Коли з’являється нагода потрапити на ярмарок, то одразу ж з’являється відчуття, що ти станеш свідком чогось цікавого, самобутнього і важливого. Принаймні саме такими і вдаються ярмарки, які традиційно організовує парафіяльна рада Катедрального Собору святого Миколая в Чикаго. Зазвичай їх проводять перед великими святами і завжди приурочують якійсь високій меті чи важливій потребі.
Однак, цього разу вирішили поярмаркувати два дні наприкінці жовтня. І назвали ярмарок осіннім — співзвучно зі станом природи за вікном. Щоправда, торгували тут не плодами золотої осені, про що можна було подумати, а надали можливість усім охочим представити продукцію як власного виробництва, так і різноманітні речі, що можуть спотребитися у щоденному житті кожного, у поповненні гардеробу чи в оновленні декору своїх осель…
— Зараз всюди проводиться дуже багато різноманітних акцій, кошти з яких направляються в Україну, щоб наблизити перемогу над російським ворогом, — говорять організатори ярмарку голова парафіяльної ради пан Нестор Попович та член парафіяльної ради пані Квітка Гура. — Наша церква загалом, об’єднання парафіян, які працюють при церкві (до прикладу, «Матері у молитві» чи Марійська дружина), не стоять осторонь цієї важливої справи. Допомагаємо війську, допомагаємо у лікуванні поранених, допомагаємо людям, які втратили домівки, допомагаємо дітям, яких війна зробила сиротами… Але маємо ще і свої проблеми. Уже тривалий час працюємо над відновленням споруди нашого храму, яка потребувала дуже серйозного ремонту. А, отже, і коштів. Збираємо по крупинці. Багато вже зроблено, але багато ще треба зробити. Отож, щодо цьогорічного «Осіннього ярмарку» вирішили так: символічну плату за можливість торгувати на ярмарку докладаємо до коштів на ремонт храму; сюди ж скеровуємо і гроші від ярмаркової лотереї — будуть розігруватися дев’ять лотів. А те, що вторгують виробники і продавці, — цими грошима вони, звісно, будуть розпоряджатися самі. Не сумніваємося, що якусь частину відправлять на допомогу Україні. Бо й так роблять це від початку війни.
Як, наприклад, і справді роблять у повсякденні учасниці ярмарку Оксана Амброз та Ольга Ділай (магазин «It’s Oksana» в Old Orchard). Їхня продукція — текстиль, одяг, домашній декор, іграшки. Майже всі речі зроблені в Україні. Й десять відсотків від їхнього продажу йдуть зараз також на Україну, на військовий шпиталь у Києві.
Самовіддано працюють на підтримку України і членкині Союзу українок Америки — представниці 101 і 29 відділів Союзу також прийшли поярмаркувати, пропонуючи охочим речі домашнього вжитку, вишивки, прикраси.
Чудові вишиванки — сукні, сорочки, костюми — були представлені від магазину LUXART by Lana’s Vyshyvanky, який працює в Buffalo Grove.
Пані Долорес Заставна привезла на ярмарок кераміку, дбайливо і майстерно виготовлену власними руками. Це ремесло — то їхня сімейна справа, якою займалися і мама, і дві сестри (на жаль, уже покійні).
Професійна художниця Ольга Вербіцька з передмістя Чикаго, яка від початку війни вже декілька разів їздила з допомогою до України, пропонувала охочим вишиванки та речі, здебільшого одяг з українською символікою.
Сестра Варвара з монастиря Успення Пресвятої Богородиці (місто Річмонд, Вірджинія) приїхала на ярмарок з виробами ручної роботи сестер-монахинь — вервицями, намистами, іконами, герданами, речами для обряду хрещення діток.
Словом, обирати на ярмарку було що і було з чого. А якщо додати, що поруч можна було причаститися смачними стравами, солодощами та кавою (їх у день ярмарку приготували члени спільноти Святого Духа), то атмосфера панувала тут дуже навіть ярмарково-родинна.
— Звичайно, ми хотіли б, щоб такі ось наші акції були більш багатолюдними, тому надалі серйознішу увагу будемо вділяти рекламі, — говорить пані Квітка Гура. — І будемо працювати, щоб залучити до наших ярмарків американців. Сьогодні про Україну знають уже всі. І всі захоплюються нашою силою, мужністю, нескореністю. Нас підтримують, нам допомагають — і на рівні керівництва держави, і на рівні простих американців. Гадаю, на знак підтримки вони охоче купляли би вироби і речі української тематики.
Отож, як почуєте про наступні ярмарки, приходьте на них. Обов’язково приходьте. І обов’язково беріть із собою друзів — українців, не українців. Хто ж, як не ми маємо підтримати нашу рідну землю, нашу церкву. Зрештою, наш дух, який, упевнена, нікому не вдасться подолати.