По московському заводу «Кремній Ел» в Брянську добряче прилетіло. ЗСУ завдали ударів крилатими ракетами «Шторм Шедоу». Для тих, хто переглядав відео прильотів, є очевидним, що завод надовго припинив роботу.
Оборонна промисловість московії тривалий час не отримуватиме мікросхеми, транзистори, діоди для виготовлення крилатих і балістичних ракет, радіоелектроніки бойових літаків. Навіть кількатижнева зупинка цього заводу – це збережені життя кількох тисяч українців, адже без електронної начинки смертоносна зброя працювати не може.
Нафта – кров війни
Різке зростання ціни на нафту після початку війни Ізраїлю та США проти Ірану стало закономірним наслідком: через блокування Ормузької протоки (20% світового ринку) та зменшення світових видобувних потужностей через падіння видобутку в усьому регіоні Перської затоки.
Ціна бареля нафти Brent, міжнародного стандарту, перевищила 100 доларів за барель у четвер вранці, всього через кілька днів після того, як вона підскочила до майже 120 доларів.
Ціна на нафту марки WTI, яка є еталоном для США, підскочила до близько 95 доларів за барель.
Ебрахім Зольфакарі, речник центрального військового штабу Ірану «Хатам аль-Анбія», заявив, що світ повинен готуватися до підняття ціни на нафту до понад 200 дол. за барель.
Велике зростання ціни на нафту може загнати усю світову економіку в стан рецесії. Українців це питання цікавить ще й з іншої точки зору: продаж нафти становить левову частку дохідної частини бюджету рф. А значить і зростання ціни, і зменшення пропозиції на світовому ринку грають на руку путіну.
На превеликий жаль, цей наслідок війни проти Ірану для України, який був спрогнозований мною в попередньому випуску, спостерігаємо. І зростання поки далеке від завершення, проте є важливі нюанси.
Дональд Трамп заявив, що США скасують частину нафтових санкцій проти «деяких країн», щоб знизити ціни на енергоносії.
«У нас є санкції проти деяких країн, тож ми знімемо їх, поки ситуація не владнається. А потім, хто знає, може, ми не будемо повертати їх», – сказав президент США.
Кількома днями раніше, 6 березня 2026 року, міністр фінансів США Скотт Бессент оголосив про надання Індії тимчасового 30-денного дозволу на купівлю російської нафти, що «застрягла» в морі.
США не оголошували скасування санкцій проти нафтового сектору росії, про які говорив президент Дональд Трамп, заявила на брифінгу 10 березня речниця Білого дому Керолайн Левітт.
«Це питання продовжують обговорювати Міністерство фінансів і енергетична команда президента, і вони остаточно проконсультуються з президентом, перш ніж ухвалити рішення», – пояснила Левітт.
Водночас речниця президента США зауважила, що російська нафта, яку дозволили прийняти Індії, вже була в морі:
«Оскільки ми працюємо над тим, щоб заспокоїти тимчасову нестачу поставок нафти в усьому світі через іранців, ми тимчасово дозволили їм прийняти цю російську нафту. Вона вже була в морі».
Довгострокових позитивних наслідків для московського бюджету від цього рішення не слід очікувати, адже обсяг нафти на танкерах підсанкційного тіньового флоту рф досить обмежений. Проте найважливіше питання полягає в тому, а що ж буде далі? І залежатиме це від цілої низки факторів.
США отримує вигоду від зростання цін на нафту. І ця вигода суттєво вища, аніж потенційна вигода рф. І зараз я цю думку спробую довести.
Нафтові резерви США вважаються найбільшими в світі, при цьому з міркувань національної безпеки точних їхніх розмірів ніде не вказано.
