Розпочався активний осінній сезон діяльності українських громад по цей бік океану вдалині від Батьківщини, але близької до неї душею і ділом більшості українців, які опинились тут в останні роки.
Весь світ знає про трагедію України, про її наглого ворога — рашистів і їхні наміри, про криваву війну за нашу незалежність і навіть існування. Люди доброї волі всього світу намагаються персонально чи масово допомагати нашій Батьківщині, зокрема через співпрацю з українськими громадами, через сферу доброчинності. Адже ЗСУ потребують не тільки зброю. Одягнути, нагодувати, забезпечити буденним бойовим оснащенням військових, тактичною медициною тощо лягло на плечі всього українського народу, а ще точніше — українців всього світу. Волонтери і добровольці знову, як в 2014 р., забезпечують необхідним і військових, і цивільних в Україні, принагідно допомагають біженцям в країнах, де є наша діаспора.
Церква Святого Вознесіння (Кліфтон, NJ) приймає гостей 35-го фестивалю. 25 вересня 2022
Громадська діяльність активних громад (політична, освітня, культурна) вчора і сьогодні проходить під знаком єдності з материковою Україною та пошуками шляхів допомоги їй.
Спробую розповісти про епізод із життя однієї з багаточисленних українських громад Сполучених Штатів в сьогоднішніх умовах. Йдеться про громаду в невеликому місті Кліфтон із населенням 84 тисяч, округ Пасейк, штат Нью-Джерсі, що розташоване на віддалі 30 км від столиці світу Нью-Йорка.
Перші українці з’явилися в цих місцевостях, як і по всій Америці, в кінці ХІХ ст. Наразі це вже 4-та хвиля іммігрантів-українців. Нині в Кліфтоні, як і повсюди, існують українські інституції, як, наприклад, Рідні (суботні) українські школи та громадські організації. Але, як відомо всім, найпотужнішими, об’єднавчими центрами суспільного життя наших громад в Америці виступають українські Церкви — православні та греко-католицькі. Церкви тут не тільки духовні інституції, а й суспільнокультурні центри, обладнані для цього відповідною інфраструктурою, отже, можливостями.
Одна з таких церков є Свято-Вознесенька парафія Православної Церкви України в Кліфтоні (635 Brood St, Clifton, NJ ).
Відкиття фестивалю. Гімни США та України виконує Юлія Бузько. Почесна президія: Лілліанна Худолій — громадська діячка,ведуча концертної програми, Jemes Ansalt — мер м. Кліфтон, настоятель церкви отець Олексій (Гольчук)
Із цією громадою познайомилась ближче на Фестивалі, організованомупарафіянами церкви 25 вересня. Утім, про її особливу активність знала немало через окремих парафіян. Обізнаний із ними і медійний американський світ: 23 лютого за декілька годин до повномасштабного вторгнення російського агресора на територію України американський телеканал FOX5 уже був у приміщенні церкви і брав інтерв’ю у настоятеля Церкви Святого Вознесіння священика Олексія (Гольчука), а також група мобільних парафіян за дві години зуміла підготувати антипутінські саморобні протестні плакати... Немало суто американських медій давали звідсіля репортажі на тему Stand for Ukraine.
Чому ця громада добре знана в місті, околицях штату Нью-Джерсі, а головне — в Україні серед військових і волонтерів Кіровоградської, Полтавської, Сумської, Донецької, Дніпровської, Волинської областей та міста Києва? Передусім масштабною, грандіозною, професійно організованою доброчинною волонтерською роботою.
Молитва і слово отця Олексія
Показово: церква стала центром цієї допомоги не з початком вторгнення орків в Україну у лютому цього року, а п’ять років тому (2017) , коли настоятелем церкви був призначений отець Олексій — випускник Волинської духовної семінарії 2003 року). Його дружина — пані Наталі Гольчук (подружжя із міста Нововолинська, Волинської обл.) зразу ж взялась за організацію волонтерської допомоги Україні, бо ж війна триває із 2014 року. Володіючи менеджерським хистом та вмінням знаходити спільну мову з людьми, пані Наталі взялась за справу з молодечим запалом. Парафіяни відгукнулись і почалась активна робота по збору доброчинної допомоги Україні.
Виступає церковний дитячий літній табір
Так от: коли прийшла несподівана навала орків на Україну, то місцеві люди у Кліфтоні (і не тільки українці) почали масово і телефонувати, і приходити в церкву з пожертвами. Підключились навіть міський та окружний департмент поліції. І до цього часу шериф округи Річард Берднік — ліпший друг парафії (див. фестивальне фото). Благодійників і пожертв виявилось стільки, що довелось шукати складські приміщення та трейлери для зберіганання зібраної допомоги
І хоч тема мого інформаційного матеріалу «Фестиваль української культури», організований Свято-Вознесенською парафією, обійти цю тему неможливо. Бо велика волонтерська праця людей є також причиною успішного проведення місцевого Фестивалю. Вражена даними пані Наталі, з яких тут наводжу лише деякі: за 7 місяців війни відправлено в Україну допомоги морем 5 морських контейнерів. Кожен контейнер вагою 10-13 тонн. Кожен контейнер — це одна тисяча пачок (посилок). Всього на сьогодні близько 8 тисяч пачок. Коли ще були нижчими ціни на доставку посилок літаком, їх було відправлено-надіслано велику кількість, яку ще треба порахувати.
