Чи любите ви синяву? Чи можна писати картини на алюмінії? Що можна зробити шпильками? На що здатне сучасне мистецтво?
На ці та інші питання відповідає сучасність, яка явно розширює межі.
Це восьма виставка-ярмарок «Art Fair», яка цього року відбулася в Лозанні. Узагалі цей мистецький проект – масштабний і щороку відбувається в різних франкомовних країнах і регіонах (наприклад, нещодавно був у Савойї), від Франції до Бельгії та Швейцарії. На такий захід приїжджають митці з різних країн і міст, презентуючи свої витвори. Цього року були представлені швейцарські, французькі та інші митці.
З першого разу саме цю виставку неможливо охопити і збагнути одразу, тому її треба відвідати кілька разів.
Наприклад, є картини, які начебто не українські, але мотиви нагадують наші. Наприклад, ціла серія жіночих портретів у вінках, із яскравими барвами. Це предметний живопис. Водночас є стенд, присвячений елегантним жінкам у капелюхах. Але в усіх них обличчя затулені, не видно очей – видно тільки нафарбовані вуста. У масі такі картини справляють сильне враження.
Ми йдемо далі. Тут багато предметного живопису: портретний, анімалізм… Тварини і реальні, і фантастичні. Водночас нікуди не подівся жанр абстракції. Бачимо й окремі картини, і цикли, серії. Наприклад, на одній стіні – кілька живописних полотен у синіх тонах, які нагадують море. Особливо якщо дивитися з одного кінця у другий, то виникає враження, нібито споглядаємо морський пейзаж, його глибину і потужність, простори. До речі, саме на цій виставці – особливо багато синіх барв. Творчість одного художника тут виставлена саме під назвою «Чи любите ви блакитне (синє)?», і кольори його творів це демонструють. Усе витримано в тоні, а ще викликає оптимізм. Контраст – у чорних тонах: вугляне море на тлі темного неба.
На чому пишуть ці картини? Не лише на полотні, але й на алюмінії, дереві та інших матеріалах. Є й фото, причому поєднуються різні об’єкти, а манера – й чорно-біла, у стилі ретро.
Тематика – дуже широка. Так само й жанри. Від пейзажів – до квітів і тварин, від портретів – до жанрових сценок, від предметного мистецтва – до абстракцій і, звичайно, тварин. Наприклад, анімалістка, француженка Марі-Жоель Седа (Marie-Joёlle Cédat), яка однаково талановито працює і в живописі, і у скульптурі (ми бачимо левову голову, а ще вовків, ведмедів, лисиць, оленів та інших, причому ці звірі зображені на ходу – вони йдуть, заєць навіть біжить і стрибає, а відтворити рух важко!). Сподобались її пейзажі – у тому числі гірські. Сарна на тлі засніжених гір… Тварина озирається на глядача. Одразу згадуються Альпи – або масив у нашому кантоні де Во – гори Жура. До речі, сарна – дуже невловима натура, не так просто її зафіксувати як модель. А ще й показати індивідуальність (так!) цієї стрімкої та розумної тварини. Або гірський козел: він біжить до Альп по снігу. Або – лисиця, руда на білому снігу. Барс. Два тетеруки, які розчепірили крила, – один навпроти другого, на снігу. Ділять територію?
Або інші митці. Людська постать у місті, під червоною парасолькою, на тлі паризького дощу – нагадує імпресіоністів. Міські перспективи. Мариністика. І ще – дуже багато (більше, ніж раніше) робіт у стилі ар-брют, тобто необробленого мистецтва, такого популярного у Швейцарії. Ці роботи на виставці – саме живописні. Вони ще здалеку вирізняються яскравістю, а ще – несподіваністю ліній. Ми бачимо фігури і обличчя. Є й композиції, які – особливо здалеку – схожі на лабіринти та орнаменти (можна згадати міфологію та наскельний живопис). А якщо пройти далі, то видно досить маленькі скульптури, побудовані на звичних із дитинства образів. Наприклад, Піноккіо (тут популярна ця казка). Або антропоморфний кролик. Інші тварини, схожі й на людей. Або… прибульці, інопланетяни? Чи космонавти? Чорні фігурки в космічних шоломах, але оригінальні.
Водночас тут показано не лише фантазії, а й є гострі роботи, які торкаються сучасності. Наприклад, досить авангардні (на перший погляд), що змальовують війну та інші трагедії. Викривлені й дуже живі, навіть реалістичні, постаті, самі композиції промовляють без слів.
Цей захід відрізняється від тих, які ми бачили раніше. Наприклад, цього року – більший акцент на образотворчому мистецтві, менше представлена скульптура, хоча є окремі роботи з дерева і скла (а дерево як матеріал поширене тут), трапляються цікаві знахідки. Дуже багато живопису і графіки, натомість майже не видно колажів (хоча у Швейцарії це мистецтво процвітає та має давні традиції). Водночас є цікаві знахідки, і з першого погляду важко визначити, яка це саме техніка. Наприклад, здається, що картина. Але ми так гадаємо здалеку. Варто підійти, як помічаємо, що портрети кіноакторів і кіноактрис-зірок на полотні (а може, на металі?) намальовані, але сусідують із окремими колажами. Також якими фарбами написані ці картини? Цього року – більше акрилу.
