Чи багато хто може похвалитися тим, що знає справжнього художника? Знайомий з ним? Багато людей, які вміють малювати, володіють технікою. Але митець — це особливий погляд. Обернений у себе, захоплення ідеєю — і водночас уміння бачити назовні. Мені пощастило знати таких людей в Україні та за кордоном (про що можна прочитати в моїх попередніх статтях). А ще важливо, що зараз в Україні є митці, які чинять культурний опір. Попри все вони творять. Їх треба підтримувати і берегти. Зокрема, це художниця Наталія Фесенюк.
Фесенюк — рідкісне прізвище. І сама художниця — винятково цікава та рідкісна постать.
Художниця Наталія Фесенюк
Здається, ця мисткиня вміє буквально все. Вона малює, робить витинанки, писанки (навіть влаштовувала майстер-класи з писанкарства), розписує валізи та інші предмети, робить монументальні скульптури, ляльок… Також вона пише цікаві тексти (про це нижче). А зараз працює як кераміст, опановує нову техніку. І ще невідомо, куди далі вона спрямує свій творчий розвиток. Пані Наталія — мисткиня, науковиця, викладачка, музейна працівниця — тобто має багато амплуа.
Моя задача — розповісти про творчий стиль художниці та про саму постать. Окреслити її словесний портрет.
Наталія Фесенюк — це справжня українська патріотка, яка принципова і доводить це своєю діяльністю.
Сама художниця народилась у Києві. Дитинство, за її словами, провела у Хмельницькій області. Її творча діяльність пов’язана зі столицею, Львовом, іншими містами України, а також зарубіжжям. Зокрема, твори мисткині(картини, витинанки тощо) є в колекціях Англії, Данії (на рівні посольства), Польщі, інших країн. Іноземним гостям варто побачити ці роботи, щоб одразу виникло бажання придбати.
Яка в пані Наталії техніка? Різноманітна. Я бачила її роботи, створені олійними фарбами, акрилом, аквареллю, простим олівцем. Бачила її витинанки. Але це тільки вершечок айсберга.
Що б від неї ви не отримали — картину (зокрема монументальну, полотно в людський зріст), просто креслення олівцем, малюнок фарбами (у мене досі перед очима стоять «Півонії»), розписану валізу чи інший предмет, який одразу перетворюється на декоративний арт-об’єкт… — усе це «красиве і корисне», як сказав би Максим Рильський. І має велику цінність.
Наталія Фесенюк була активною членкинею Мистецької сотні на Майдані. Також має офіційний документ про те, що вона художник-агітатор. До того ж у її доробку слід виокремити те, що художниця неодноразово проводила майстер-класи, зокрема з традиційних ремесел. З її аудиторії — воїни АТО. Благодійна діяльність (вироби спеціально для наших захисників, участь в акціях тощо) — вчинки, які промовляють самі за себе. Це й виставкипродажі на підтримку наших воїнів, і ще багато чого.
Про мисткиню можна читати в інтернеті й бачити відеопрограми з її участю, але я хотіла б систематизувати про творчість цієї видатної постаті, виокремити, у чому оригінальність її робіт.
«Ретровіль Київ»
Яка освіта в художниці? Вона дуже змістовна людина, в якої були серйозні вчителі. Закінчила Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», видавничо-поліграфічний факультет. Її спеціальність — «графіка». (Цікаво, що в мене був зв’язок із КПІ, бо я там не раз виступала з лекціями на запрошення лінгвістів як перекладачка, і в нашому Київському літературно-меморіальному музеї Максима Рильського ми разом організовували День Святого Патрика). Своїм учителем Наталія Фесенюк вважає майстра витинанок Василя Корчинського. Але огранка її таланту не вичерпується цим досвідом. Далі мисткиня навчалася в таких закладах: Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості «Психологія», Київський національний університет культури і мистецтв «Музеєзнавство та пам’яткознавство» (тобто фахово розуміється на музейній справі). Вона доктор філософії в галузі психології, авторка наукових публікацій. Її цікавить арт-терапія. Також художниця працювала з дітьми як викладачка образотворчого мистецтва. Загалом її аудиторія — і діти, і дорослі.
