Як ви знаєте, там була маленька війна між державою і наркокартелем «Картель Нової Генерації Халіско» (ісп. Cártel de Jalisco Nueva Generación, або CJNG), яку картель розпочав через смерть від ран їхнього лідера Ель Менчо. Спалені машини, автобуси, заправки, магазини і державні установи ви бачили, тому все це описувати не буду. Єдине, що варто відмітити: за описами спостерігачів психологія і методи бойовиків наркокартелю нагадують типових герільєрос, тобто вони певною мірою ставляться до державної влади як до окупаційної.
Декілька слів про самого Ель Менчо (справжнє прізвище – Сервантес).
Це колишній офіцер поліції, який очолюваний ним картель вивів на новий рівень – в окремих елементах своєї структури ввів принципи підготовки і організації, які перейняв з поліції. Кажуть, що дисципліна, а також рівень бойової підготовки і злагодженості підрозділів у нього був суттєво кращий, аніж у його конкурентів по картельному бізнесу. Він навіть успішно воював за території з картелем Лос-Сетас.
Для розуміння, що це за організація, процитую вікіпедію:
«Лос-Сетас» (ісп. Los Zetas) – кримінальна організація в Мексиці, що займається міжнародною торгівлею наркотиками та іншими видами кримінальної діяльності. Цей наркокартель утворили дезертири з елітних частин мексиканської армії (спецпризначенці GAFE (Grupo Aeromóvil de Fuerzas Especiales) і стрілкової парашутної бригади (BFP)). Пов’язаний із корумпованими чиновниками з федерального уряду та місцевих адміністрацій і поліцейськими офіцерами, крім того, в картель вступили колишні військовослужбовці Гватемали».
Основна сфера діяльності CJNG, звісно, наркотики. Виробляли весь спектр – від органіки до хімії. Останнім часом частка хімічних (метамфетамін, фентанол) суттєво зростала. Їх не треба вирощувати, достатньо організувати лабораторії і доставку сировини. Були деякі труднощі з вивозом грошей зі США, але цю проблему частково допомогла розв'язати кооперація з джентльменами з Китаю: оскільки є обмеження на виведення капіталів з Піднебесної за кордон, то наркокартель на замовлення китайців вкладав власні наркодолари в нерухомість чи інші активи, а з Китаю їм приходили необхідні компоненти чи тупо на різні рахунки перекидали юанями. Так що Китай і тут помаленьку протягує «руку дружби»…
Для США сьогодні наркотрафіки з Мексики – це проблема, яку вони не можуть вирішити демократичними методами. Справа в тім, що переважна більшість як нелегальних, так і легальних мігрантів з Мексики підтримують контакти зі своїми друзями і родичами з того боку «Стіни», і ці контакти досить часто використовуються як можливість заробити трохи бабла на транспортуванні партії наркоти. Якщо раніше наркокартелі старалися провезти велику партію органічної наркоти, то зараз стало вигідно розпилювати поставки малими об’ємами (особливо це стосується хімії) завдяки великій кількості охочих. Ну, а якщо взяти до уваги, що в багатьох південних штатах банди латинос вже є домінуючою силою, а для інших колишніх мексиканців закони і порядки США є цінністю вельми умовною, то з розповсюдженням взагалі проблем немає.
Для розуміння масштабів просто наберіть в ютубі «Філадельфія, Кенсінгтон, зомбі-ленд». То не ШІ, то все реальність. Ну, і до цього, звісно, варто додати зростаючу лояльність до криміналу в самих США, особливо якщо це кримінал «пригнічених» рас і націй. Таким чином зростаюча присутність мексиканців (і загалом латиносів) в містах масової їхньої осілості тихою сапою переформатовує ці міста, квартал за кварталом, на мексиканський культурний стандарт. Там не треба знати англійську, щоби жити в абсолютно комфортних умовах.
Є два таких відомих автори, лауреати Нобелівської премії, Джеймс Робінсон і Дарон Аджемоглу, які написали книгу «Чому одні країни багаті, а інші бідні». Книга абсолютно лівацька, але варта уваги, оскільки на цих авторів часто посилаються як на авторитетів. Коротко суть їхньої книги: культура вторинна, закони первинні. І один з прикладів – місто Ногалес, розділене американсько-мексиканським кордоном навпіл. В обох півмістах переважна частина населення – мексиканці. І, мовляв, тільки тому, що в американській частині Ногалесу діють американські політичні інститути, там кращі дороги, рівень життя, краща медицина, правоохоронна система тощо.
Критики задають цілком логічне питання: а хіба в Мексиці є закони, які дозволяють чи стимулюють корупцію чи будь-яке інше порушення законів? Ні, таких законів немає, на папері все прописано, як мусить бути.
В тексті є такий цікавий фрагмент роздумів:
«Але, можливо, причина у самих людях? Можливо, жителі Ногалеса, штат Арізона, – онуки європейських мігрантів, а їхні південні сусіди нащадки ацтеків? Ні. Походження людей по обидва боки стіни дуже схоже».
