12 років. Завершений цикл фактично з усіх точок зору. Предки сучасних українців, досягненнями яких ми так любимо пишатись, вважали число 12 знаковим, сакральним.
Якщо за 12 років частина людей нічого не зрозуміла, то, мабуть, вона уже і не здатна це зробити.
У 2014 році переміг не майдан. Перемогла Сцена Майдану. Кланово-олігархічна система управління державою здобула цинічну криваву перемогу над тими українцями, які цінували Гідність, Свободу, Волю, прагнули змінити державу.
У чому сила ворогів українців? В їхній організованості, спільній дії, підкріпленості грошима, своїми ЗМІ та своїми політичними партіями. В цілісному світогляді, який я вважаю аморальним та нелюдським. В чіткому розумінні, хто для них є своїм, а хто – ні.
Цього всього не було в нас, українців, в 2014 році. Немає цього і дотепер. Якщо можете заперечити, то готовий змінити свою думку під вашими аргументами.
Що ЗМІ, що партії в Україні є бізнес-проектами тих, хто свого часу прихватизував найбільш ласі шматки української промисловості та національного багатства. Щоправда, тут слід уточнити, що ще є зовнішні впливи у вигляді кремля та глобалістів, які вибудовували свої агентурні мережі.
Там, де хтось проявляв жертовність, архітектори Сцени майдану та їхні менеджери ділили посади та рахували гешефти. І плювати їм було на кров. І є. Влада та гроші. Замінити януковицькі рила біля корита на свої. А революція – це не заміна рил біля корита, це зміна системи управління державою. Саме тому Майдан 2013-14 років аж ніяк не можна називати революцією, адже жодної зміни системи не відбулось. А від того, що золоті унітази в майбутньому окупували інші люди (якщо їх взагалі так доречно називати), ситуація не покращилась, а навпаки – погіршилась.
Янукович був очевидним ворогом на посаді президента. Але з точки зору функціонування системи у нього були якісь принципи, зокрема і базовані на кримінальних «панятіях». Серед них – Конституція: закони мають виконуватись. А тому через Верховну Раду потрібно змінити Конституцію та закони «під себе».
Зеленський і його неукраїнські слуги не дотримуються навіть Конституції та законів, хоча стараються маніпулятивно прикриватись ними, коли це є вигідним. Покійний нині Герой України Степан Хмара сказав: «Після руйнівників Порошенка прийшли ліквідатори Зеленського». І вчергове виявився правим, як і, до прикладу, в питаннях категоричного супротиву ядерному роззброєнню. Саме ядерне роззброєння України і стало першим етапом нинішньої війни.
Тому коли зараз хтось пафосно говорить про «Революцію Гідності», то мене проймає роздратування, злість, біль, а місцями і огида. Але останнє все залежить від того, хто про це каже – представники влади, шоколадної «опозиції» чи політзаробітчани на кшталт псевдоекспертів, «найнепідкупніших» журналістів чи ґрантоїдів-соросят.
У контексті Майдану та співпраці внутрішніх ворогів та зовнішніх ворогів хочу також, щоб ви запитали себе: чи змогли б після Майдану відбуватись всі ті жахливі речі, якби путін не напав? Чи не став напад путіна прикриттям для внутрішнього ворога? Чи не є теперішня брехлива кремлівська пропаганда щодо «режиму Зеленського» прикриттям того факту, що саме завдяки довготривалій повномасштабній війні Зеленський досі залишається при владі? А демонічна кривава м’ясорубка продовжує знищувати українців…
Ловлю себе на думці, що зараз ми вже давно не обурюємось тому, що вбивці Небесної Сотні непокарані. Не обурюємось, а просто констатуємо. Чи не так? Зрештою, а чи краще нам би стало, якби зробили крайніми якихось беркутівців (при всій зневазі до тих виродків), але не зачепили тих, хто віддавав накази та/або був замовником? А як бути із третіми силами, які стріляли і в бік Майданівців, і в бік тодішньої міліції? І власне саме треті сили і запустили кривавий маховик, який вже неможливо було зупинити. Проте навіть про їхнє існування нам фактично навіть не говорять. А раз не говорять в інформаційному просторі, значить їх і не було, еге ж?
