У квітні «Українська правда» опублікувала розшифровки перехоплених розмов між Тимуром Міндічем, соратником-втікачем президента Володимира Зеленського, та Рустемом Умєровим, який на момент запису був міністром оборони України, а нині обіймає посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони.
На записах чути, як Міндіч тисне на Умєрова з вимогою виділити більше фінансування для Fire Point, українського виробника ударних дронів великої дальності та крилатих ракет. Співрозмовники обговорюють продаж 33% акцій Fire Point іноземним інвесторам, при цьому Умєров запитує Міндіча, чи «підійде нам» запропонований покупець. Слідчі ідентифікували Міндіча як ймовірного бенефіціарного власника компанії. Протягом кількох годин після публікації Громадська антикорупційна рада при Міністерстві оборони України закликала відсторонити Умєрова та частково націоналізувати Fire Point.
До 2024 року Fire Point була найбільшим отримувачем коштів від Міністерства оборони України на закупівлю безпілотників. Проте, попри нещодавні викриття, її рахунки залишаються активними, у її засновників не проводилися обшуки, виробничі лінії працюють, а її акції продаються за кордон за готівку. Тим часом виробники БпЛА, які допомагають Україні вигравати війну, стикаються з дедалі більшим тиском.
Зараз існують дві українські індустрії дронів. Перша – це та, яку Вашингтон бачить у пресрелізах про майбутнє американсько-українське партнерство у сфері безпілотників. Друга – тихо ліквідується державними відомствами, чиї дії, схоже, спрямовані не стільки на боротьбу з корупцією, скільки на просування комерційних інтересів. Розслідування проти легітимних виробників дронів ведуться в інтересах чиновників, які є тіньовими бенефіціарними власниками конкуруючих фірм.
Це має значення для американської безпеки. Стаття 1709 Закону про національну оборону (NDAA) забороняє Пентагону закуповувати дрони у китайських постачальників, бюджет на 2027 фінансовий рік передбачає різке збільшення витрат на малі безпілотні системи, а американська промислова база ще не готова заповнити цю прогалину в необхідних масштабах. Україна має близько 500 виробників дронів, які випускають понад 4 мільйони одиниць на рік, а українські безпілотні системи забезпечують приблизно 70% втрат російської техніки на полі бою. Без цієї промислової бази планування НАТО щодо малих БпЛА на наступне десятиліття не матиме підґрунтя.
Однією з компаній, яка опинилася під прицілом кишенькових відомств України, є Reactive Drone – компанія, про яку я писав у вересні, коли згадував її розвідувальну платформу «Шмавік» та важкий бомбардувальник «Кажан» як докази українських інновацій на полі бою. Відтоді компанія та її засновник Олексій Колесник стали фігурантами розслідувань, відкритих Державним бюро розслідувань та Бюро економічної безпеки. Їхні банківські рахунки закрили, а активам загрожує передача до АРМА (Агентства з розшуку та менеджменту активів) – органу, який першочергово створювався для управління майном, вилученим у корумпованих чиновників та пов'язаних із росією структур.
Завод Reactive Drone з виробництва «Кажанів» був знищений росією у вересні 2025 року під час удару, час якого збігся з вимогами українських відомств до виробників дронів розкрити геолокаційні координати їхніх виробничих потужностей.
Крім того, правоохоронні органи Чехії, діючи на запит України про міжнародну правову допомогу, заморозили рахунок Reactive Drone у Чеській Республіці. Кошти, про які йдеться, були виділені з казначейських рахунків України – це гроші, надані країнами-партнерами для виробництва та закупівлі дронів для Сил оборони України.
Reactive Drone – не єдина така компанія. Масштаби атак на незалежних українських виробників безпілотників різко зросли за останні 12 місяців. Західні інвестори побоюються, що компанії, які користуються преференціями та агресивно використовують політичні зв'язки, насправді контролюються урядовцями. Формуються дві українські індустрії дронів: одна отримує непідзвітні обсяги коштів за прямим наказом, а інша ледве виживає під постійним тиском.