Із нагород у пані Наталії — «Медаль за жертовність і любов до України» від Філарета Патріарха Київської і всієї Руси-України (2018).
«Сновидіння»
Вражає кількість виставок у цієї художниці в Україні та Польщі. Експозиції були в університетах, у культурних центрах, різних музеях, школах, театрах, Національній кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка… Наприклад, виставки витинанок. Або виставка «Арти і факти» в Українському домі, експозиції на честь подій Майдану (у Києві), виставка «Творчість Свободи» в музеї Івана Гончара. У 2015 р. — виставка «Barykada» у «Polish Sculpture Center» та майстерклас із витинанки в межах фестивалю «Hej Sokoły! Święto kultury ukraińskiej» — EDD№ — Narodowy Instytut Orońsko, того ж року брала участь у мистецькому фестивалі «ТВОРЧИЙ ПРОСТІР — МУЗЕЙНИЙ ПРОСТІР». Узагалі важко все перерахувати. Головне, що для Наталії Фесенюк творити — це підтримувати інших. Тобто нашу Україну.
Спочатку з художницею познайомилася моя мати (лікар-невролог Олена Смольницька) на науковій конференції. Далі виник творчий контакт. З розповідей і побачених витворів я була вражена тим, що Наталія Фесенюк така універсальна. Також вона велика ентузіастка — а справжнього митця не так легко захопити. Згодом у нас з’явилися портрети моєї матері, написані цією художницею. Одна була названа «Жінка-зима» (дуже цікава фантазія), друга — «La Patria» (назву запропонувала моя мати). Також була картина за мотивами сновидіння — про життя як про гру та про захист-Анімус (чоловік у залізній масці, який стоїть за спиною та стежить за картами). Узагалі все годі перелічити, не кажучи про мініатюри, які, можливо, для художниці лише проба пера (чи пензля?), а для нас — надзвичайно важливі.
У Наталії Фесенюк є прецікаві задуми — наприклад, робити ляльок у людський зріст. І тут її можна порівняти зі швейцарськими митцями — наприклад, із першою дружиною скульптора і винахідника Жана Тенґлі (про якого вже була моя публікація в «Сурмі») — Евою Епплі (Eva Aeppli).
Вражає, як художниця вміє всотувати те, що потрібне їй для нових ідей. У неї почалася нова стадія творчості. Я люблю спостерігати митців у процесі, бачити, як розвивається їхній стиль. Узагалі пані Наталія дуже беручка, а ще керується інтуїцією.
З нових робіт відзначу акварелі та витинанки цієї мисткині. Я помітила, що останнім часом вона обирає для витинанок або блакитно-жовті кольори, або чорно-білі. З витинанками Наталія Фесенюк ознайомилася ще в дитинстві (гадаю, як багато хто з нас), алев неї це потім стало професійною сферою. Також можна порівняти її творчість зі швейцарським мистецтвом. Адже, як відомо, швейцарці з економіїстворювали і створюють шедеври з підручних матеріалів (шматків паперу, уламків металу тощо) — того, що не цілісне, але надає простір для фантазії.
Як я вже писала, мистецтво витинанки зараз виявляється дуже актуальним, і зарубіжна публіка пізнає нас,українців, також завдяки цьому жанру, який осучаснюється (моя попередня публікація про Дарію Альошкіну і швейцарські техніки). У Наталії Фесенюк бачимо використання народних мотивів і сучасної тематики. Без зайвих слів — треба просто дивитися на ці витинанки і акварелі, щоб побачити сучасну ситуацію в різних містах і взагалі в Україні.
Отже, спочатку я бачила твори Наталії Фесенюк. А як ми познайомилися?
