Мої п’ять копійок про військових і їхні зарплати
Якось був у нас в одній великій міжнародній компанії підрозділ, що займався аналізом ефективності виробництва. І працював там дуже класний фахівець своєї справи, виходець з Південної Америки, назвем його Хуан.
Хуан реально був дуже крутий спеціаліст. Він легко досліджував, де виробництво втрачає найбільше, що треба покращити, а на чому можна зекономити. Але Хуан був настільки занурений у ці аналітичні процеси, що використовував їх в усіх сферах свого життя. Така собі профдеформація.
Приходить якось Хуан додому, дивиться на свій акваріум (величезний акваріум, різні рибки яскраві плавають, моделька затонулого кораблика серед водоростей стоїть) і думає: «А навіщо в мене термостат там стоїть відрегульований на 22 градуси? А, може, стільки тепла тим рибкам і не треба?» Невеличка, але все ж економія, бо електрика в країні у Хуана нормально так грошей коштувала.
Коротше, виставив Хуан на термостаті 21 градус. День проходить, два. Все гаразд, як плавали рибки так і плавають. Тоді Хуан взяв і переставив термостат на 20. І теж нічого не змінилося. І при 19 градусах, і при 18. А от при 17 градусах кілька рибок стали якось погано плавати, з акваріума намагалися вистрибнути. Ну, Хуан відкрутив терморегулятор назад, на 18 градусів. Рибки не виглядали дуже задоволені, але з акваріума ніхто вистрибнути не намагався. Так вони і жили далі при 18 градусах. Не знаю, чи багато зекономив Хуан на електриці, але процес оптимізував.
До чого це я? Бо наш уряд і президент, як той Хуан. Мені здається, що вони ставлять на війську експерименти.
Так, забрати у цих дармоїдів тридцятку! Вони порозходились по домівках? Ні?! Ще воюють? Тааак, зараз ще щось придумаєм…
Зробимо так, щоб між підрозділами переводитись стало неможливо, щоб не повтікали від довбнів командирів. Зробили. Що, армія не порозбігалась? Трішки порозбігалась, але решта все ще навалює окупантам? Трясця! Треба ще щось придумати, терміново!
Скажіть їм, що дембеля не буде. Ну, заверніть це в якусь красиву обкладинку, щоб юридично доколупатись не можна було. Ну що, вони задовбалися, можна вже здаватися? Ні? От же, що з ними ще зробить?….
О, з кожної праски пів року будемо казати, що в цьому році будуть перші дембеля, а решті будемо платить шалені гроші. А потім тут так, ні, не на часі. Вам воно не треба. Поліції гроші дамо, а вам ніц! Може так вони порозбігаються?...
Ну, якось так…
А історія з Хуаном абсолютна реальна. Тільки ім’я інше було.