29 січня 2026 року колегія суддів Верховного Суду відхилила касаційні скарги Київської ОВА та Державної установи «Національне військове меморіальне кладовище». Суд підтвердив рішення попередніх інстанцій, якими вилучення землі під меморіальний комплекс було визнано протиправним. Це рішення є остаточним та фактично зупиняє будівництво на цій локації.
Я належу до тих, хто уважно стежив за перебігом подій щодо будівництва Меморіалу. Проте в цьому випадку про рішення суду я дізнався не з самого рішення, а прочитавши реакцію певних військових на нього. Частина із тих реакцій навіть містили звинувачення та погрози в бік суддів, що мене особливо неприємно здивувало.
До прикладу, «Мадяр» – 1й штурмовий полк («Вовки Да Вінчі») та ДШВ оприлюднили заяви, якими критикують це рішення. При цьому раніше вони не писали жодних повідомлень щодо НВМК на своїх сторінках у соцмережах. Свою позицію ця частина військових аргументує «наругою над пам’яттю воїнів» та тим, що там вже поховані тіла 214 українських захисників.
Проте насправді саме Верховний Суд, неочікувано для мене особисто, зупинив наругу над пам’яттю Українських Воїнів. А частина військових є введеними в оману інформаційною брехнею, що інспірована Офісом Зеленського. І зроблено це для того, щоб вчергове протиставити українців одне одному та уникнути відповідальності за свої дії. Які, до речі, містять ознаки злочину.
Штучна лінія розколу побудована між вшануванням пам’яті та дотриманням закону. Насправді ж представники влади Зеленського, ігноруючи законні процедури, міжнародні конвенції та попередження експертів, створили конфлікт у вкрай тонкому духовному питанні, яке болить українцям. Адже на ментальному рівні наші Предки, особливо загиблі Воїни, є одними із найвищих цінностей!
Суди змушені зупиняти будівництво, яке суперечить законодавству, міжнародним зобов’язанням, моралі та навіть здоровому глузду. При цьому влада свідомо дезінформує і військових, і суспільство загалом задля провокування емоційного захисту дій, здійснених представниками влади Зеленського. Дій, на які вже витрачено мільярди!
Ділянка в Мархалівському лісі, обрана чиновниками під НВМК. Фото: Facebook/Support Markhalivka
Жителі Мархалівки від самого початку виступали проти будівництва Меморіалу в цьому місці. Чому? Невже ж всі такі «погані» і не хотіли вшанувати загиблих Воїнів, як це зараз брехливо подає інформаційне крило Банкової? Ні, причина інша. На території будівництва всюди болота, вода підтоплює і цю землю, і все що поруч, і територію села Мархалівка. Тобто представники влади ухвалили рішення, відповідно до якого загиблі Воїни спочиватимуть у… воді. Але ж хіба таке можливо? Мабуть, відповідні чиновники «просто не знали»?
Знали. І добре все розуміли. На всіх мапах всіх можливих видів (топографічні, ґрунтових вод, геодезичні тощо) все чітко позначено! І громада Мархалівки разом із ветеранами війни з перших днів початку будівництва розпочала протести, на яких чітко все розповідала та пояснювала. Розуміючи, що воду «кудись треба подіти», влада для відводу води по всій території проклала дренаж, хоча це категорично не дозволяється ні ДБНами, ні ДержСанПіНами. Як написав Олександр Сергієнко у відповідній статті «Дзеркала Тижня»: «...Оскільки нормативки не було, то для проектування (головний архітектор — Сергій Дербін) узяли норми для… сільгоспугідь – 2,5 м, а це – нижче за рівень ґрунтових вод. Пояснюю: дренаж має відводити зайву воду, коли вона підіймається, не пускати її вище, якщо ж дренаж лежить нижче поточного рівня ґрунтових вод, він цієї функції не виконує апріорі, бо вода вже вище.
