У сучасному світі часто зустрічаємо свідчення людей про зустріч з НЛО, записи контактерів різного рівня, як і думки скептиків. Яка онтологічна причина виникнення цих явищ? Вони від Бога чи від темних сил? Яка ціль їхнього приходу? Як розібратись: що правда, а що ні? У мене нещодавно виникла думка звернутись до спадку Ольги Асауляк і поділитись з вами тим, що вона говорила і писала на тему НЛО ще в 1991 році. Адже в часи війни над нашою країною закрили повітряний простір і працює багато високоточної техніки, що фіксує всі швидкі рухи в повітряному просторі. З цього народжується багато чуток, думок та запитань в людських головах.
Зі сторінок книги «Катарсис»
(том І, серії «Книга Вогнів»)
Ідея написання книги Катарсис виникла не випадково. Протягом трьох років після статей на тему контакту я отримувала потоки листів, що викликали необхідність серйозно поговорити з читачами про явище, яке з кожним роком все реальніше входить у життя сучасної людини. Усе стрімкіш зростає число «контактерів» із різними «енергетичними системами», «сузір’ями», «цивілізаціями». Водночас збільшується кількість пацієнтів психіатричних клінік із явними відхиленнями в психіці на ґрунті контактів. Навіть затятим скептикам стає цілком зрозуміло, що нерозсудливе ставлення людини до своєї планети дуже хвилює тих, хто невидимо живе поряд із нами.
• Хто ж вони?
• Вороги чи друзі?
• Наші батьки?
• А може, брати?
• Чи вони живуть на відстані мільйонів світлових років від нас, чи все жтаки оселилися за тонкою часовою перегородкою, яку не бачать наші фізичні очі?
• Чому одні контакти виводять людину з душевних криз, покращують здоров’я, нормалізують стосунки з близькими людьми, допомагають знайти своє місце в житті, а інші руйнують психіку, розбивають сім’ю, штовхають людину на вкрай непередбачувані вчинки, які іноді призводять до самознищення?
Погляньмо, що говорять про контакт служителі культу.
«…Можливо, ніколи ще від початку християнської ери біси не діяли так відкрито і широко, як у наші дні. Теорія «прибульців із космосу» — тільки один із багатьох прийомів, які використовують для впровадження «ідеї про вищі сутності», що збираються взяти на себе відповідальність за майбутню долю людства… Це жахливий знак того, що людина стала доступною демонічному впливу, як ніколи до цього, ще з початку християнської ери. У XIX ст., для того щоб увійти в контакт із демонами, був необхідний сеанс у темній кімнаті, тепер для цього необхідно тільки подивитись на небо» (о. Серафим Роуз «Православ’я і релігія майбутнього»).
Ось свідчення дуже крайнього погляду на проблему контактів, та, як відомо з давніх-давен, істина завжди проходить між двома крайнощами, між «плюсом» і «мінусом», між «так» і «ні», між чорним і білим. Уся біда людства в тому, що ми мислимо за типом «маятника» — від однієї крайньої точки до другої, не вміючи вийти на серединну пряму, тобто подолати дискретність земного мислення.
Одного разу я говорила про НЛО із священником. Він був переконаний, що «літаючі тарілки» походять від бісів. І тоді я запитала:
— Скажіть, отче Сергію, чи може сатана творити що-небудь сам, чи він позбавлений творчої сили?
— Ні, звичайно, сам не може. Він і його демони можуть тільки мавпувати, копіювати те, що створив Бог, аби являтися нам в образах Світла.
— То скажіть, із чого могли демони скопіювати літаючу тарілку, якщо її нема у світлих сил, а темінь нічого створити не може?
Мої слова спонукали отця Сергія глибоко задуматись. Людині, знайомій із філософіями різних релігій, яка осягнула суть езотеричних учень, звичайно ж, ясно, що будь-яке явище — як два боки медалі, що взаємодія «плюса» і «мінуса» — головний двигун прогресу думки у фізичному світі, що, відкидаючи одну сторону явища, ми ніколи не осягнемо іншої його сторони, а не осягнувши, не зможемо зберегти свою психіку від впливу небажаних ворожих сил.
Насправді не все священство відкидає контакти людини з тонким світом. Один із геніальних умів ХХ століття — отець Павло Флоренський, що загинув у сталінському засланні на Соловецьких островах, допомагає нам відрізнити чистий духовний контакт від контакту поверхневого. Сам того не підозрюючи, він вичерпно розкриває тему, яка хвилює багатьох людей, що йдуть шляхом пізнання невидимого. Ця тема — «Рівні контакту з тонкими світами»…
Багато з тих, хто мріє про контакти, неправильно розуміють значення цього слова, яке налаштовує людину на щось дивовижне, особливе, таке, чого ще не було в її житті. Але ж кожна людина по суті є контактером, який перебуває в непроявленому, односторонньому контакті.
Ось що писав о. Павло Флоренський:
«Чим глибше, онтологічніше духовне осягнення, тим беззаперечніше приймається воно як щось давно знайоме, давно очікуване вселюдською свідомістю. Та й насправді, воно є радісною вісткою з рідних глибин буття, забутою, але таємно леліяною пам’яттю про духовну батьківщину…
…Загальний закон завжди один: душа захоплюється із видимимого і, втративши його з поля зору, входить у сферу невидимого — це діонісійське розірвання уз видимого. А здійнявшись увись, у невидиме, вона знову опускається до видимого, і тоді перед нею постають уже символічні образи вишнього світу — лики речей — ідеї. Це аполлонічне бачення світу духовного.
Та є спокуси прийняти за духовне, за духовні образи, замість ідей, ті мріяння, які оточують, бентежать і спокушають душу, коли перед нею відкривається шлях в інший світ. Це духи віку цього намагаються втримати свідомість у своєму світі. Межуючи із світом потустороннім, вони хоча і тутешньої природи, але уподібнюються сутностям світу духовного; кажучи ж геометрично і фізично, під час наближення до межі цього світу, ми вступаємо в умови існування хоч і безперервно нові, однак вони дуже відрізняються від звичайних умов повсякденності.
І в цьому величезна духовна небезпека наближення до межі світу, коли немає бажання очищатися, внаслідок мирських пристрастей чи невміння, за відсутності духовного розуму — свого власного чи чужого — розуму керівника чи, нарешті, від безсилля, коли духовний організм не визрів ще для такого переходу.
Небезпека ж — в обманах і самообманах, які на грані світу оточують мандрівника. Світ чіпляється за свого раба, липне, розставляє сіті і зваблює нібито досягнутим виходом у сферу духовну; духи і сили, які стережуть ці виходи, далеко не «стражі порогів», тобто не благі захисники заповідних сфер, не істоти світу духовного, а посіпаки «князя влади піднебесної», які захоплюють і спокушають душу, затримуючи її на грані світів». (о. Павло Флоренський з листів до друзів, статей «Іконостас», «Зворотна перспектива», «Біля вододілу думки»). «КАТАРСИС» О. Асауляк.
Пропоную знайти ці листи о. Павла і опрацювати самостійно, а ми повернемось до роздумів О. Асауляк у наступній статті.
Автор: Святослав син Ігоря —
філософ, богослов, автор методики
«Сходи на Шляху», видавець серії
«Книга Вогнів».