Редактор газети «Сурма» Назар Мухачов поспілкувався із медичним і політичним експертом Анатолієм Якименком на тему мавп’ячої віспи — хвороби, яка нібито нині поширюється світом.
— В Україні вже зафіксовано перші два випадки, в інформаційному просторі все частіше з’являється різноманітна інформація про загрозу від цієї хвороби.
— Насамперед хочу зазначити, що мавп’яча віспа — це здебільшого політична подія, яка потребує невеликої медичної компетенції. Медична частина тут проста: мавп’яча віспа — це лайт-версія натуральної віспи. Нею хворіють тварини, зокрема мавпи, а також люди. Можна провести аналогію з ковідом: він теж долає міжвидовий бар’єр при передачі. Тому тут більш важливий політичний аспект. Його я розглядаю в межах інформаційно-просвітницької атаки, як би дивно це не звучало. Відбувається просвітництво, яке нині виконує негативну роль у межах дезінформації та дезорієнтації. Воно називається словом «комунікація». І цю межу між «комунікацією» та «брехнею» я ніяк не можу зрозуміти. Україна взагалі лідер по «фахівцях із комунікацій», які починають розповідати, що цієї комунікації було недостатньо. Це означає, що їм не вдалося обманути людей. Я знав, що поява перших випадків мавп’ячої віспи в Україні — питання часу.
— Варто зафіксувати для наших читачів: сильної загрози, як такої, не існує?
— Ми не бачимо летальних випадків. Це інфекційне захворювання. Можливо, будуть якісь косметологічні наслідки. Але ж і вітряна віспа їх дає: як називають у дерматології — «мінус тканина», рубці.
— Щодо інформаційної роботи в цьому напрямку. В очі кидається певна системність, з якою це питання порушується та розкручується.
— Безперечно. Взагалі, ми повинні розуміти, що інформаційна складова наразі є ключовою. Деяких речей ми не знаємо, могли б і не знати, але вони зараз відбуваються, але про них ніхто не говорить, тому що це не потрібно, невигідно, недоречно… І в це не вкладається ресурс. Витрачання часу на подання якоїсь інформації також вимагає затрати ресурсів, займає ефіри, на це працюють колективи людей у різних студіях.
Я висловлюю свою точку зору. Маю багато підозр щодо тенденційності та штучного створення такого тренду. Спробую аргументувати, чому я вважаю, що це все штучно створюється, а збіги є невипадковими. Я пов’язую ковідну істерію й тодішню емоційну атаку з нинішньою атакою в інформаційному просторі з мавп’ячою віспою. Це не випадково: саме мавп’яча віспа, яка є полегшеною версією натуральної віспи.
— У чому мета?
— Мета переконати в тому, що вакцинація є невід’ємною складовою життя сучасної людини. Так як для породистих собак вакцинація є невід’ємною складовою. Я постійно перебував у цьому дискурсі в дебатах. Мені відповідали якось так: «…тварини й собаки, що живуть у дикій природі, — більш живучі, але вони є джерелом різної зарази. А сучасна вихована людина не може бути джерелом різної зарази. По-друге, (а це казали науковці) породистий пес здатен виконувати дуже багато команд, легко вчиться, зручний у користуванні. А що таке дворовий пес? Він тільки лапу може подати». Якщо зробити аналогію з людьми, то культурна та вихована людина має бути зручною в користуванні, не бути джерелом інфекції та бути легкокерованою.
Ще підстави вважати це штучним трендом. Раптово в усіх куточках планети синхронно почали фіксуватися випадки захворювання. Якщо згадаємо COVID, то такого не було: все стартувало в умовній китайській провінції, де були природне вогнище та кліматичні умови, що посприяли появі та зародженню епідемії. Так, воно поступово рухалося й, наприклад, за рік дісталося до Австралії. А тут — синхронно в різних країнах. Я тоді сказав: місяць-два і в Україні також зафіксують мапв’ячу віспу. Це все подається та представляється, мовляв, ця хвороба впевнено крокує по планеті. Так, це не смертельне захворювання, але ж «соромно захворіти нею, ну як коростою. Бо ж сучасна, вихована, інтелігентна людина, яка закінчила університет Шевченка чи «Києво-Могилянку», захворіла мавп’ячою віспою? Ну це ж не мавпа, кінець кінцем».