Сто процентів, походження мешканців обох половинок Ногалесу дуже схоже, а саме – мексиканське. От тільки США як державу будували саме європейські мігранти, які з першого дня жили за законами, прийнятими ними самими. Нагадаю, як це відбувалося.
У вересні 1620 року близько 100 пілігримів на борту корабля уклали і затвердили Мейфлаверську (за назвою корабля) угоду. Таким чином 21 листопада 1620 року, ще до висадки, вони підписали документ, який став одним із перших законів самоврядування у майбутніх США.
Тобто загальна – і зокрема правова – культура англосаксів була на такому рівні, що дозволяла їм без якогось монаршого чи іншого примусу утворювати і розвивати осередки цивілізації на будь-яких неосвоєних територіях, куди англосакси прибували (знову ж нагадаю, що Австралія довго була місцем для висилки британських каторжан…).
І для усвідомлення різниці культур: коли пілігрими на борту корабля закладали правовий фундамент своєї колонії – предки мексиканців користувалися кам’яними сокирами і обсидіановими ножами. І цю цивілізаційну дистанцію, яку англосакси проходили тисячоліттями, не можна скоротити простим переселенням з однієї цивілізаційної формації в іншу. І європейський лівацький мультикультуралізм це також наглядно продемонстрував: як і очікувалося, масові мігранти з Еритреї, Габону, Пакистану і Марокко не приймають автоматично місцеву культуру, вона для них чужа і в багатьох проявах надмірна (наприклад, щодо підтримки чистоти на вулицях). Вони привозять з собою Еритрею, Габон, Пакистан і Марокко, які й інсталюють у вибудовані багатьма поколіннями європейців казкові за своєю красою міста і містечка. А європейська цивілізація – це дуже крихка структура, яка підтримується не зовнішнім примусом, а внутрішньою потребою. Точніше – підтримувалася…
Так от про що я: у 2025 році в Лос-Анджелесі відбувалися «бої місцевого значення», які у пресі зазвичай класифікували або як «Масові протести», або як «Масові безпорядки». Якщо «Масові протести», то в описі вони були спричинені жорстокою і недемократичною політикою Трампа, а «Масові безпорядки» – лояльною до мігрантів (зокрема і нелегальних) політикою демократів. Тобто зазвичай описання проблеми не виходило за межі політичної дихотомії даного моменту – хто кому більше в карму плюне.
Я давно розглядаю ці проблеми виключно в контексті цивілізаційного переформатування, а вже хто опинився нагорі і в якому кріслі – чи то республіканець Трамп в кріслі президента, чи демократ Гевін Ньюсом в кріслі губернатора – то вже вторинне і його потрібно розглядати через призму неминучих наслідків чогось попереднього, а не з розряду першопричин якихось проявів. Як писав Ле Бон, всі видимі зміни – це не спонтанні прояви, а наслідки невидимих до цього процесів.
А тепер трішечки Лос-Анджелеса в цифрах:
Латиноамериканці:
1940 р. – 7,15%
2020 р. – 46,93%
Афроамериканці:
1940 р. – 4,24%
2020 р. – 8,27%
Європеоїди:
1940 р. – 86,35%
2020 р. – 28,89%
Я думаю, тенденцію ви уловили.
На даний момент у Лос-Анджелесі діють біля 700 кримінальних банд, переважно організованих за расовою чи етнічною ознакою. Часто дрібні банди підпорядковуються мегабандам, у яких чисельність може досягати до 10 000 і більше. Найкрупніші афроамериканські банди – Pirus, Crips і Bloods. Латиноамериканські банди – 18th Street gang, Latin Kings, а також дві спільноти латиноамериканських банд – Norteños та Sureños, які ворогують між собою. Найбільшою серед банд латиносів є Mara Salvatrucha, яка наразі має свої філії за кордоном.
А тепер щодо наведених фото: це все з масових протестів 2025 року, які відбувалися в Лос-Анджелесі проти депортації. Ці люди правдами і неправдами прибули в США з Мексики, але махають мексиканськими прапорами. Вони привезли Мексику з собою. А також привезли з собою Latin Kings, Sureños і Mara Salvatrucha. Які нічим принципово не відрізняються від «Картеля Нової Генерації Халіско», який і влаштував війну в Мексиці.
П.С. Є у мексиканців, нащадків ацтеків, мрія про відновлення напівміфічної батьківщини їхніх предків – Ацтлан. Ця ідея останніми десятиліттями обростає політичною фактурою: утворюються гуртки прибічників Ацтлану, зокрема в середовищі мексиканських студентів, які вчаться в США. І претендують вони на 7 штатів: Каліфорнія, Невада, Юта, Аризона, Колорадо, Нью-Мексико і Техас.
Так що Робінсон-Аджемоглу сильно поспішили поховати національну культуру як домінуючий фактор.