Служба безпеки України підтвердила затримання президента АТ «Мотор Січ», генерального конструктора зі створення та модернізації вертолітної техніки В’ячеслава Богуслаєва.
Як йдеться у повідомленні СБУ, «президента промислового гіганта «Мотор Січ» було затримано за підозрою у роботі на рф». У цій же справі також затримали начальника департаменту зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Їм оголосили про підозру за двома статтями Кримінального кодексу України — колабораційна діяльність та пособництво державі агресору. Це також підтвердили в Офісі генпрокурора.
«За матеріалами слідства, до оборудки причетне керівництво заводу, розташованого на Запоріжжі. Посадовці діяли у змові з наближеними до кремля представниками російської корпорації «Ростех», яка є одним із головних виробників озброєнь для зс рф», — йдеться у повідомленні СБУ. За даними слідчих, керівники українського підприємства «налагодили транснаціональні канали незаконного постачання оптових партій українських авіадвигунів до країни-агресора».
В'ячеслав Богуслаєв
Росіяни використовували двигуни для виробництва та ремонту російських ударних вертольотів типу:
Мі-8АМТШ-ВН «Сапсан»;
КА-52 «Алігатор»;
Мі-28Н «Нічний мисливець».
Масштаб, можливості та потужності «Мотор Січі» насправді вражають. Надпотужний багатомільярдний концерн, що випускав безліч товарів — як військового, так і цивільного призначення. Історія створення «Мотор Січі» сягає ще 1907 року. Величезна кількість розробок проводились під грифом секретно — і сягає ще 90-х років, коли Україна була високорозвинутою країною світу. «Космічною» — здатною до польотів, із третім ядерним запасом, купою підприємств. Саме на 90-х я хочу закцентувати увагу читачів, але під трохи іншим кутом зору.
От уявіть собі: підприємство, що коштує багато мільярдів доларів, володіє секретними збройними розробками та патентами, тобто має безпосереднє відношення до національної безпеки України. І ось так «ррр-раз» — і воно опинилось під контролем В’ячеслава Богуслаєва та у його частковій власності. Спрацювала якась «чарівна паличка» Гаррі Поттера, написання якого ще тоді, мабуть, і в планах не було.
Богуслаєв родом із так званих «червоних директорів», які «випадково» отримали можливість прихватизовувати підприємства, які очолювали. Чи могла стати випадкова людина директором високотехнологічного заводу, що коштує мільярди доларів, володіє купою інформації так, щоб не мати зв’язку із колишніми спецслужбами срср? Я, очевидно, в це не вірю. Взагалі — випадкових «пасажирів» серед «прихватизаторів» найбільш ласих шматків українського національного багатства не було. Все відбувалось під суворим контролем, допускались тільки свої.
Два Леоніди — Кравчук і Кучма — ці процеси фактичного розкрадання почали. На жаль, одного з них ми вже довічно «посадити» не зможемо, але щодо іншого — шанси ще є.
Але я сьогодні про інше. Чи можемо ми побудувати успішну Україну Майбутнього, якщо ми не виправимо того страшного спадку, коли наше багатотрильйонне національне багатство «дерибанилось» між тими, хто був «своїм» для ворожої українцям системи управління державою. Комуноазійської, яка еволюціонувала до кримінально-олігархічної, але добре «пам’ятає» своє коріння?
Чомусь наші «українські» ЗМІ, серед власників яких за абсолютно випадковим збігом обставин відсутні етнічні українці, про це «сором’язливо» мовчать. Цікаво, чого б це?
Коли ми виступали проти продажу землі і надр антиукраїнськими зеленими чоловічками, то також говорили про трильйонну вартість нашого багатства. Того, яке ще не встигли роздерибанити. ЗМІ — за одиничними винятками — про це промовчали.
Росія взяла під контроль чимало українських родовищ корисних копалин, вартість яких оцінюється в 12,4 трильйона доларів, повідомила газета The Washington Post (WP) з посиланням на аналіз, проведений на замовлення канадською аналітичною компанією SecDev. І про це також промовчали, хіба по разу згадавши. А знаєте чому це спеціально замовчують?
Спробую пояснити. Заради отримання кредиту (який потім буде треба віддавати ще нашим дітям та онукам, якщо ми нічого не змінимо) розміром в 1 мільярд доларів, українська влада всіх часів, особливо Порошенка та Зеленського, здавала інтереси України оптом і в роздріб, обіцяючи все розпродувати, роблячи із української економіки сировинний придаток, імплементуючи в законодавство вироджені тренди лгбт тощо. Можете перевірити по текстах відповідних меморандумів із МВФ чи Світовим банком.
1 трильйон — 1 000 мільярдів. Вартість копалин на окупованих московією територіях — не менше, ніж 12,4 трильйона доларів США. 12,4 трильйона — 12 400 мільярдів. Вартість корисних копалин на 20 відсотках української території. І це, насправді, ще дуже применшене число, але візьмемо його за основу. Все-таки «Вашингтон Пост» — не шоколадний «5-й» чи зеленуватий «1+1».
Доходи державного бюджету на 2022 рік були визначені в сумі 1 трлн 323,9 млрд грн, при валютному курсі 28,6 гривень за 1 долар США. Тобто розмір всіх доходів державного бюджету України в 2022 році планувався 46 мільярдів 290 мільйонів доларів США.
А тепер повернемось до вартості надр на окупованих територіях — 12,4 трильйона доларів США. І це ще дуже применшено, і лише на 20% території.