Ми, українці, програли Майдан в 2013-14 роках. І ми продовжуємо програвати ворогам Українського Народу. І якщо не опам’ятаємось, не включимо інстинкт самозбереження, не почнемо організовуватись, знищувати всіх ворогів, то остання українська поразка стане знищенням Українського Народу.
Вважаєте, що це перебільшення? Гляньте на результати. Повномасштабна війна, понад 20 відсотків території окуповано путінською армією, всередині всупереч Конституції триває повний розпродаж України – землі, надр та залишків національного багатства, демографічна катастрофа найбільша на планеті – на 1 народженого 3 померлих відповідно до офіційної статистики та 5 померлих відповідно до фактичного стану речей, і це притому, що принаймні 8 мільйонів закордоном (причому саме репродуктивного віку!).
Перелік можна продовжувати, але думаю, що і цього повністю достатньо. Якщо ж у всьому згаданому ви хочете звинувачувати тільки путіна та інших кремлівських єдинокровних правонаступників леніна-троцького-сталіна-кагановича, то я взагалі здивований, як ви дочитали до цього місця. Один із різновидів підлого фарисейства полягає у публічному звертанні уваги тільки на одного очевидного кремлівського ворога!
Коли задумуюсь про ці речі, аналізую нашу історію, зіставляю з нерозумінням загальної маси українців, то стає зрозумілим, наскільки ми є понівеченим народом, у якого була знищена справжня Еліта. І народ, який сам став жертвою ворогів, ментально травмований настільки, що часто буває схильним героїзувати тих, хто став жертвою злочину. Не задумуючись про те, що йдеться про перших зрадників того ж Майдану та/або тих, хто своїми діями служив ворогам українців – голосував за розпродаж України, брав участь в здачі/продажі Криму тощо. Але про це я згодом напишу окремо. Не сьогодні. Не в день пам’яті святої крові Небесної Сотні.
Думайте над всіма гучними словами та назвами. Перш ніж святкувати День Гідності, запитайте себе, а чи справді ми, українці, зараз володіємо Гідністю та гідно поводимося і реалізовуємося? Можливо, замість того, щоб придумувати красиві ідеалістичні слова, потрібно чітко доробляти роботу до кінця? І те, що вороги вчергове нас одурили, не знімає із нас відповідальності за те, що ми знову дозволили себе одурити!
На завершення нинішніх болючих роздумів вчергове пропоную увазі шановних читачів 10 тез про Майдан, співавторами яких стала велика група майданівців, зокрема і я – як сотник 26-ї сотні Самооборони.
1. Майдан – законне повстання Українського Народу проти гноблення та тиранії (Загальна Декларація прав людини).
2. Майдан – сукупність справедливого масового протесту мислячого класу та маніпуляцій від кланово-олігархічних груп.
3. Ідейною основою справедливого протесту мислячого класу стала Вимога Зміни системи заради встановлення справедливості.
4. Неструктурований справедливий протест активних відповідальних патріотів поступився структурованим олігархічним маніпуляціям, підкріпленим олігархічними ЗМІ та грошима.
5. Майдан не встиг створити української системи управління та координації, яка могла б усунути та замінити олігархічну систему.
6. Маємо не результати Майдану, а результати тимчасової ситуативної перемоги олігархічної Системи над Майданом!
7. Майдан – початок Революції Гідності, яку ми повинні завершити нашою українською Перемогою!
8. Ключовою вимогою Майдану була Зміна Системи!
9. Майдан в своїй природній справедливій частині став зародженням справжнього народного урядування, проте цей процес лише започатковано для справжнього подальшого формування.
10. Зміна Системи може відбутись тільки при одночасній наявності та поєднанні трьох речей:
- ідеологічних цінностей та засад;
- організаційної мережевої структури патріотів, в яких проявляється справжня українська національна та політична еліта;
- інструментів та механізмів втілення ідеологічних цінностей і засад в новому суспільному устрої, а також призначенні та приведенні на владні посади компетентних представників дійсно української політичної еліти.