Додайте до цього те, що Венесуела володіє найбільшими підтвердженими запасами нафти у світі – понад 303 млрд барелів (близько 17-20% світових), при цьому її продаж зараз здійснюється під контролем та за фактичного посередництва влади в США та американських корпорацій Chevron та Shell. Останні вже заявили про готовність здійснювати великі інвестиції у видобуток нафти у Венесуелі, адже через старе обладнання та тривалий час перебування під санкціями зараз видобуток у Венесуелі становить менше 1 млн барелів на добу. За умови дефіциту нафти на світовому ринку такі інвестиції стануть ще більш прибутковими.
Проте і це ще не все. Окрім одного з найбільших резервів, США можуть володіти і найбільшими покладами, які свідомо впродовж тривалого часу не розроблялись.
Наслідок від війни проти Ірану у вигляді підвищення цін на нафту є настільки легко прогнозованим, що навіть припустити думку про його непередбачуваність з боку аналітиків може тільки невіглас. Це я ще дуже м’яко дібрав відповідний іменник.
Крім цього, WSJ повідомило, що Міжнародне енергетичне агентство заявило, що його країни-члени випустять 400 мільйонів барелів нафти зі своїх надзвичайних запасів, що стане найбільшим розподілом резервів в історії, у спробі знизити ціни на сиру нафту, які різко зросли під час війни з Іраном.
За словами чиновників, цей випуск нафти більш ніж удвічі перевищить найбільший попередній випуск агентства, коли країни-члени МЕА у 2022 році виставили на ринок 182 мільйони барелів після того, як росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.
Пропозицію поширили на 32 країни-члени МЕА, її приймуть виключно за згоди усіх учасників. У понеділок директор МЕА заявив, що нині організація має 2 млрд барелів нафти у публічних запасах, а також ще 600 млн в обов'язкових комерційних запасах.
З огляду на вищезазначене, мені здається, що адміністрація Трампа із самого початку прораховувала середньострокові та довгострокові можливості отримання вигоди від підвищення цін на нафту. Проблемою для Трампа може стати те, що війна США та Ізраїлю проти Ірану переходить в затяжну фазу. А от затяжна фаза становить великі ризики як для Ізраїлю, так і для партнерів США у регіоні – ОАЕ, Саудівської Аравії, Катару. Адже кількість боєзарядів до ППО може бути суттєво меншою від кількості балістичних ракет та «шахедів» в Ірану. Крім того, вартість західних боєприпасів незрівнянно вища від максимально здешевлених масових іранських виробництв. Саме ці ризики вважаються одними із ключових серед американських та британських аналітиків. Тож питання тривалості бойових дій матиме досить визначальний характер і з огляду на перебіг подій, попри ліквідацію Хаменеї, стратегічної мети так і не було досягнуто. Більш детально ми зможемо робити висновки лише згодом, коли час все розставить по своїх місцях.
Проблема для українців полягає в тому, що, окрім США, вигода від підняття цін на нафту та обмеженість її пропозиції, несе позитив і для путіна. Питання в тому – наскільки великий.
Підозрюю, що навколо нафтових санкцій та війни в Україні і відбувались ключові перемовини між путіним і президентом Трампом (телефоном), а згодом – між Віткоффом і Кушнером та Дмитрієвим.
Трамп назвав розмову з путіним «дуже хорошою», повідомив також, що на лінії було багато людей з обох боків. Говорили, зокрема, про Україну.
«Це просто нескінченна боротьба. Між путіним і президентом Зеленським величезна ненависть, вони ніяк не можуть домовитися. Але я думаю, що це був позитивний дзвінок з цього приводу.
Ми, звісно, говорили про Близький Схід. І він хоче бути корисним. Я сказав: “Ви могли б бути кориснішими, завершивши війну в Україні”. Але ми добре поговорили, і він хоче бути дуже конструктивним», – сказав американський президент на пресконференції.
«Сьогодні (11 березня – ред.) у Флориді російська делегація на чолі зі спеціальним посланцем Кирилом Дмитрієвим зустрілася з делегацією США», – вказав спецпосланець президента США Стів Віткофф у соцмережі Х.
