З 1990-х років КМІС регулярно ставить різні запитання про державну політику щодо російської мови в Україні. Наприклад, одне із наших моніторингових запитань стосується доцільності вивчення російської мови в школах. Востаннє ми ставили це запитання в 2025 році і в окремій публікації аналізували, як змінювалися громадські настрої з цього питання протягом 1998-2025 років. І хоча доволі багато українців і в 2025 році вважали за можливе вивчення російської мови в школах, але завдяки довготривалій динаміці ми бачимо, наскільки ситуація після 2022 року є відмінною з періодом до 2022 року (і тим більше порівняно з 1990-ми роками).
Інше наше дослідження 2025 року було присвячене оцінці (за допомогою експериментального дизайну) трьох можливих варіантів мовної політики. У цьому випадку нашим інтересом було з’ясувати, який напрямок мовної політики не тільки отримає схвалення формальної більшості населення, але і буде консенсусним для всіх регіональних і мовних груп. Відповідно до отриманих результатів, абсолютна більшість мешканців усіх регіонів (83-90% залежно від регіону) і мовних груп (83-88% залежно від переважної мови спілкування вдома) схвалюють варіант стратегічної («лагідної») українізації (українська мова як єдина державна і офіційна і як основна у сфері освіти, але з можливістю використання російської мови на побутовому рівні без стигматизації та обмежень). Інші варіанти якщо і могли отримати формальне схвалення більшості населення в цілому, але отримували поляризуючі оцінки серед регіональних і мовних груп (тобто потенційно вели би до конфліктів).
У цьому пресрелізі ми розглядаємо динаміку сприйняття статусу російської мови за формулюванням, яке ми використовуємо з 1997 року. Це дозволяє зрозуміти не лише поточні настрої, але й оцінити еволюцію, яку пройшла українська суспільна думка за майже 30 років. Для забезпечення коректного аналізу динаміки ми використали ідентичне формулювання (хоча ми усвідомлюємо, що з 1990-х років суспільно-історичний контекст істотно змінилися і деякі елементи запитання можна було би адаптувати). Ми просили респонденти відповісти на запитання «А як Ви вважаєте, якою повинна бути державна політика стосовно російської мови в Україні? Російську мову – ...» і обрати один з трьох варіантів:
• «потрібно усунути з офіційного спілкування у всій Україні»;
• «потрібно зробити другою офіційною мовою лише в тих областях, більшість населення яких цього бажає»;
• «потрібно зробити другою державною мовою в Україні».
З 2024 року ми респондентам, які обрали варіант №2, додатково ставили запитання «А Ви підтримуєте чи не підтримуєте, щоб російську мову зробили офіційною у саме Вашій області?». Важливо підкреслити, що ми запитували про російську мову у сфері офіційного спілкування (і не запитували про повсякденне побутове використання).
Також у цьому пресрелізі ми наводимо динаміку сприйняття українцями, чи є в країні систематичні переслідування / обмеження для російськомовних громадян. Ми це запитання ставили раніше в 2022 та 2023 роках, тому можемо оцінити, як за 4 роки повномасштабної війни змінилися погляди українців.
Статус російської мови в Україні
Отже, більшість українців – 65% – вважають, що російську мову потрібно усунути з офіційного спілкування на всій території України. Лише 5% українців хотіли би, що російська мова стала другою державною в Україні.
Разом з цим доволі багато українців (22%) вважають, що російська мова могла би стати офіційною в окремих регіонах, де більшість населення цього бажають. Проте більшість таких респондентів не хочуть, щоб російська мова стала офіційною у саме їхньому регіоні. Так, з цих 22% не хочуть, щоб російська мова була офіційною в їхньому регіоні – 12%, хотіли би цього – 8% (і ще 2% не змогли визначитися із своєю думкою).
Таким чином, загалом 77% або за усунення російської мови з офіційної сфери на всій території, або щонайменше у своєму регіоні. Лише 13% хотіли би, щоб російська мова була офіційною в їхньому регіоні або взагалі державною на всій території України.
Чи є в Україні систематичні утиски/переслідування російськомовних громадян
На графіку наведені дані, чи вважають українці, що в країні російськомовні громадяни зазнають систематичних утисків/переслідувань. Як можна бачити, з 2022 року з 5% до 17% стало більше тих, хто вважає, що в Україні переслідуються російськомовні мешканці. При цьому абсолютна більшість – 78% – продовжує стверджувати, що жодних проблем із використанням російської мови немає.