Танець СУМівців «Гоцулка» — один із завершальних...
Загальноприйнятий тут, в Америці, найшвидший спосіб доставки допомоги в Україну у валізах: засоби особистого захисту, як-от бронежилети, шоломи; тепловізори; тактичні аптечки. Волонтери оформлювали на себе декілька десятків багажів і здійснювали переліт Нью-Йорк–Варшава. Там розвантажували інші волонтери, і поштою в Україні розсилали по конкретних адресах волонтерів або військовослужбовців. Скільки таких валіз навіть не встигли підрахувати. Але ціна кожної — це десятки тисяч доларів.
Запитала про передані нашим військовим авта: «Просять — ми перераховуємо кошти перевіреним волонтерам, а ті в Європі купують їх, приводять до справності і передають на потреби ЗСУ. Навколо нас об’єднались сотні і сотні чудових людей, і ми все це робили разом», — каже Наталі.
* * *
Потужна волонтерська праця людей є також причиною успішного проведення місцевого «Фестивалю української культури», організованого Свято-Вознесенською парафією. Це 35-й в цій церкві. На кожний куплений фестивальний квиток вручали ювілейні тарелі з цифрою «35» і обрисами церкви. Два останні роки поспіль була перерва через коронавірус. Люди стужились за ним, бо це єдина можливість зібратись на просторому, зеленому церковному обійсті всією громадою разом із запрошеними гостями та друзями. Тут облаштована патріотичним оформленням сцена. А перед цим смачно пообідали толокою (столів вистачило всім), скориставшись кулінарним мистецтвом не менше десятьох господинь-волонтерок, які приготували свіжі різноманітні страви під керівництвом головної господині Ірини Сухої та шеф-кухарки Оксани Хань. Свою українськість відвідувачі підкреслили розмаїттям вишиванок, нові моделі яких з України все ж проникли в американські краї в ці важкі через війну часи. Фестиваль української культури характеризує кожну громаду з багатьох аспектів:
Ірена Петруш та Олександр Зікун — танго «Повернення азовця»
Перший: Як зберігають вони свою етнічність, своє коріння, народні традиції, культуру, зокрема нашу неперевершену мелодійну ПІСНЮ і запальний сюжетний ТАНЕЦЬ. Саме ці жанри є головними в самовираженні самобутності чи не кожної нації. Так було і на цьому — 35-му щорічному фестивалі у Кліфтоні. Це був масовий огляд в основному самодіяльності і талантів саме української громади. І це якраз найцінніше. Бо важливо продемонструвати, на що здатні наші діти, наша молодь та й дорослі, підтримати їхній національний творчий розвиток на чужині.
Співав, розпочинавши концерт, дует 3-х і 4-х річних СУМенят із сусіднього дружнього м. Пасейк Соломія Стефурак та Міла Resee піснею «Мама-матуся». А далі виступали солісти один за одним: юні, молоді, дорослі... Всі свої. І лиш на саме завершення — заслужений артист естради Віктор Сидір із кількома своїми піснями.
Ірена Петруш та Олександр Зікун — танго «Повернення азовця»
Танцювальну програму під бурхливі оплески публіки розпочинали 3-4-х і 5-тирічні СУМенята Адріян, Райен, Калина та Христинка (всі учні Катерини Сизоненко), які мило відтанцювали «Козачок». А далі феєрверк — один за одним українські сюжетні танці дітей та юнацтва: «Чумаки», «Гуцулка», «Волинський танок», «Гуцульська рапсодія», «Лемківський танок», «Козачок», «Стяжечки» колективів СУМ Пасейку, «Іскра», «Сузіря», «Цвітка».
Тематика концертної програми спеціально підібрана з урахуванням подій в материковій Україні: визвольній війні українського народу за свою суверенність з проклятим ворогом. Одна з перших виконаних солоспівів «МОЯ Україна» — це освідчення в любові до своєї рідної Батьківщини. (Сл. Ю. Рибчинського, муз. Н. Петраша, виконалаОксана Токар): «Де б я на світі не була — // Ти зі мною, Україно. // Ти — моя мати що дала // Мені мову солов'їну…»
Пісня з християнськими мотивами прозвучала зі сцени як спільна молитва всіх присутніх: «БОЖЕ, УКРАЇНУ ЗБЕРЕЖИ // Господи, помилуй нас…» виконала Наталія Левчишин.
Іванна Гуль: «Кленова балада» («Загриміли в полі мов громи гармати»...)
