Два дні єдності, культури, музики та незламного українського духу – саме таким запам'ятається фестиваль, що відбувся у мальовничому Річмонді. Це було не просто свято, а подія, яка ще раз довела: де б не жили українці, вони завжди несуть у своїх серцях любов до рідної землі.

Перший день фестивалю, субота, видався дощовим. Але примхи погоди не стали на заваді ні організаторам, ні учасникам, ні численним гостям. Попри дощ, фестиваль жив, лунав українською піснею, наповнювався щирими усмішками та теплими зустрічами. Атмосфера була настільки світлою і натхненною, що негода лише підкреслила силу українського характеру.

Особливого духовного значення святу надало щире благословення Владики Венедикта, яке стало символом єдності, віри та Божої опіки над українською громадою. Його слова підтримки, молитви за Україну, за її захисників та за всіх українців, розкиданих по світу, нагадали кожному, що саме віра допомагає долати найважчі випробування і зберігати надію на майбутнє.

А дощ не вщухав… Гадав, що він сильніший за українську громаду… Дивак! От що йому справді вдалося, то хіба лиш освіжити повітря і самому стати свідком того, як українські пісні, дитячий сміх, щирі обійми зігрівали серця. Люди приходили на фестивальний майданчик під парасольками, у дощовиках, без гніву на негоду, зате з усмішками на обличчях і бажанням набуватися разом.

На сцену почергово виходили талановиті виконавці. Захоплювали виступи юних артистів, які народжені вже тут, у Сполучених Штатах Америки, але з дивовижною любов'ю та гордістю співають українські пісні, танцюють народні танці та бережуть традиції прабатьківської землі. Саме вони є живим доказом того, що Україна не обмежується географічними кордонами, а живе у кожному наступному поколінні своїх дітей навіть далеко за межами цих кордонів.

Повірте: кожен виступ на фестивалі був чимось більшим, ніж просто концертним номером. Це була розповідь про любов до Батьківщини, про пам'ять, про родовідне коріння. Глядачі щедро дарували артистам оплески, а ведучі вдалими творчими характеристиками і люб’язними жартами (особливо – гуморист Гриць Драпак) підтримували кожного виконавця.

Протягом двох днів фестивальна сцена справді вирувала талантами. Разом з місцевими колективами і виконавцями подарували присутнім незабутні миті гості з Вашингтона, неймовірне тріо Voda voice, а також гості з України. З величезним задоволенням глядачі зустрічали усіма улюблену Skylerr, чиї пісні викликали неймовірний шквал емоцій. Особливими гостями фестивалю стали діти народного артиста України, легенди української музики Степана Гіги – Степан Гіга-молодший та Квітослава Гіга. Їхні пісні, знайомі усім, об'єднали сотні голосів у спільному співі. І, звичайно ж, справжньою окрасою фестивалю стала презентація етноодягу із колекції відомої мисткині Роксолани Прокопів – його демонстрували талановиті дівчата-моделі зі школи StarКids (керівник Катерина Грод). Ця колекція вбрання з кожного регіону України вкотре продемонструвала, що український стрій – то не лишень традиція і не лишень данина пам’яті минулому, але й краса, яка збагачує сучасне мистецтво і сучасну моду.

Не забули організатори фестивалю і про наймолодших гостей. Для дітей працювали цікаві майданчики з розвагами, з творчими заняттями та іграми, і навіть маленький зоопарк з кумедними тваринками. Дитячі веселощі лунали скрізь, де не стримувалися у позитивних емоціях маленькі українці, створюючи атмосферу справжнього родинного свята.

Традиційно однією з найулюбленіших локацій фестивального люду стала українська кухня. Аромат домашніх вареників, шашлику, голубців, солодкої випічки та інших смаколиків збирав охочих скуштувати страви, приготовлені з любов'ю і добрим людям на здоров’я. А за частуванням народжувались нові знайомства, звучали теплі розмови і спогади про рідний дім.

Зворушливою стала участь у фестивальному святі українських військових, які проходять лікування у Сполучених Штатах Америки. Їхня присутність надала фестивалю особливого змісту. Кожен мав нагоду подякувати нашим Героям, потиснути руку, сказати слова підтримки або просто обійняти. І, певна річ, скласти фінансові пожертви для фондів, які опікуються долею наших поранених захисників.

Обов’язково хочу сказати, що свято такого масштабу, яким став у Річмонді фестиваль «З Україною в серці», не могло б відбутися без людей, які залишились, так би мовити, за лаштунками. Саме тому особливі слова вдячності адресую волонтерам. Це люди, які безліч годин присвятили підготовці фестивалю, які багато днів до, а потім і, власне, на фестивалі працювали від раннього ранку до пізнього вечора. Саме їхня самовідданість, жертовність, любов до української громади та бажання зробити свято незабутнім стали фундаментом успіху фестивалю.

Так, найщиріших слів вдячності заслуговують організатори цього неймовірного фестивального дійства – адміністратор храму Успіння Пресвятої Богородиці у місті Річмонд отець Ігор Хомицький, парафіяльна рада та її голова Володимир Шимків, братство, сестринство. Отець Ігор небезпідставно каже, що Господь нагородив їхню парафію чудовими людьми. Завдяки їхній наполегливості, відповідальності, професіоналізму та великій любові до України, Річмонд уже вкотре став тим місцем, де українська культура звучить голосно і пристрасно, де народжуються нові знайомства, зміцнюється громада і передаються нашим дітям безцінні традиції.

Фестиваль «З Україною в серці» вкотре став не просто культурною подією, а живим свідченням того, що українське серце б'ється однаково сильно і в Україні, і за тисячі кілометрів від рідної землі. Він подарував віру, що наша мова, культура, пісня і традиції житимуть у наступних поколіннях. Бо Україна – це не лише земля, на якій народилися ми чи наші батьки. Україна – це те, що ми маємо у серці. Саме завдяки таким фестивалям ми не тільки зберігаємо нашу культуру, а й допомагаємо тим, хто цього найбільше потребує.

Фестиваль «З Україною в серці» завершився, але його атмосфера ще довго житиме у спогадах кожного, хто став частиною цих двох незабутніх днів, ще довго житиме у кожному синьо-жовтому серці! Чи погоджуєтеся ви з моїм висновком, якщо були на фестивалі? А чи шкодуєте, якщо могли бути, але чомусь не прийшли? Кожне рішення завжди за вами. Тим паче, що фестивальне літо у Чикаго триває.