Відповідати беззаконням на беззаконня – це так по-зеленськи. Точніше – по-бандитськи. Бандити не визнають закони, а визнають лише право сильного. Вбили нашого – ми вб’ємо їхнього. Хто сильніший – той і має рацію. Закон – то для слабаків.
Ну от дивіться.
Наглядові ради тому і називаються наглядовими – щоб наглядати за держпідприємством і не дозволяти міністру втручатися. Щоб не було ручного керування з боку міністерства.
Не має права міністерка – навіть якщо вона ночує у міністра юстиції – просто звільняти Наглядову раду за своїм бажанням. Навіть якщо йдеться про незадовільну діяльність когось із членів наглядової ради – для цього існує окрема процедура: розслідування, перевірки, внесення пропозицій відповідним комітетом із вказанням конкретних порушень. Просто рішення міністра взяти і викинути на мороз усю Наглядову раду лише через істерику – це свавілля.
Це якби ув’язнені звільняли повний склад своїх наглядачів – і пропонували свій.
Зеленський не має жодного права знімати чи призначати міністрів – це виключне право Верховної Ради. Цією заявою Зеленський публічно плює на українське законодавство і просто дзюрить нам усім в очі: «дивіться, творю що хочу – і нічого ви мені не зробите».
Санкції РНБО – це взагалі якісь сучасні праска та паяльник проти опонентів дона нашого Корлеоне. Незаконні методи незаконного впливу.
Позасудова система покарань незгодних – без слідства, адвокатів, судів, презумпції невинуватості. Без права «покараних» на оскарження чи хоча б сказати слово на захист себе.
Накладання таких санкцій залежить виключно від поточного емоційного стану Найвеличнішого Лідера Сучасності. Або від вмісту прийнятих препаратів.
У цьому випадку «санкції» накладені фактично самими співучасниками злочину – що сильно полегшить адвокатам потім «відмити» Міндіча та Цукермана.
Які потім будуть ще й називати себе «жертвами режиму».
Ну а поки клацання батогом санкцій використано виключно для дешевого театрального перформансу, мініатюра називається «Дивіться, я теж не люблю корупцію».
Хоча навіть останньому виборцю Зеленського зрозуміло, хто стоїть на чолі усієї мафіозної організації. Хто призначає та звільняє міністрів-крадіїв. Для кого члени цієї банди будують палаци з басейнами.
Організованим злочинним угрупованням притаманне стійке презирство до законів – «то для лохів». А ще їм «западло» піддаватися на тиск – це «не по-пацанськи». Якщо ватажок виявить слабкість – можуть свої ж порвати.
Тому не буде ніякого «уряду національної єдності», про який вже кілька років бухтить опозиція – це утопія. Ніколи мафія на це не піде.
Не для того вони так тяжко билися за владу та велетенські гроші – щоб просто взяти і віддати. Причому віддати найлютішим своїм ворогам. No way.
Хіба що також у якості театрального фарсу «кинуть кістку» – віддадуть незначну посаду нейтральним до себе людям. Суто для видимості.
Висновок простий: скільки не рубай гідрі хвости – відростатимуть нові, допоки не відрубати голову. Все інше – переставляння ліжок у борделі.
І фактор війни тут скоріше стимул зробити це якнайшвидше: тому що внутрішньоукраїнська мафія працює більше на роssіян, ніж на нас – і кінчик «плівок Міндіча» це чітко демонструє.
А це лише крихта від усього масиву інформації.
Якщо ж усі жирні натяки «Вова, йди» виявляться проігнорованими – ми почуємо ще більш відверті розмови на «плівках Міндіча». Зокрема, впізнаваний хрипатий баритон з квартири «Карлсона» на Грушевського.
З відлунням золотого унітазу.