На території поховань ґрунтові води майже всюди вищі за 2 м, особливо в міжсезонний період, навесні й на початку літа. Тобто ініціаторам, проєктантам і будівельникам було зрозуміло, що вода затоплюватиме могили: 2 м – до дна ями… Щоб цього уникнути, “хитромудрі” забудовники кладовища й облаштували дренажну систему по всій території, але виявилося, що вода з неї прибуває так швидко, що довелося робити штучне озеро й насосами відкачувати з нього воду – постійно! Куди ж цю воду, яка витікала з могил, дівати? Вихід знайшли дуже простий – поливати квіти та газони на цвинтарі, а все зайве скидати в річку Сіверку. На мапі 1, наданій активістами ГО “Мархалівка. Підтримка”, показано три річки – Сіверку, Притварку й Петіль, які мають витоки з території меморіального кладовища. Далі вони протікають повз густонаселені приміські села та містечка – Боярку, Тарасівку, Юр’ївку, Віту-Поштову, Круглик, Кременище, Ходосівку, Іванковичі, Мархалівку, Глеваху, Малютянку, Забір’я. Й по всіх цих місцях вони розноситимуть хімічні й органічні сполуки, бактерії та мікроорганізми, які узагальнено називають трупною отрутою. Через високий рівень ґрунтових вод і дренажну систему вони дуже швидко потраплятимуть у зазначені річки, а далі – в систему водопостачання навколишніх поселень».
Інженер-гідротехнік, кандидат наук Сергій Шевчук підготував експертний висновок, що став підґрунтям для рішення судді Київського окружного адміністративного суду Вікторії Парненко від 13 березня 2025 року №320/25649/24. Саме вона ухвалила це резонансне рішення, яке надалі підтвердив і апеляційний суд, і Верховний суд України.
Крім цього логічного аргументу, який відображений, зокрема, і в національному законодавстві, є ще два – вже з міжнародного. Перший – Орхуська конвенція, до якої Україна доєдналася 2005 року. Згідно з нею, діяла ініціативна група ГО «Мархалівка. Підтримка». Другий – Бернська конвенція, на основі якої було створено Загальноєвропейську екологічну мережу, що охоплює території особливого природоохоронного значення. Йдеться про всесвітньо відому Смарагдову Мережу, за створення та функціонування якої у відповідних державах несуть відповідальність державні органи.
І тут ми отримуємо страшне підтвердження того, що чиновники діяли свідомо! І, на мою думку, їхні наміри не мали нічого спільного зі вшануванням Українських Воїнів.
В судах усіх рівнів представники влади заперечували наявність статусу міжнародного значення, попри те, що ці факти є чітко зафіксованими! Більше того, збереження та функціонування Смарагдової мережі є, зокрема, і одним із завдань, визначених Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом!
Всі чиновники, які заперечували відповідні речі, щонайменше порушили присягу, в якій чітко вказано: «знати і дотримуватися Конституції, законів і т.д.». Окрім того, вони ще й фактично давали неправдиві свідчення, що вже саме собою може стати підставою для відкриття кримінального провадження. Навіть не «може», а «повинно» стати. Але не стане. Поки що.
За кошторисом лише першої та другої черги, вартість проекту – 1,75 млрд грн. Конкурс на їхнє «освоєння» було проведено чесно та прозоро – з одним учасником, який з’явився відразу наступного дня після оголошення. За спиною «конкурсанта» все ті ж «ефективні тіньові менеджери», зокрема і «куратор» «Великого крадівництва» Юрій Голік та підсанкційний нині Вадим Єрмолаєв.
Крім того, необхідні кошти на утримання НВМК, які також хтось «свій» буде освоювати.
Також є ще нова транспортна розв’язка із підземним тунелем для повороту із Одеської траси на НВМК, яка формально не увійшла до кошторису будівництва, але вартість будівництва якої становить близько 1 млрд грн.
Блискуча спецоперація ворогів українського народу. Хтось – заробив, українців між собою вчергове посварили та протиставили, а найстрашнішим, як на мене, є те, що відбулась наруга над загиблими Воїнами. Вшанування Святої Української Крові, пролитої на захист Народу, не може відбуватись із такими порушеннями здорового глузду, моралі, законів та міжнародних договорів.