П’ятниця, 30 вересня, розпочалася з неймовірних відкриттів. Виявляється, існують якісь народи Херсонської і Запорізької областей, які чомусь хочуть «воз’єднатися» з росією. Не якісь там автохтонні українці, а народ Херсонської та народ Запорізької областей. 30 років не хотіли, а тут захотіли й навіть референдум цілий провели. І, мовляв, їхній голос нарешті почутий.
Звучить, як маячня, чи не так? Але саме такі укази — про визнання незалежності двох українських областей — в ніч на 30 вересня підписав путін. І вже в обід російський вождь урочисто проголосив, що Херсонська, Запорізька, Донецька й Луганська області — відтепер росія. Він навіть підписав якісь папірці з гауляйтерами тимчасово окупованих територій.
Розбирати всю промову, яку путін бубонів перед попами, депутатами йіншими чиновниками, сенсу мало, адже цим мають займатися професійні психіатри. Істота, що в одній промові цитує Ісуса Христа, Йозефа Геббельса й Івана Ільїна (це такий російський філософ, прихильник фашизму), не може бути адекватною.
Це не промова, а якийсь фантасмагоричний потік свідомості про ворогів, англосаксів, збоченців, сатаністів, нацистів, окуповану Штатами Японію, Корею, Німеччину, долар, який не з’їси… А між цим — велич росії, усі їй заздрять, тому намагаються розвалити, як колись розвалили Радянський Союз.
Якщо відкинути цю всю мішуру, то путін озвучив лише дві тези: що він готовий до перемовин, але на власних умовах, і знову розмахував ядерним дрючком.
Але був і один цікавий момент. Диктатор усе запитував, хто вигадав правила, за якими має жити світ, з ким це узгоджено. А й дійсно, з ким узгоджено, що не можна бомбити москву чи його рідний петербург? З ким узгоджено, що один навіжений може тероризувати весь світ і відкрито загрожувати його інсуванню? Питання, звісно, риторичні, але якщо ними задається путін, це можуть робити й інші лідери, чи не так?
Утім, цікавіше, що було потім. Ні, не той шабаш на красній площі, де придуркуватий охлобистін несамовито кричав «гойда» — вигук опричників Івана Грозного, що був сигналом для пограбувань і зґвалтувань.
Президент Володимир Зеленський після засідання РНБО у своєму відеозвернені оголосив, що Україна подає заявку на вступ до НАТО за спрощеною процедурою:
«Де-факто ми вже пройшли свій шлях до НАТО. Де-факто ми вже довели сумісність зі стандартами Альянсу. Вони реальні для України — реальні на полі бою та в усіх аспектах нашої взаємодії. Ми довіряємо одне одному, ми допомагаємо одне одному, і ми захищаємо одне одного. Це і є Альянс».
Наразі президенти дев’яти країн Північноатлантичного Альянсу з Центральної і Східної Європи опублікували спільну заяву, в якій висловили тверду підтримку щодо майбутнього членства України в Альянсі.
Її підписали президент Чехії Мілош Земан, президент Естонії Алар Каріс, президент Латвії Егілс Левітс, президент Литви Гітанас Науседа, президент Північної Македонії Стево Пендаровський, президент Чорногорії Міло Джуканович, президент Польщі Анджей Дуда, президент Румунії Клаус Йоганніс та президентка Словаччини Зузана Чапутова.
Заявку на вступ України в НАТО також підтримала Канада, про що заявила очільниця МЗС країни Мелані Жолі.
Ввечері 30 вересня із заявою виступив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Він наголосив, що Альянс не визнає анексії українських територій, що путін несе повну відповідальність за війну, що Україна отримає всю необхідну допомогу.
А от щодо членства України в НАТО Столтенберг сказав, що двері Альянсу відчинені, утім, рішення ухвалюватимуть 30 країн-союзників (серед них, наприклад, є Угорщина).
Уже не 2008 рік, коли канцлерка Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Ніколя Саркозі заблокували рух України в цьому напрямку — План дій щодо членства (ПДЧ) Україна тоді не отримала. Ні, завтра, як дехто малював у своїх рожевих фантазіях, нас теж не приймуть у НАТО, але розганяти зраду зарано — не забувайте, що Україні 24 лютого давали три дні, а ми вже понад сім місяців воюємо та перемагаємо.
Також Зеленський у своєму відеозверненні додав, що Україна готова до діалогу з росією, але вже з іншим президентом рф.
«Наша держава завжди пропонувала росії домовитись про співіснування на рівних, чесних, гідних та справедливих умовах. Очевидно, що з цим російським президентом це неможливо. Він не знає, що таке гідність і чесність», — наголосив він.
До цього можна додати слова Столтенберга, щоб побачити повну картину: «Як в наших, так і в українських інтересах — щоб путін програв».
Свій крок для цього зробили й американці. По-перше, США засудили «шахрайську спробу росії анексувати суверенну українську територію», а, по-друге, президент Джо Байден підписав закон, який включає 12,4 млрд дол. на допомогу Україні у сфері оборони, економічної підтримки й інші потреби.
Також США, за словами радника президента з національної безпеки Джейка Саллівана, не виключають можливість постачання Україні танків (а де танки, там і літаки, тим паче переговори щодо цього ведуться).
Ще запрацював ленд-ліз. Це означає, що Україна незабаром отримає ще більше різної зброї, яка допоможе звільнити всі наші землі від російських окупантів. А те, що вони будуть звільнені, сумнівів немає — питання часу.
Просто подумайте, путін за сім місяців угробив понад 60 тис. своїх солдатів, щоб оголосити чотири області України, які він навіть повністю не контролює, росією. 60 тис. людей — це втрати США у В’єтнамі за 16 років війни. Тільки той, хто живе у власному світі, може кричати триразове ура за таких обставин. Хоча люди ніколи не були цінністю для росії.
путін, який каже, що Крим, Донеччина, Луганщина, Херсонщина, Запоріжжя — російська територія назавжди, не розуміє (або вдає), що це відбувається тільки в його голові. Світ не визнав і не визнає анексію. Світова спільнота перебуває у реальності, а не у вигаданому путіном світі, де можна робити, що заманеться.
Ну, і не забувайте, Гітлер теж колись казав, що Австрія, Судети — Німеччина назавжди. Що з ним стало — відомо кожному.
Автор: Владислав Недашківський — в українській журналістиці з 2013 року, спеціалізується на економічних і соціально-політичних темах. Працював парламентським кореспондентом, заступником головного редактора загальнонаціональної газети, висвітлював візити в Україну вищого керівництва держав-партнерів.