Я майже шокований, наскільки масово російський софт досі використовується в Україні. Причому не тільки у приватному бізнесі, але також на підприємствах ВПК, у військових частинах і навіть у «Дії».
Попри усі санкції, обмеження, реєстри забороненого ПЗ. Попри 12 років війни і п’ятий рік щоденних масових вбивств українців. Непробивні.
Журналістами було проведено дослідження цього феномену – шляхом аналізу відкритих джерел, зокрема оголошень про пошук фахівців.
І я трохи шокувався масштабом проблеми. Суть її у тому, що попри різко негативне ставлення в українському суспільстві до всього сосіянського – по факту ніщо в Україні не забороняє користуватися московськими шпигунськими програми типу 1С. «Вони такі зручні, дешеві, ми до них звикли, й усі партнери цим користуються» (аргументи майже такі ж самі, що й у користувачів «Дії», до речі). Попри очевидні колосальні ризики як особистої кібербезпеки, так і кібербезпеки усієї країни.
Згідно з «реєстром забороненого ПЗ», який веде Держспецзв’язку, заборонено використовувати близько 2 тисяч найменувань софта російського походження. Але заборонено лише у держустановах чи де обробляється інформація, що є власністю держави. І ще де гриф «Таємно». Усім іншим – ніяких юридичних обмежень, крім моральних. Користуйтеся на здоров’я.
Та навіть якщо держпідприємство користується 1С – за це навіть штрафу не передбачено. Навіть найменшого, Карл.
То чому б державному підприємству «Дія» не користуватися 1С, якщо така лафа? Вони навіть оголошення опублікували: «Шукаємо на роботу фахівця зі знанням 1С». «Війна? Ні, не чули. Ми заброньовані».
Принагідно: а нагадайте-но прізвище ах-якого-прекрасного-міністра, хто створив і кіберконцтабір «Дія», і відповідне ДП на російських технологіях?
До речі, про палку, хоча й таємну любов «дієвих» до усього росіянського – я розказував ще у 2025 році. Вони навіть назву свого міністерства змавпували із «старшого брата».
А якщо хтось спитає мене «а яка проблема користуватися російським програмних забезпеченням?» – тому я можу відповісти грубо. Таким людям дуже рано читати мої дописи: спочатку слід піти вивчати основи кібергігієни.
Бо сам факт такого питання буде свідчити про абсолютну й неймовірну безграмотність у питаннях інформаційної безпеки. Людям, які не розуміють, чим софт ворожої країни може нашкодити, треба судовими рішення забороняти брати в руки смартфон, комп’ютер чи планшет. Пояснювати настільки примітивні речі – це наче якби нейрохірург пояснював, що мити руки все ж треба з милом.
Але, як виявилося, такі люди не тільки працюють у ВПК чи служать у Силах оборони – вони ФОРМУЮТЬ ДЕРЖАВНУ ІНФОРМАЦІНУ ПОЛІТИКУ. При цьому вони позиціонують себе як еталон надсучасності й технологічних досягнень. І сміються над «архаїчною» Європою, де безпеку громадян ставлять вище за «швидкі зручні додатки». А самі при цьому активно користуються російським ПЗ просто під час повномасштабної війни проти росії. Ну і сосіянським же ж телеграмом, ага.
Як це може одночасно жити в одній голові – я не можу збагнути. Роздвоєння особистості якесь.
А потім таких ще й міністрами оборони призначають. А інші такі виходять з картонками за своїх божків. Тераріум однодумців.
І що найгірше – усім на все це байдуже, включно з керівництвом країни.
«А звідки росіяни так багато про нас знають?» – обурено питають одне в одного користувачі 1С та телеграму. Факт присутності у їхніх ґаджетах російського шпигунського агента анітрохи не наштовхує їх на якісь логічні взаємозв’язки.
Бо, як казав колись один колишній віцепрем’єр-міністр України (забув його прізвище): «Роль кібербезпеки дещо перебільшена».
Тому інформаційною та кібербезпекою країни як ніхто не займався, так ніхто й не займається. Не хоче, не вміє і навіть не планує. Навіть Євросоюз цього не вимагає від держави Україна (поки що).
І ось вони, наслідки такого підходу: дике поле, суцільний хаос, повна свобода для російської технічної розвідки. А крайніх не знайдеш: «відповідальних» держструктур багато, усі смокчуть гроші з держбюджету, але якщо якийсь інцидент – усі ховаються по кущах і мекають про «відсутність повноважень». Що і треба росії.