Окрім Стіва Віткоффа, участь у перемовинах взяли зять Дональда Трампа Джаред Кушнер і старший радник Білого дому Джош Грюнбаум.
«Команди обговорили різні теми й домовилися підтримувати зв'язок», – додав спецпосланець Трампа, не повідомивши жодних деталей.
Додайте до цього те, що двома днями раніше Віткофф сказав, що бачить ознаки «переломного моменту» в переговорах щодо завершення російської війни проти України, адже сторони «виснажені». При цьому Володимир Зеленський заявив, що через події довкола Ірану тристоронні переговори делегацій України, США та росії, які мали відбутися, двічі відкладались за пропозицією американської сторони.
Відсутність деталей щодо зустрічі у Флориді підтверджує закритість перемовин, проте питання цін на нафту, можливого зняття/зменшення санкцій проти рф та війни в Україні – очевидно відігравали ключову роль. Деталі закулісних перемовин згодом отримають свій фізичний прояв в політиці та геополітиці.
У контексті війни на Близькому Сході слід згадати ще один важливий для українців епізод. Видання Axios повідомило, що Зеленський пропонував Трампу дрони-перехоплювачі «шахедів» ще у серпні на закритій зустрічі. Адміністрація Трампа тоді ніби відмовилася від купівлі, проте минулого тижня змінила позицію – через значно більшу кількість ударів дронами з боку Ірану, ніж очікувалось.
Перехоплення іранських дронів вже коштувало США та їхнім союзникам у регіоні мільярди доларів.
«На тій зустрічі в серпні Трамп попросив свою команду попрацювати над цією ідеєю, але вони нічого не зробили», – сказав український посадовець.
Американський чиновник, який тоді бачив українську презентацію з мапою Близького Сходу та попередженням, що Іран удосконалює конструкцію своїх ударних дронів, згадує:
«Ми подумали, що це просто Зеленський поводиться як Зеленський. Хтось вирішив не купувати цю ідею».
Згодом Володимир Зеленський заявив, що американські експерти визнають, що українські дрони-перехоплювачі можуть допомогти Сполученим Штатам Америки на Близькому Сході.
Пізніше він розвинув цю думку в інтерв’ю ірландському блогеру Кейліну Робертсону. Так, під час інтерв’ю ведучий запитав у Зеленського, що він відчуває у ситуації, коли раніше президент США Дональд Трамп заявляв, що Україна не має козирів, а тепер США звертаються по допомогу саме до нашої країни, не до Франції чи Німеччини, а також відхилили пропозицію використати британський авіаносець.
Зеленський у відповідь зауважив, що це «гарне відчуття».
«Це завдяки нашим солдатам, чудовим людям і багатьом виробництвам, які ми збільшили з початку війни. Тепер у нас високий рівень», – зазначив він.
Він додав, що це показує усім, що Україна має «карти»:
«У нас було як у хорошого гравця. Можна мати хороші карти, але важливо не показувати всім, що вони є. Думаю, рік тому (карти – ред.) у нас теж були, але ми їх не показували. Але тепер усі розуміють, що вони є».
Апелюючи до фрази Трампа про відсутність карт, Зеленський мимоволі заперечив свої ж слова в Овальному кабінеті щодо того, що «він не грає в карти». Але зараз йдеться не про те.
Провівши майже більшу частину зими в Києві в умовах наявності електроенергії від 2 до 8 годин на добу, словесні каламбури Зеленського мене, м’яко кажучи, не дуже вразили. А з огляду на те, що майже всі пошкодження трансформаторів здійснювались саме «шахедами», «геранями» та іншими московськими безпілотниками, то в мене виникає закономірне питання – а де ж результат?
