорення каналів зв'язку між спецслужбами, російська військова підтримка Ірану та звільнення затриманих на росії американських громадян (зокрема Ксенії Кареліної).
Найбільш логічним поясненням поїздки директора ЦРУ виглядає дипломатичне зондування – спроби адміністрації Дональда Трампа відчути підґрунтя для завершення війни. Сам глава Білого дому назвав візит Реткліффа до москви «майже рутинною поїздкою», але водночас додав, що з цього «можливо, щось вийде».
На мою думку, головною темою обговорень безумовно була війна московії проти України, готовність путіна до дипломатичних перемовин. Саме це і було ключовим предметом обговорень. Думаю також, що найбільш ймовірних пунктів обговорень було декілька.
1. Припинення вогню по лінії зіткнення.
Те, від чого категорично відмовлявся Зеленський ще рік тому, зараз безумовно вже озвучується ним як один із бажаних пунктів плану заморозки війни. Проте в нинішніх обставинах путін і його челядь просто так не погодяться на цей пункт, про що минулого тижня заявляв, зокрема, і «сумна коняка» лавров – міністр закордонних справ рф.
За нинішнього перебігу подій на фронті путіна можуть змусити погодитись на такий пункт лише дві речі:
- надання Україні високотехнологічного озброєння в потрібній кількості задля отримання технологічної переваги;
- наростання тиску США та Заходу загалом, зокрема і через застосування закону Ліндсі Грема.
Утім слід враховувати, що зустріч відбувалась на тлі запровадження фінансової блокади Ірану, накладення санкцій на тих, хто веде торгівлю з Іраном, а також напередодні зустрічі Трампа та Сі Цзіньпіна, яка попередньо запланована на 24 вересня.
Водночас накладені санкції хоча й зачепили низку китайських компаній, проте обійшли стороною китайські банки. Однак Китай все одно пообіцяв рішучу реакцію на одностороннє рішення США, яке, за словами глави китайського МЗС, порушує міжнародне право.
У цьому ж контексті слід зауважити, що черговий 18-й саміт БРІКС заплановано провести 12–13 вересня 2026 року в індійському Нью-Делі.
Тобто після візиту Реткліффа в москву, 12-13 вересня відбуватиметься зустріч путіна та Сі Цзіньпіна в Індії.
81-ша сесія Генеральної Асамблеї ООН (UNGA 81) розпочнеться 8 вересня 2026 року у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку, яка триватиме майже до кінця вересня і, власне, під час якої і запланована зустріч Трампа та Сі Цзіньпіна.
Переконаний, що цей ланцюжок зустрічей безумовно матиме великий спільний фрагмент обговорень, який міститиме і питання можливого досягнення миру в Україні.
2. Створення буферної зони.
Пункт, що неодноразово вже лунав у медіа, як один із небагатьох способів досягнення заморозки по лінії бойового зіткнення.
Проте деталі щодо його можливої реалізації публічно ще жодного разу не озвучувались. Припущення щодо можливої «глибини» буферної зони від 40 до 200 км я не можу назвати деталями, адже це радше статистичні числа, які вже можуть лише наслідками досягнення домовленостей по суті.
3. Повноцінна участь Європи (ЄС+Велика Британія) у перемовинах.
Європа вже давно прагне бути учасником перемовин, а не спостерігачем. І якщо раніше США старались організувати тристоронні перемовини, то на тлі теперішніх геополітичних обставин, зокрема ключової фінансової ролі Європи в питаннях допомоги Україні та стратегічної націленості європейських лідерів на продовження війни, президент Трамп міг бути змушеним переглянути попередні позиції.
Питання наявності/відсутності Європи за столом перемовин також тісно переплітається із питаннями подальшого розширення НАТО, прийняття України в ЄС. Відповідно воно носить доволі стратегічний характер, особливо для Європи, яка прагне повернути собі сильнішу геополітичну суб’єктність.
Окремою причиною візиту директора ЦРУ в москву також може бути бажання США пом’якшити потенційний рівень зростання нинішнього етапу ескалації. Військові експерти, із якими я мав можливість поспілкуватись особисто, прогнозують кульмінацію цього етапу ескалації на кінець жовтня – початок листопада. Проте це не означатиме, що наступний етап стане легшим, особливо з огляду на те, що росія зараз виробляє не менше ніж 100 балістичних ракет на місяць. Саме таку оцінку озвучив Зеленський, проте мені у спілкуванні експерти називали вдвічі більше число – до 200 ракет.
У будь-якому разі осінь та зима обіцяють бути вкрай важкими. Особливо для жителів Києва та інших великих міст.
Уряд Італії на чолі із Джорджею Мелоні спільно з Францією таємно погодив масштабний пакет військової допомоги Україні вартістю 3 мільярди євро, головною метою якого є радикальне посилення протиракетної оборони.
Що увійде до нового пакету ППО:
● 4 зенітно-ракетні комплекси SAMP/T NG – це новітнє покоління франко-італійських систем протиракетної оборони (введені в експлуатацію у 2025 році);
● 7 радарів великої дальності – шість радарів від французької компанії Thales та один від італійської Leonardo;
● ракети-перехоплювачі Aster 30 – першу партію дефіцитних протиракет передадуть безпосередньо зі складів Збройних сил Італії вже до жовтня 2026 року, щоб перезарядити дві батареї SAMP/T, які вже захищають українське небо, але залишилися без боєприпасів.
Найбільш стратегічним кроком уряду Мелоні та Парижа є намір дозволити виробництво перехоплювачів Aster 30 N1BT безпосередньо в Україні. Перші контракти щодо цієї промислової співпраці планують підписати вже до вересня, що дасть Україні автономію у виробництві протиракетного озброєння.
Прем'єр-міністр Великої Британії Енді Бернем під час візиту до Києва офіційно оголосив, що Лондон схвалив передачу Україні секретних технологій та креслень для власного виробництва далекобійних крилатих ракет Storm Shadow (SCALP).
Технології передаються для того, щоб Україна спільно з Францією (яка раніше погодила аналогічний крок щодо своєї версії SCALP) змогли розгорнути лінії збирання та виробництва цих ракет безпосередньо на українській території.
З огляду на високотехнологічність цієї зброї хочеться надіятись, що ВПК в Україні буде здатним організувати таке виробництво. Зрештою українські заводи станом на 1991 рік мали одні з найкращих спроможностей в світі, проте на 36-му році Незалежності стан Південмашу, АКБ «Луч», КБ «Південне» та ін. суттєво відрізняються. У будь-якому разі висловлюємо вдячність західним партнерам за надання таких критично необхідних озброєнь та можливостей.