2015 року вийшла у мене поетична книжка «На варті». Там було чимало актуальних символічних віршів. Була яскрава презентація в «Українському домі» при переповненому залі. Але у книжці були й такі твори, суть яких стає зрозумілою аж через десятиліття...
Наша біда в тому, що ми в нашому сьогоденні втратили суть поняття Правда. У воєнний час, коли треба вводити в оману ворога (та і своє населення також), коли потрібно приховувати втрати на фронті, коли просто необхідно мінімізувати дані про корупцію та бізнес на крові – тоді правда стає небажаною і навіть небезпечною.
Але цей етап – ще не кульмінація знущання над Правдою.
Справжнє заперечення Правди стається тоді, коли починається Війна Компроматів. Як правило, це буває тоді, коли війна досягає кризового стану з точки зору матеріальних і людських ресурсів. Отоді всі зусилля спрямовуються на сферу формування образів і уявлень, – про майбутніх дійових осіб світу – президентів, міністрів, впливових публічних діячів.
У найдраматичніший час перед вашими очима раптом починають спливати дуже емоційні історії, які або змушують вас пов’язувати надії з певними особами, або наповнюють серце ненавистю до конкретних людей – журналістів, депутатів, політиків. За цими особами, як правило, вибудовується логічний ланцюжок подій та фактів, і головне – висновків, які ви маєте зробити. Оце і є війна КОМПРОМАТІВ. Ця війна вважається більш витонченою і сучасною – війною ХХІ століття.
Отож, слідкуйте за ефіром, за публікаціями у соціальних мережах – зараз попливе стільки всього, відкриється стільки таємного і жахливого, ви отримаєте таку неймовірну інформацію про наших лідерів, що у вас поїде дах!
Але не дозволяйте собі стрибнути у вир цих спопеляючих емоцій. Пам’ятайте, що створення КОМПРОМАТІВ – це вищий пілотаж інформаційних технологій. Тут часточка правди або вихоплене з контексту слово чи подія, обростає купою зручних наративів і домислів, що подаються як абсолютна істина.
Гадаю, що в епіцентрі уваги зараз опиняться творці квазіреальності – журналісти, режисери, політтехнологи та їхні ідеологічні спецоперації з дискредитації політичних лідерів – як учорашніх, так і сьогоднішніх.
Хотілося б сказати, що цим компроматам гріш ціна, але ні – це дуже високооплачувана і прибуткова діяльність, хороший інформаційний удар прирівнюється за вартістю до ракетного залпу. Тільки вибухи і руйнування відбуваються у вашій голові, і руйнуються ваші погляди та переконання.
Той, хто замислює і реалізує війни, хотів би, аби слова на кшталт «Віра» або «Правда» зникли назавжди з лексикону. Ще 12 років тому я написав цей вірш – і десь у моїх архівах зберігається його відео, бо він був він прочитаний зі сцени Майстром Слова Анатолієм Паламаренком.
І страшна Правда цього вірша міститься в його останніх рядках, що звучать як вирок...
СЛОВО
Лише одне питання мучить нині
Лише одне в душі у всіх звучить –
Чи знає Правду хтось у цій країні?
І якщо знає, то чому мовчить?!
Хай скаже Слово чесне і правдиве,
Але таке, щоб вірили серця!
Немає Правди – і не буде Дива,
Нас ця брехня поглине до кінця.
Хай буде Правда
Хоч гірка, а хоч солона!
Але не треба диму без вогню!
Народ чекає введення Закону –
Смерть за обман!
І розстріл за брехню!
Про автора: Анатолій Матвійчук – Народний артист України, поет, композитор, журналіст, телеведучий, музичний аналітик, педагог, науковець.