Спілкуючись із військовими фахівцями високого рівня, можу зауважити одне – всі вони кажуть, що ППО має бути надзвичайно складною, багаторівневою та багатоплановою системою. І власне розрекламованим «дронам-перехоплювачам» всі експерти, із якими я спілкувався, відводили досить невелике значення, особливо з огляду на співвідношення їхньої вартості та ефективності. Натомість, за їхніми словами, найбільшою ефективністю при порівняній дешевизні володіють зенітно-ракетні комплекси, самостійне виробництво яких (разом із боєприпасами) не є для українського ВПК дуже важким завданням. Проте впродовж 4 років війни цього так і не було організовано, на відміну від кремлівського ворога, яких зробив висновки із своїх власних помилок.
Досвід ЗСУ, унікальні знання та навики деяких українських воїнів та інженерів безумовно перебувають на найвищому рівні на планеті. Зрештою, саме українська та московська армії володіють унікальним досвідом ведення сучасної війни. Відповідно допомога українських фахівців є досить затребуваною, а всі розвідки світу стараються збирати інформацію з українського фронту, слідкувати за технологічними новинками, самими їх створювати (зокрема і в межах спільних підприємств), використовувати Україну як полігон тощо. Як би цинічно це не звучало. Хоча, зрештою, навіть виключно бізнесовий інтерес певних Західних груп є корисним для нас, адже інакше у нас би не було й того забезпечення, яке є, особливо з огляду на масштаби розкрадання України різними міндічами та іншими зеленими хламідіями.
Проте важливо, щоб такі «карти», як потужно та незламно висловився Володимир Олександрович, працювали в інтересах українського народу, а не влади в Україні. Яка, на жаль, не є українською.
Крім того, прогнозуючи коротко- та середньострокові перебіги подій після досягнення якогось перемир’я (яке не надто ймовірне в 2026-му), потрібно враховувати те, що чимало світових компаній чи навіть центрів впливу захочуть кращих українських воїнів зробити високооплачуваними найманцями. Українському Народу, зокрема і з огляду на масштаби демографічної катастрофи та прихованого геноциду, необхідно максимально зберегти такий Цвіт Нації. Проте можливим це стане лише у випадку, якщо у нас з’явиться Українська Влада.
Інкасаторська війна Орбана і Зеленського продовжується, як і прогнозували ми у попередньому випуску «Сурми». І щось мені підказує, що аж до моменту проведення виборів в Угорщині (12 квітня) не слід очікувати на її завершення.
Фото: Facebook/Magyarország Kormánya
Угорський уряд ухвалив постанову №49/2026 (III.9.), яка стосується заходів щодо 35 мільйонів євро, 40 мільйонів доларів готівкою, а також 9 золотих зливків, кожен вагою по 1 кілограму, що перевозили територією країни.
Як зазначається в документі, 5 березня угорські митники взяли під контроль два транспортні засоби, у яких перебували семеро громадян України.
«На місці перевірки не вдалося встановити походження коштів, їхній кінцевий пункт призначення, мету транспортування та правові підстави для перевезення таких активів територією країни», – йдеться у документі.
У постанові стверджується, що «спосіб транспортування грошей і золота не відповідав звичній міжнародній практиці, тому було розпочато кримінальне провадження». Крім того, угорська влада заявила, що обставини перевезення нібито можуть становити ризики для національної безпеки.
«Слідство має встановити походження активів, мету їхнього транспортування та можливі зв’язки перевізників із кримінальними або іншими організаціями», – зазначається в документі.
Постанова передбачає, що розслідування триватиме до 60 днів із моменту набуття документом чинності. На цей період вилучені кошти та золоті зливки залишатимуться під контролем угорських органів влади. Постанова була опублікована в «Угорському віснику» та вже набула чинності.
При всій очевидній пропутінській позиції угорського Орбана, скандал з інкасаторами потрібно розглядати комплексно та вивчати позиції як влади в Україні, так і влади в Угорщині.