…Це було в Києві, узимку, іще до повномасштабної війни. Ми зустрічаємось у «МакДональдсі». Обидві раді знайомству. Я була начувана і начитана про мисткиню, але як приємно особисто спілкуватися. Наші теми — і майбутні заходи, і поезія… Пані Наталія розповідає мені про те, як передавала свої роботи Львову. Я розумію, яка це важка праця — і монументалізм самої творчості, і її транспортування. Головне, що художниця робить усе це сама.
Ми обговорюємо майбутні творчі проекти. Після конструктивної бесіди (зокрема про мистецтво) пані Наталія бере аркуш, простий олівець, розкладає все на столі — і починається повноцінна робота. Художниця творчо копіює сцену — композицію, де зображені інтелектуали (реальні постаті). Але в манері Бруно Шульца. «Ні, туфельки мають бути не такі…» — чую я її приглушений голос — і під олівцем виникають обриси взуття. Я вражена майстерністю і швидкістю. Такі точні рухи — і миттєво з’являється картина! Де персонажі індивідуалізовані (київські типи), а водночас манера Бруно Шульца! І не лише я вражена. Уміння, техніка і талант. У випадку Наталії Фесенюк усе це є. Також я вражена її поглядом митця: вона вміє миттєво бачити головне і оцінювати загальну картину, вихоплювати людський тип. Іще вона вміє швидко брати інформацію.
Тепер я розумію, що ми тоді вже багато встигли. Встигнемо й зараз, бо мистецтво завжди має існувати.
Треба сказати, що Наталія Фесенюк ще й цікава поетеса (читала її оригінальну поезію на різні теми, присвячені й міським реаліям, і психології), а ще відрізняється точним, афористичним стилем. Вона веде щоденник, перемежований віршами. Це хроніка сучасних подій. Усе має фіксуватися. Думаю, про неї варто підготувати окремий матеріал як про літератора.
Отже, пані Наталія не просто творець, а й хроніст. Хроніка — це не лише тексти, а й образотворче мистецтво. Як стверджує сама художниця в нинішніх обставинах: «…я вже задоволена: змогла сказати, що думаю, в картинах». Попри все, вона малювала і малює.
Ми певні, що твори Наталії Фесенюк мають бути виставлені в музеях приватних колекцій Швейцарії. Зокрема, у Лозанні є Musée Fondation del'Hermitage. Як розповідають корінні швейцарці, раніше це був будинок лікарської родини. А потім лікарі передали це місту. І тепер це музей. Маєток — у тінистому мальовничому парку, де старі дерева (просто унікальні)… І щоразу — нові виставки. Макс Ернст — певно, найсильніше враження. Музей виставляє і класику, і авангард (найновіша експозиція, скажімо, була присвячена французькому неоімпресіонізму). І оформлення, і сам інтер’єр (не кажучи про особливий пейзаж навколо цього колишнього маєтку) — те, де по-справжньому заграють такі оригінальні твори, як у Наталії Фесенюк. Справжньому коштовному каменю потрібна гідна оправа. Так само як її тексти — від віршів до публіцистики — заслуговують на публікації в солідних виданнях.
«Чорнобиль 2022»
Я можу ще багато писати про цю надзвичайно різноманітну і глибоку постать, але наразі пропоную «шкіц» яскравими штрихами, для першого знайомства нашої та зарубіжної авдиторії з індивідуальністю художниці.
Швейцарія дедалі більше дізнається про наших українських митців. І дізнається ще більше завдяки витинанкам, картинам, скульптурам, віршам та іншим творам сучасних творців — як героїні мого нового матеріалу. Хочеться побажати Наталії Фесенюк не лише нових звершень, а й виставок, зокрема у Швейцарії.
Аналітик матеріалів — Олена Смольницька. Ілюстрації люб’язно надано Наталією Фесенюк.
Автор: Ольга Смольницька — кандидат філософських наук, провідний науковий співробітник Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського.