Пригадую, на якомусь із концертів біля мене сиділи дві незнайомі жінки, і коли на сцену вибігла зграйка дівчаток із бадьорою пісенькою, одна із них запитала: «Що це за ансамбль?» Друга відповіла: «А, та це ж діти Ольги Допілко…» Ох, як мені сподобалася та фраза – діти Ольги Допілко. Бо в якомусь сенсі вони таки є її дітьми. І ті п’ятеро чи шестеро, що в ансамблях. І ті, артистично налаштовані, що виходять на сцену сольно, в дуетах чи тріо. І ті, що співають у дитячому церковному хорі «Надія». Усіх разом набереться майже пів сотні – тих безумовно талановитих хлопчиків і дівчаток, для яких вона і справді стала свого роду дбайливою «мамою». А насправді ж – професійним наставником і керівником вокальної студії «Оберіг», у якій пані Ольга допомагає своїм вихованцям шліфувати природний дар до співу, допомагає їм ставати поки що маленькими артистами, а там, дивися, хтось і до знаменитих сцен добереться, і чиєсь ім’я гучно прозвучить у великому творчому світі. Принаймні одна доволі серйозна перемога в їхньому активі вже є: і хоровий колектив «Надія», і окремі виконавці студії стали лауреатами п’ятого Міжконтинентального радіо-фестивалю «Співай українською», а їхній керівник пані Ольга Допілко отримала Подяку радіо-фестивалю за плідну творчу роботу з дітьми в еміграції.
Та як би не склалася доля в юних обдарувань, вони завжди пам’ятатимуть, що у їхньому житті була вокальна студія «Оберіг» – гарна і щира пісенна родина. А двічі на рік «Оберіг» організовує звітні концерти, які завжди перетворюються на свято краси і творчості, на свято України. Бо тут її так багато – у піснях, у костюмах, у спілкуванні, у відчуттях усіх тих, хто сидить у залі і чиї думки летять туди, до рідної землі, яка сьогодні палає у вогні, на якій у кожного залишився хтось із родини, про мир на якій ми благаємо Господа у своїх молитвах.
Саме молитвою і благословенням отця-диякона Марка Крутяка розпочався творчий вечір юних вихованців вокальної студії «Оберіг». І найпершими піснями, які прозвучали тут, також були пісні про Україну, про війну, про молитву за кожного захисника, про віру в перемогу. Крім них, до програми концерту увійшли духовні твори, народні пісні та пісні сучасних авторів.
Я вже багато разів бувала на звітних концертах студії, а тому можу зауважити, що майстерність співаків помітно зростає. Особливо тих, хто вже кілька років займається тут. А за ними тягнуться й інші, хто щойно почав відвідувати заняття. До кожного з підопічних у їхнього керівника Ольги Допілко є свій підхід, для кожного є індивідуальні підказки, вимоги, пропозиції репертуару. І є особлива порада, яку керівник формулює так: пісня – це не тільки і не просто голос, пісня – це ще й душа. Прислухаються. Намагаються співати душею. І передавати в інтонаціях, у поглядах, у рухах зміст кожної пісні, її характер, сприйняття дитячими серденьками того, про що співають.
Звісно, потім керівник скаже їм свої зауваження і вони будуть працювати, аби наступного разу виступи були більш досконалими. А поки що пані Ольга висловлює свою вдячність батькам, які довірили їй музичне виховання своїх дітей, висловлює вдячність парафії святого Йосифа Обручника, при якій працює студія «Оберіг», а також усім, хто допомагає з організаційними питаннями – з костюмами, зі звуком, з постановкою хореографії, з оформленням сцени для виступів. Тому що все це разом узяте працює на результат – на красиву і змістовну концертну програму, якою і цього разу порадували вихованці студії своїх глядачів. Здебільшого батьків, які могли переконатися: кошти, вкладені у творчий розвиток дітей, – це дуже розумна, дуже правильна інвестиція.
Закінчувалася пісенна зустріч двома чудовими творами різдвяної тематики. І це було ніби нагадуванням про те, що наближаються Різдвяні свята, які наповнюють кожного християнина світлом, любов’ю і милосердям. І це стало логічним завершенням концерту, який був оголошений як доброчинний. А тому половину із зібраних трьох тисяч доларів вокальна студія «Оберіг» передасть (і робить це уже не вперше) на благодійний фонд PROTEZ FOUNDATION, який опікується лікуванням і протезуванням в Америці поранених українських захисників. Тому що й кожною своєю піснею діти молилися за мир на рідній землі. Тому що свої творчі звіти вони традиційно проводять під назвою «Наші серця і таланти тобі, Україно!»