Наприклад, акрилові пейзажі, які змальовують начебто світання і присмерк (відповідно у жовто-блакитних і червоних тонах), але водночас і абстрактні. Також масштаб цих робіт підкреслюється тим, що внизу… люди? Зовсім крихітні на тлі величезного небокраю. Але це не намальовані фігурки, а викладені шпильками або мініатюрними – зовсім мікроскопічними! – іграшками! Те ж саме – на картинах, написаних відповідно синім (що це – небо? космос?) і зеленим, навіть смарагдовим. Є й синьо-білі гори (але досить абстрактні), під якими – знову люди, не написані, а предметні. Щоб розгадати цю таємницю малесеньких фігурок на тлі, треба і довго простояти перед картинами, і наближатися. Але цей випадок іще раз нагадує, що сьогодні живе суміш технік. Фарби охоче поєднують із предметами.
Ми рушаємо далі. Ось стенд, де – великі арт-об’єкти, прикрашені золотими пацьорками. Ще здалеку видно, як блищать ці витвори. Вони зображують золоторунних баранів, причому кожний усміхнений круторогий-гвинторогий – з характером. І ці тварини – функціональні. Наприклад, один слугує підставкою для картин і альбомів. Слід зазначити, що й інші художники ставлять або розкладають біля своїх робіт і книги, й альбоми як для натхнення, так й для ілюстрації творчості.
А далі – цілий стенд присвячений пацьоркам. Ні, якщо підійти ближче, то видно, що це інша техніка, не менше – а то й більше – витончена. І для ілюстрації тут лежить блюдце з кольоровими шпильками. Виконані всі ці витвори… голівками шпильок! Це роботи французького митця Тьєррі Обера (Thierry Aubert), бренд – Taubert (від імені та прізвища). Ми бачимо голови тигрів, ягуарів, ведмедів і зовсім фантастичних тварин, а також цікаві моделі, які зображують... сучасних неформалів, красунь-моделей, танцівниць та інших. Автор – талановитий портретист і анімаліст, однаково легко зображує людей і звірів. Він не прагне ілюзорної подібності, хоча, звісно, може й натуралістично зробити свої моделі. Його роботи – фантазійні. Наприклад, голова величного і задумливого тигра, схожа на маску, виконана у білих, зелених, синіх, блакитних тонах, а сам звір палить синю люльку. Так само різнокольорові – зебри та інші тварини (автор часто використовує теплі тони). Бачимо й риб, і фігуру людини, що йде тримаючи пляшку… І цілі картини – наприклад, напівабстрактну композицію з маскою, навколо якої – ніби кольорові плями, і це схоже і на морське дно, і взагалі на гру уяви. І кожний витвір – як живий, має настрій і характер, викликає й веселощі, і задумливість.
Якщо пройти далі, то бачимо скульптури тварин, виконані з матеріалів, схожі на пластик. Вони яскраві, дуже блискучі (оздоблені, певно, пацьорками з нових, сучасних матеріалів) і вражають, зокрема, вибором фарб. Наприклад, фіолетова черепаха. Але найбільше вирізняється усміхнений крокодил, якого можна прийняти за живого, якби не колір.
Є окремі об’єкти зі скла, досить великі. Вражає те, що вони зазвичай безпредметні. Це або коло червоного скла, в яке хочеться вдивлятися (і думати, що означає цей стилізований «рубін»), або ціла композиція здалеку, абстрактна.
Але є й предметні скульптури, які поєднують скло з іншими матеріалами – як металом. Це, наприклад, роботи Ванесси Рену (Vanessa Renoux), які зображають і дуже граційних, досить легких і мініатюрних коней, і букети квітів – причому коні металеві, а квіти, певно, скляні чи емалеві, але на металі. Цим вони нагадують лампи, люстри та інші вироби Тіффані. А ще приємно помилуватися на стилізовані, у польоті, людські силуети – від предметів до абстракцій. Це й просто перехожі, і балерини. А ще цікаві двоє – він і вона, – які сидять… на лавочці? гілці? перекладині? – і вписані в півколо – сонця чи місяця? Уся композиція – бронзова. Схожу пару ми бачимо під величезними (як на них!) квітами.
Скульптури інших авторів виконані в особливій техніці. Що це – авангардні прикраси? Намиста, які висять на стендах? Ні, це стилізовані людські постаті! А ще є цілі групи людей, зроблені з металу і коштовного каміння (нефрит?) Про стиль можна сказати, що він нагадує роботи Джакометті, який тут популярний, і тому досі творять в його манері.
У графіці та живописі багато картин присвячено постатям естради і кіно, у тому числі легендам року та інших напрямів. А ще – портрети актрис: Одрі Хепберн (як відомо, вона жила у Швейцарії, у кантоні де Во – село Толошна біля Моржа), котру тут дуже люблять, і можна часто бачити її обличчя, у тому числі на листівках, – і Мерілін Монро. Обидві – легенди кіно і справжні індивідуальності. Ці портрети не натуралістичні, а авангардні, у різних тонах, але одразу видно вираз, шарм. Також як принти ці обличчя – на авторських сумках.
Деякі зображення схожі на гігантські постери. Багато з них присвячені персонажам мультфільмів Волта Діснея. Це, наприклад, Міккі-Маус, Дональд Дак та інші.
Звичайно, неможливо переповісти в одній статті про все побачене. Але факт, що сучасне мистецтво живе далі й вимагає не лише реклами, а й вдумливого аналізу. Бо це явище нашого часу, і виставки показують, що нова доба потребує мистецтва. Нове будується на старому, класичному, яке переосмислюється.
Аналітик матеріалів – Олена Смольницька
Про автора: Ольга Смольницька – кандидат філософських наук, консультант з філології Місії «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих»Української Греко-Католицької Церкви (Львів)