Орбан старається використати цю ситуацію для шантажу щодо запуску транзиту роснафти «Дружбою». Зеленський «героїчно» опирається відновленню транзиту, потужно забуваючи, що впродовж чотирьох років транзит роснафти територією України відбувався. Політичний піар та маніпуляції покликані затуманити масові свідомості виборцям – і угорським, і українським (для яких взагалі відбувається переписування історії, зокрема свідомого провалу підготовки до повномасштабного нападу).
Шантаж з боку угорців побічно підтверджують слова міністра будівництва та транспорту Угорщини Яноша Лазаря. Міністр заявив, що гроші та золото не віддадуть, доки Україна не відновить транзит російської нафти трубопроводом. Він також натякнув, що подібні операції можуть повторитися.
«Ми знаємо, що українці дуже нервують. Якщо нас шантажують, ми не можемо бути настільки дурними, щоб піддатися. Ми зробили те, що зробили, не випадково, і гроші ми їм не повернемо», – заявив міністр. Фактичний шантажист заявляє, що його шантажують і він опиратиметься шантажу. Фарисейська паразитична політика заполонила планету.
МЗС України та Нацбанк звинувачують владу Орбана в фактичному викраденні цінностей. І частково ці звинувачення є правдивими, але це не перекреслює і часткової правоти угорців. Зокрема угорська преса та мітинг під посольством України в Угорщині (який відвідав, до речі, і міністр закордонних справ Сійярто) поставили цікаві запитання:
- Чому гроші перевозились разом із золотом, якщо це суперечить протоколам перевезення цінностей?
- Чому Інкасаторські машини їхали без дипломатичних знаків?
- Чому угорську сторону не попереджували про українське перевезення цінностей на суму близько 80 млн доларів та 9 кг золота, адже відповідно до міжнародних протоколів Україна повинна була це зробити?
Окремим важливим запитанням, яке виникло згодом після затримання інкасаторів, є присутність у супроводі генерал-майора СБУ у відставці Геннадія Кузнецова, якого двічі звільняли з СБУ за вчинення корупційних правопорушень.
Окрім цього, Кузнецов свого часу входив у найближче оточення колишнього начальника Головного управління внутрішньої безпеки СБУ бригадного генерала Наумова, який зараз переховується в Сербії.
Андрій Єрмак, ставши головою Офісу Зеленського, включив Кузнецова до складу Тристоронньої контактної групи замість Валерії Лутковської. Згодом Зеленський нагородив Кузнецова орденом та призначив головним з питань «обміну полоненими».
Заради справедливості мушу зазначити, що присутні в українськомовному інформаційному просторі і голоси на захист Кузнецова.
Причини його присутності в супроводі інкасаторів, як і відповіді на всі вищезазначені питання, мала б надати влада Зеленського.
Угорщина в своїй поведінці зараз зобов’язана зміцнити свої слова реальними матеріалами розслідувань в межах кримінального провадження щодо відмивання грошей. Проте угорсько-московський Орбан цього не робить. Зрештою, в цьому випадку час грає на нього, адже грубувату квартальну риторику Зеленського в бік Орбана останній гарно конвертує в зростання рейтингу своєї партії напередодні виборів. При цьому навіть угорська опозиція підтримала Орбана після того, як Володимир Зеленський сказав, що може дати адресу угорського прем’єра «нашим хлопцям», натякаючи на ЗСУ. Як на мене, то при всій зневазі до ворожого Орбана, така теза Зеленського є дурною щонайменше з двох причин. Перша – Орбан є прем’єром держави, що входить до складу НАТО. Друга – зовнішній напад на Орбана в межах внутрішньої угорської політики легко та успішно конвертується політтехнологами за допомогою гасел «наших б’ють». Що вже зараз підкріплено зростанням рейтингів партії «Фідес».
І навіть якщо Володимир Зеленський через обмеженість знань сам не розумів, що його риторика може привести до зворотного ефекту, то та величезна маса політтехнологів в ОП цього не могла не розуміти. Тож виникає логічне питання – для чого насправді все було задумано?