Кінець 1980-х, початок 90-х – пік крутих бойовиків в кінематографі. Ми з друзями шкрібаємо дрібні гроші на кінотеатри і відеотеки. На деякі фільми в кінотеатрі, ховаємось в залі між сеансами, щоб переглянути крутий фільм знову і знову, по три сеанси за день.
У таких класичних бойовиках круті пацани, биті життям, дають добірного тягла поганцям за допомогою кулака і стрілецької зброї. Вони не завжди круті з самого початку. Обставини навколо них змушують їх змінюватись. Впродовж фільму проходять етапи загартування, професійного зростання, здобуття навичок, боротьби із самим собою, проходячи через особисті трагедії та втрати, прагнуть помсти та справедливості, відплати і повернення свого, знищення кривдників своїм потом, кров'ю і надзусиллями, перемагаючи себе і світ навколо.
Такі фільми демонстрували нам, що кожен з нас – може. Що ти слабкий лише у своїй голові, що немає нічого неможливого, що треба відстоювати своє, захищати слабших, боротись за справедливість, прощати ворогам своїм тільки тоді, коли вони спустять свій останній подих. І в цьому були біблійні сюжети, сюжети народних казок, саг, міфів, епосів про подвиги героїв.
Сучасний муві пропонує нам супергероїку, обраність, надзвичайні, надприродні сили заховані під пафосним плащем і обтягуючим трико. Ти не асоціюєш себе з ними, бо всі твої надздібності зводяться до відкривання пляшки пива оком чи виживанням на зарплату. Супергерої не гарують у поті чола, їх хтось вкусив, на них щось вилили, чи робили над ними експерименти, вони потомки таких же надприродних, чи вони прилетіли сюди з іншої планети. Вони – точно не ти.
Моє ж покоління виросло на старих класичних бойовиках. Вони були для нас взірцем. Герої цих фільмів стали тими, на кого хотілось рівнятись. Основний їхній посил був: «Хто, як не ти?» Все менше постсовєцьких дітей мріяли стати космонавтами. Ми хотіли бути мечем справедливості, що несе кару на голови зла. Прийшов час і ми ними стали. Навколо себе я бачив і бачу сотні таких Рембо, Командо, Кобр, ніндзя, універсальних солдатів. Простих українських хлопців і дівчат з плоті і крові, зі зброєю в руках, які дають відсіч злу і мстять ворогу, за свій біль і біль свого народу. Ми стали героями бойовиків, на яких росли. Не ми обирали цей шлях. Шлях і обставини нас обрали і ми не дрейфанули, не опустили руки, не здались. Ми прийняли бій і ми переможемо.