Доцарювалися.Я майже шокований, наскільки масово російський софт досі використовується в Україні. Причому не тільки у приватному бізнесі, але також на підприємствах ВПК, у військових частинах і навіть у «Дії».
Попри усі санкції, обмеження, реєстри забороненого ПЗ. Попри 12 років війни і п’ятий рік щоденних масових вбивств українців. Непробивні.
Журналістами було проведено дослідження цього феномену – шляхом аналізу відкритих джерел, зокрема оголошень про пошук фахівців.
І я трохи шокувався масштабом проблеми. Суть її у тому, що попри різко негативне ставлення в українському суспільстві до всього сосіянського – по факту ніщо в Україні не забороняє користуватися московськими шпигунськими програми типу 1С. «Вони такі зручні, дешеві, ми до них звикли, й усі партнери цим користуються» (аргументи майже такі ж самі, що й у користувачів «Дії», до речі). Попри очевидні колосальні ризики як особистої кібербезпеки, так і кібербезпеки усієї країни.
Згідно з «реєстром забороненого ПЗ», який веде Держспецзв’язку, заборонено використовувати близько 2 тисяч найменувань софта російського походження. Але заборонено лише у держустановах чи де обробляється інформація, що є власністю держави. І ще де гриф «Таємно». Усім іншим – ніяких юридичних обмежень, крім моральних. Користуйтеся на здоров’я.
Та навіть якщо держпідприємство користується 1С – за це навіть штрафу не передбачено. Навіть найменшого, Карл.
То чому б державному підприємству «Дія» не користуватися 1С, якщо така лафа? Вони навіть оголошення опублікували: «Шукаємо на роботу фахівця зі знанням 1С». «Війна? Ні, не чули. Ми заброньовані».
Принагідно: а нагадайте-но прізвище ах-якого-прекрасного-міністра, хто створив і кіберконцтабір «Дія», і відповідне ДП на російських технологіях?
До речі, про палку, хоча й таємну любов «дієвих» до усього росіянського – я розказував ще у 2025 році. Вони навіть назву свого міністерства змавпували із «старшого брата».
А якщо хтось спитає мене «а яка проблема користуватися російським програмних забезпеченням?» – тому я можу відповісти грубо. Таким людям дуже рано читати мої дописи: спочатку слід піти вивчати основи кібергігієни.
Бо сам факт такого питання буде свідчити про абсолютну й неймовірну безграмотність у питаннях інформаційної безпеки. Людям, які не розуміють, чим софт ворожої країни може нашкодити, треба судовими рішення забороняти брати в руки смартфон, комп’ютер чи планшет. Пояснювати настільки примітивні речі – це наче якби нейрохірург пояснював, що мити руки все ж треба з милом.
Але, як виявилося, такі люди не тільки працюють у ВПК чи служать у Силах оборони – вони ФОРМУЮТЬ ДЕРЖАВНУ ІНФОРМАЦІНУ ПОЛІТИКУ. При цьому вони позиціонують себе як еталон надсучасності й технологічних досягнень. І сміються над «архаїчною» Європою, де безпеку громадян ставлять вище за «швидкі зручні додатки». А самі при цьому активно користуються російським ПЗ просто під час повномасштабної війни проти росії. Ну і сосіянським же ж телеграмом, ага.
Як це може одночасно жити в одній голові – я не можу збагнути. Роздвоєння особистості якесь.
А потім таких ще й міністрами оборони призначають. А інші такі виходять з картонками за своїх божків. Тераріум однодумців.
І що найгірше – усім на все це байдуже, включно з керівництвом країни.
«А звідки росіяни так багато про нас знають?» – обурено питають одне в одного користувачі 1С та телеграму. Факт присутності у їхніх ґаджетах російського шпигунського агента анітрохи не наштовхує їх на якісь логічні взаємозв’язки.
Бо, як казав колись один колишній віцепрем’єр-міністр України (забув його прізвище): «Роль кібербезпеки дещо перебільшена».
Тому інформаційною та кібербезпекою країни як ніхто не займався, так ніхто й не займається. Не хоче, не вміє і навіть не планує. Навіть Євросоюз цього не вимагає від держави Україна (поки що).
І ось вони, наслідки такого підходу: дике поле, суцільний хаос, повна свобода для російської технічної розвідки. А крайніх не знайдеш: «відповідальних» держструктур багато, усі смокчуть гроші з держбюджету, але якщо якийсь інцидент – усі ховаються по кущах і мекають про «відсутність повноважень». Що і треба росії.
Доцарювалися.