Водночас ми маємо додатково прокоментувати, що в цьому запитання ми не запитували про особистий об’єктивний досвід утисків чи переслідувань. Ми запитували респондентів про їхнє суб’єктивне сприйняття ситуації, що, звісно, може базуватися і на особистому реальному досвіді. Проте як ми бачимо в багатьох наших опитуваннях, часто (якщо не переважно) думка респондентів формується на базі інформації з медіа, яку вони споживають. Тому принаймні почасти ріст частки тих, хто спостерігає систематичні утиски і обмеження, може відображати отримання респондентами спотвореної / маніпулятивної інформації, яка має їх переконати, що в Україні російськомовні громадяни зазнають переслідувань.
Прикметно, що серед тих, хто вважає, що є утиски і переслідування, 55% хочуть, що російська мова була усунена з офіційного спілкування на всій території чи хоча би у своєму регіоні. І лише третина таких респондентів (30%) говорять про офіційний статус у своєму регіоні чи статус другої державної в Україні.
Результати у розрізі регіону проживання та мови спілкування вдома
Для повноти картини потрібно розуміти, як на ці запитання відповідали респонденти, які проживають у різних регіонах і спілкуються різними мовами. У таблиці нижче наведені відповідні результати. Окремо ми зазначаємо, скільки таких респондентів у вибірці, оскільки наразі лише 14% стверджують, що вдома вони розмовляють переважно або завжди російською мовою. Натомість 23% стверджують, що спілкуються обома мовами, а 62% відповіли, що переважно чи завжди використовують українську мову.
Доцільно звернути увагу, що хоча серед тих, хто вдома переважно розмовляє російською мовою, 34% відчувають тиск і переслідування, але більшість – 59% – стверджують, що жодних проблем немає. А вже серед тих, хто спілкується обома мовами (тобто і російською також) – 76% стверджують, що жодних проблем немає.
Також серед російськомовних громадян 43% вважають, що російську мову слід усунити з офіційного спілкування або принаймні вони цього не хочуть у своєму регіоні. Водночас 39% російськомовних громадян хотіли би бачити її офіційною у своєму регіоні або взагалі державною. Аналогічні показники серед двомовних громадян – 70% і 18%.
У регіональному вимірі на Сході 39% говорять про утиски і переслідування, хоча більшість населення регіону – 56% – висловили думку, що жодних проблем немає. Водночас на Півдні 81%, а в Нижньому Подніпров’ї 77% відповіли, що жодних утисків чи переслідувань немає (відчувають проблеми – відповідно, 16% і 19%).
Стосовно державної політики, то на Сході 48% виступають за усунення російської мови з офіційної сфери в цілому або у своєму регіоні, а хотіли би бачити офіційний статус (у себе або у всій Україні) – 28% (решта 24% мають невизначені погляди). На Півдні за усунення з офіційної сфери у всій країні або у своєму регіоні – 58%, за офіційний статус – 31%. У Нижньому Подніпров’ї – відповідно, 74% і 17%.
Таким чином, хоча ставлення до російськомовних громадян дійсно дещо більш гостро сприймається тими, хто переважно спілкується російською мовою, але і серед них (та серед загалом населення Півдня і Сходу) більшість не вважають, що в Україні є систематичні утиски і переслідування за ознакою мови. Причому ті, хто вже однаковою мірою спілкується і українською, і російською мовами (тобто в чиєму житті російська мова істотно присутня) значно спокійніше сприймають ситуацію і значно рідше говорять про якісь проблеми.
У випадку ж статусу російської мови, то хоча на Півдні і Сході є дещо більше стурбованості, але загалом громадська думка схиляється до того, що українська мова має бути єдиною державною і офіційною. Разом з цим ми нагадаємо результати нашого експерименту в 2025 році (який згадували на початку), що це має передбачати толерантне ставлення до використання російської мови на побутовому рівні.
Упродовж 7 травня-3 червня 2026 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання про російську мову. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 1000 респондентів від 18 років.
Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% – для показників, близьких до 10%, 1,8% – для показників, близьких до 5%.
Джерело: КМІС (https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1619&page=1)