TAF Industries є одним із найбільших виробників FPV-дронів у країні, щомісяця випускаючи десятки тисяч баражуючих боєприпасів «Колібрі». Її засновник, Олександр Яковенко, має державний орден «За заслуги» за свою роботу з підтримки Збройних Сил. У березні 2025 року в його компаніях відбулися обшуки у зв'язку з податковою справою, що стосується українського зернотрейдера, з яким, за словами Яковенка, він не має жодних зв'язків. Внаслідок цього бухгалтерські функції підприємства, яке виробляє дрони TAF, були заблоковані. Яковенко публічно звинуватив прокурора у минулій корупції.
Окремий інцидент із саботажем на виробничій лінії TAF у липні 2024 року, який знищив потужності з випуску близько 2 000 дронів на місяць, так і не був розслідуваний українською владою. Ці два випадки не є винятком. Голова Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони публічно заявив, що 90% українських виробників дронів зіткнулися з подібними провадженнями, починаючи з 2022 року. Механізм простий: підконтрольний виконавчій владі орган відкриває кримінальну справу, рахунки заморожуються, активам загрожує передача в АРМА, а виробництво сповільнюється або зупиняється, що приносить вигоду пов'язаним із владою конкурентам. Західним партнерам кажуть, що компанія перебуває під слідством і не може виконати постачання. До моменту вирішення справи її позиції на ринку часто вже втрачені. Іронічно, що керівництво АРМА було повністю оновлене в липні 2025 року під тиском Європейського Союзу після того, як Рахункова палата України зафіксувала системне неефективне управління арештованими активами – і все ж цей орган залишається структурою, готовою взяти під контроль активи українських виробників дронів для передової.
Проте в Україні є інституції, здатні боротися з корупцією. У серпні Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) викрили схему відкатів на закупівлі дронів, яка сягала до 30% від вартості контрактів, – лише через кілька днів після того, як парламент відновив їхню незалежність. Саме ці відомства стоять за найбільшими корупційними викриттями: справою Міндіча та нещодавніми записами розмов Умєрова щодо Fire Point. Це саме ті органи, чию підтримку з боку США слід посилити.
Американські інтереси зараз перебувають під прямим ударом. США та їхні союзники виділили понад 100 мільярдів доларів на безпекову допомогу Україні з 2022 року, значна частина яких пройшла через українських виробників оборонної продукції або була спрямована їм. Американські платники податків мають право запитати, чи не використовуються українські відомства, які отримують підтримку США, для знищення тих самих виробників, на підтримку яких спрямовувалися ці долари, в той час як політично пов'язаний виробник у центрі записів Міндіча продовжує отримувати контракти.
Кілька конкретних дій випливають із цього. Конгрес має надіслати запит до Управління урядової підзвітності (GAO) щодо перевірки того, як українські державні органи, що отримують допомогу США, використовували свої повноваження проти українських виробників оборонної продукції. Комітети зі збройних сил Палати представників і Сенату повинні вивчити, чи встигає перевірка кінцевого використання Департаментом оборони щодо українських партнерів у сфері дронів за політичними ризиками, з якими стикаються ці партнери. Міністерство фінансів США має дослідити практику транскордонного заморожування рахунків та передачі активів до АРМА. Державний департамент через своє посольство в Києві повинен чітко дати зрозуміти, що вибіркове правосуддя щодо виробників оборонної продукції для передової порушуватиметься на найвищому рівні американсько-українських відносин. Ніщо з цього не вимагає від Вашингтона піддавати сумніву легітимні українські розслідування.
Справа Міндіча – це саме той тип правозастосування, який західні партнери мають вітати. Американська підтримка повинна посилювати структури, які працюють, і створювати жорсткі перешкоди для відомств, що використовуються як інструменти отримання комерційних переваг у розпал війни. Українські виробники дронів для передової не повинні вести другу війну проти власної держави, поки американські долари опиняються по обидва боки барикад.
Автор: Вес Мартін – полковник армії США у відставці
Джерело: Stars and Stripes
Переклад газети «Сурма»