1 трильйон доларів США — 21,6 всіх запланованих доходів до бюджету.
Майже 22 річні прибуткові частини.
Усю відбудову України Зеленський оцінив у Швейцарії розміром в 750 мільярдів. Фактично не змігши підтвердити цих чисел нічим, крім своїх «слізливих прохань».
Чому так скептично пишу про прохання Зеленського? Бо медійно Зеленський своїми проханнями допомоги «малює» картинку президента, що рятує Україну. А насправді — саме він зробив все, щоб Україна була максимально неготова до повномасштабної війни. Повністю провалена підготовка, попри попередження від Британії та США. Розмінований Чонгар, відсутність блокади білоруських напрямків — через що мало не впала столиця — Київ. Не впала вона не завдяки Зеленському й іншим, а всупереч їхнім діям і бездіяльності. Завдяки героїзму та жертовності українців.
Але повернемось до чисел. Уявіть собі Україну без наслідків війни, яка почала використовувати свої надра в інтересах всього суспільства.
Давайте навіть не всі надра, а, для початку, — розміром 1 трильйон доларів.
Територія з найкращими природно-кліматичними умовами, населена 40-ка мільйонами українців, що використовує своє національне багатство в інтересах всіх українців, а не групи олігархів та/або представників транснаціональної чи московської агентури. Уявили?
Я особисто переконаний, що кращого райського куточку неможливо було б і знайти.
А це я ще навіть не починав говорити про те, що потрібно продавати не сировину із надр, а продукцію із високою доданою вартістю. Не літій вивозити з України, а в Україні побудувати завод із виробництва літій-іонних акумуляторів — як для електромобілів, так і для всіх гаджетів. А скільки ще таких прикладів можна навести?
І що ж нам заважає побудувати таку Україну? Неможливо? Вороги України при владі впродовж останніх 30 років. Усі керівники України вели нас до того стану, в якому ми зараз опинились. Всі, без винятку. Довести найбагатшу ресурсно країну Європи до найбіднішого стану — це ж не просто випадковість, а системна добре організована та продумана робота!
І щоб до таких висновків пересічний українець «випадково» не додумався, «українські» ЗМІ про такі речі і не говорять. Ні, там псевдодискурс постійно переключають з нікчемного на нікудишнє, відволікаючи увагу від головного на другорядне. Замість того, щоб українці всіма силами почали ставати господарями на українській землі, їхню увагу переключають на штучні брехливі «голограми всяких голобородьків» чи піднесення шоколадних хвиль ура-патріотизму.
До речі, що неукраїнські слуги, що адепти шоколадного гетьмана завжди голосують в єдиному пориві в питаннях викрадення землі і надр, розпродажу промисловості, розпродажу навіть Укроборонпрому в час війни. І ще до них «голосисті» грантожерчики долучаються, ті, яких раніше Славко Вакарчук очолював. Але Славко — розумний — вдруге потрапив у Верховну Раду, вдруге склав мандат, але встигнувши проголосувати за розпродаж України! Зате як співоче підтримує зараз українців, а як щиро! Аж на сльозу пробиває…
Якби хоча б половина тих, хто зараз захищає Україну, добре розуміла все вищенаписане, то було б те все, що сидить на вулиці Банковій в Офісі Президента, на Грушевського — у Верховній Раді та Кабінеті Міністрів, — «бите і стріляне», як казав покійний Кузьма (Скрябін). Мабуть, тому і покійний, що почав казати очевидні речі, маючи багатомільйонну аудиторію.
От і «наші» ЗМІ неустанно «бдять», щоб до українців така інформація не доходила. За що журналістам «наших» ЗМІ щедро доплачують «українські» олігархи. Про відсутність серед яких етнічних українців — також, до речі, не можна говорити. Табу.
І найголовніше. От уявіть собі, що відбулась військова перемога над московією (хоча внутрішніх ворогів треба покарати не після перемоги, а саме заради того, щоб вона відбулась). А що далі? В якій Україні будемо жити? В тій, де все розграбовано та продовжує розпродаватись під час війни? В тій, де воїни проливали кров за святу Українську Землю, в той час як Зеленський в купі з Порошенком та іншими олігархами її розпродавав? Чи, як традиційно заведено, вирішимо, що от «хлопці прийдуть — порядок наведуть». Ага, наведуть. Вже в 2015-2016 році ми таке чули, еге ж? То може нам спеціально таку брехню вкладають в голови через інформаційне поле? Але це ж так зручно, для пересічного обивателя, очікувати, що «хтось звідкись прийде і щось там все сам зробить». А ми і далі можемо не змінюватись: не старатись, не розвиватись, не вчитись мислити самостійно та бачити суть речей.
А суть політики — її ключові елементи — Власність та Влада. Той, хто в процесі «прихватизації» крав (та продовжує красти) українську національну власність, той контролює Владу. Через те, що має гроші, а на них фінансує свої політичні партії, продажних депутатів, свої ЗМІ, корумпованих суддів та правоохоронців.
І розв’язати це замкнене коло можна тільки розпочавши з першопричини — викрадення національного багатства політико-економічними методами. Інших варіантів немає.
Але для початку важливість цих речей потрібно донести до свідомості українців. І тут кожен з Вас може долучитись — поширюючи цю статтю та інші матеріали газети «Сурма», а також підтримуючи нашу діяльність.
Ютуб-канал Назара Мухачова:
«Свій до Свого по Своє».