Саме під такою назвою цьогоріч відбулося свято, присвячене Тарасові Шевченку, у школі українознавства при Катедрі Св. Князя Володимира в Чикаго.
Для шкіл діаспори Кобзарева заповідь: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь» є не просто цитатою, а головним девізом та моральним орієнтиром. Щороку в березні українські осередки, школи та церковні громади з особливим трепетом вшановують пам'ять нашого Пророка.
У березневу цю святу блакить
Ми шлемо Кобзареві привітання.
Борітеся – і прийде світлий час,
Поборете – бо Правда з нами буде!
Сьогодні знову молодий Тарас
Іде крізь березень до свого люду.
Це свято стало підсумком масштабної роботи, проведеної у школі під час Шевченківських днів. Наша мета – щоб кожен випускник після десяти років навчання закарбував у пам’яті та серці якомога більше творів Кобзаря.
Шлях до поета починається ще з передшкілля. Учні молодших класів вивчають вірші відповідно до свого віку, а на уроках музики з Мар’яною Лагняк розучують пісні на слова Тараса. У творчих роботах та розмальовках «оживають» знайомі образи: садок вишневий, червона калина та явір над водою. Через ці прості символи діти вчаться любити рідну природу й розуміти, що Україна – це не лише територія, а й пісня, калина, верба та величний Дніпро. Для кращої візуалізації на уроках також переглядають мультфільми за творами поета.
У старших класах класична поезія поєднується із сучасними технологіями. На уроках культури учні підготували проекти «Шевченко-художник» та «Шевченко-графік», розкриваючи його як багатогранну особистість та громадського діяча. Досліджуючи біографію Кобзаря на уроках української мови та літератури, школярі створили стенд із його прижиттєвими фотографіями. Ми свідомо відходимо від стереотипного образу «зажуреного кріпака», відкриваючи дітям Шевченка як живу, стильну та сучасну постать.
Головний акцент у виступах старшокласників – пророче слово Шевченка, яке залишається надзвичайно актуальним у сучасній боротьбі за волю та ідентичність.
Свою Україну любіть,
Любіть її. Во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть…
Традиційно наші шкільні заходи розпочинаються з молитви: отець Іван Лимар благословляє дітей та гостей свята. Час минає швидко – і ось уже учні декламують вірші, танцюють та співають. Батьки мають чудову нагоду побачити результат ще одного року навчання у школі українознавства.
Особливо тішимося, що цьогоріч серед наших вихованців є діти, чиї батьки не є українцями. Попри це, вони вже навчилися читати нашою мовою і сміливо декламують твори Тараса Шевченка.
Велика вдячність і шана вчителям за їхню самовіддану працю та ентузіазм. Їхня роль виходить далеко за межі звичайного викладання, адже вони стають головними провідниками рідної культури та мови для поколінь, що зростають поза межами України.
На завершення свята у виконанні всієї шкільної родини звучить безсмертний твір «Реве та стогне Дніпр широкий». Саме родини – великої та згуртованої роками. Ми вдячні батькам за бажання залучати дітей до нашої спільної праці. Дякуємо нашим учителям-ветеранам та випускникам, які не забувають рідну школу й приходять у гості. Це надзвичайно важливо для нас.
Ми завжди раді бачити кожного у стінах нашої школи!