Наступна річ. Відбувалися дебати не на життя, а на смерть між точкою зору, що імунітет при респіраторних вірусах набувається виключно штучною імунізацією, а з іншого — імунітет при респіраторних захворюваннях набувається в природній спосіб, а імунологічні препарати не мають тут жодного значення. Цьому приклад — грип. Вакцинація від грипу ніколи не була ефективною. Імунізація від нього досі недоведена. Коли люди, які кажуть, що через вакцину не хворіють на грип — не тому не хворіють ним, а тому, що в дитинстві, наприклад, перенесли тип А — це їм дало тривалий імунітет на 20-30 років. Я не імунізуюся від грипу і не хворію на нього — перехворів у 15 років.
Ще один важливий момент — якість медичної освіти. Я порушував це питання не раз. На наших кафедрах мікробіології в голови лікарів вбивається дурнота, яка не відповідає дійсності. Освіта має змінюватися під вагою аргументів. Люди, які позиціонують себе як науковці, також мають змінювати точку зору, канони під вагою аргументів. Ці канони зараз змінюються: всі знають, що імунітет при респіраторних захворюваннях може бути стійкий або ж не стійкий, але формується. Неспецифічний імунітет, тобто все, що пов’язане з лейкоцитами, нейтрофілами, системою коплементу — це первинна ланка, слизова оболонка, що залежать від нашого способу життя та загартованості. Крапка.
Повернуся до дискусій. Завжди наводили натуральну віспу як референтну, зразкову нозологію або хворобу. Мені апелювали: як я, освічена людина, можу ставити під сумнів ефективність вакцинації. Мовляв, ми подолали всім світом цілу хворобу «натуральна віспа». При цьому роблять вигляд, що забули — цей вірус важкий великий ДНК-вірус. Він не мутує і стабільний. Звичайно, якщо синхронно вжити певних заходів, то можна ліквідувати хворобу. Плюс: це вірус, який вражає людину, а його джерелом є… людина. Який сенс вакцинувати від ковіду, якщо джерелом інфекції є кажани? Цей вірус долає міжвидовий бар’єр. Ви ж не переловите всіх кажанів і не щепите їх?
— Тобто насамперед створюється інформаційна аналогія?
— Так. І це ключовий момент. Тому мавп’яча віспа підтягується, щоб ще раз показати та актуалізувати важливість вакцинації, ще раз прив’язати глобальну вакцинацію до натуральної віспи. Останній випадок натуральної віспи був зафіксований у 1980 році і ВООЗ оголосила, що хвороба подолана. Із 1982 року припинили вакцинувати дітей від натуральної віспи. Це зайвий привід повернутися зараз до натуральної віспи і сказати: попри те, що нозологія ліквідована, фарміндустрія продовжує свою важку роботу. В нічні зміни вона штампує вакцини проти натуральної віспи «про всяк випадок» — мало що може бути через 30 років. От з’явилася мавп’яча віспа. І ви повинні вакцинуватися як «нормальна породиста собака» від усього, від чого тільки можна. Ви повинні бути «безпечними в користуванні». Дозволю собі робити такі оцінки й аналогії. Для мене це читається дуже легко в цій ситуації з натуральною віспою. Люди вміють працювати на перспективу. От ми синхронно всі вколимося від COVID-19 і він відступить на якийсь час, але це не означає, що треба покинути вакцинуватися. Мало що може бути. Адже, «бачите, через 30 років після натуральної вилізла мавп’яча віспа», а що буде через 30 років? Коронавірус також не дівається, фарміндустрія працює, всі повинні мати сертифікати тощо…» Залишається тільки медальки чіпляти та позначки ставити.
Така реальність: насправді глобалізація формує страшний тип перляканих, легкокерованих людей.
Ютуб-канал Назара Мухачова:
«Свій до Свого по Своє».