В унісон сьогоднішній ситуації прозвучала пісня на слова і музику Анатолія Матвійчука «КЛЕНОВА БАЛАДА»: «Загриміли в полі, мов громигармати, // Стрільця молодого виряджала мати, // Витирала сльози і благала Бога, // Щоб вернув їй сина додому живого» (Виконала Івання Гуль — хористка церковного хору).
Несподіваним, захоплюючим сюрпризом для всіх стало елегантне аргентинське танго (муз. Саrlos Gardel) у виконанні прихожан церкви Ірени Петриш та Олександра Зікуна (він же як хореограф і постановник танцю), яке присвячено нашим героям Азовцям. Родзинка в тому, що це актуальне сюжетне танго здійснене авторами як «ПОВЕРНЕННЯ АЗОВЦЯ». У військовій формі — Олександр, у вишитій сукні — Ірена. Легко прочитувався створеним ними сюжет: стан жінки, яка зустрічає з полону свого коханого чоловіка. Музика, сюжет, виконавці створили таку щемну сюїту, що защеміли серця у всіх глядачів. Це теж велика натхненна волонтерська праця цього дуету: його було створено за 2 місяці до виступу. Браво, Ірено та Олександр! Хтось із глядачів оприлюднив його в YouTube: https://youtu.be/ZrkjFF0KaeE
* * *
Другий. Організатори фестивалю мали на меті ще і ще раз продемонструвати єдність громади тут та з Україною в наданні їй допомоги, щоб подолати ворога. Із таким закликом звернувся до парафіян настоятель Собору Святого Вознесіння Олексій Гольчук, надрукованим у спеціальному святковому випуску фестивальної брошури: «Ми мусимо і надалі єднатися при будь-якій нагоді, підтримати один одного, підтримати свою культуру, а також продемонструвати її іншим дружнім нам народам та долучити їх до підтримки України».
Поружжя Наталі та Богдана Яхтельських з сином Павликом. Щира подяка від авторки за запрошення на фестиваль та натхнення
Ще раніше, в перші дні ворожої навали на Українську Землю отець Олексій висловив свою позицію у пості у фейсбук: «Ми єдині з Україною незалежно від відстані. Українець — це не просто нація, а стан душі, тому у нас є за що боротись — свободу, віру, мову. І ми разом переможемо...»
* * *
Третій. І ще одну мету переслідували організатори Фестивалю: віддати шану українським воїнам, які воюють, та вшанувати пам’ять полеглих за визволення України. З такою ж місією виступила прибула група з України: Артур Липка — 22-річний азовець із Маріуполя, був поранений, місяць перебував у полоні, потрапив під обмін. Катерина Прокопенко — дружина нещодавно звільненого одного з командирів Азову, та Юля Федосюк — дружина полоненого азовця Арсенія Федосюка. Група прибула в Штати розказати правду і сприяти визволенню полонених азовців. Чоловік Юлі уже 4 місяці в полоні, не бачились шість… Зв’язку не мають. Ситуація невідома. І ще одна із їхніх місій — зібрати кошти на реабілітацію наших військових-азовців. Юля закликала продовжувати надання допомоги. До слова, на території Фестивалю організована збірка таких пожертв.
Програму вела Лілліанна Худолій — парафіянка, народжена в Америці, батько УПіст, а сама, за її висловом «українська націоналістка», голова Спілки Української Молоді у дружньому місті Пасейк, культурно-освітня референтка. Її досвід, запальний темперамент, розкутість, невимушені репризи створювали атмосферу колуарності, спільності, «заводили» і публіку, й артистів. А її чоловік Александр Худолій — музикант-акордеоніст, подарував всім віртуозно виконану в’язанку українських мелодій.
Подружжя Наталі Гольчук та Отця Олексія (Гольчука) із шерифом м. Кліфтон та округи Richard H.Berdnik, який був і залишається одним з найліпших друзів громади й України
До речі, чотирьохгодинну концертну програму готували Лілліанна Худолій та дружина отця Олексія Наталія Гольчук. Їхня організаційно-творча робота, як і двох інших команд «Кухня» та «Господарча» — перфектні, на висоті. Оцінили це і щасливі всі: організатори, артисти, відвідувачі. Від останніх — щира подяка першим двом! Так тримати!
Варто додати: громада тісно співпрацює з міською владою Кліфтона, про що свідчать гості з провладних сфер, які відвідали фестиваль і вітали громаду зі сцени, висловлювали підтримку Україні в її справедливій борні протиокупанта. Серед них і мер міста Кліфтон JAMES ANSALT, і великий, щирий друг громади, як уже згадувалось, шериф окружного департменту поліції RSCHARD H. ВERDNIK, який організував дуже високовартісні «донейшен» для наших військових і продовжує Stand for Ukraine.
Мої подробиці навмисні. Можливо, когось свято-воскресенська громада міста Кліфтон, Нью-Джерсі, надихне колег з інших штатів Америки. Приїздіть у гості. Ласкаво просимо! Знайомтеся, тут про нас:
https://www.facebook.com/Clifton Orthodox
Фото Наталі Климчук та Олександра Зікуна.